25 серпня 2015 року К/800/22382/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Островича С.Е., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуНовоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015
у справі №П/811/3257/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь»
доНовоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
провизнання протиправними наказу №176 від 8 вересня 2014 року та рішення №1751/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ Новоукраїнської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 8 вересня 2014 року №176 та рішення №1751/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року «Про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у даній справі, скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 21 лютого 2014 року №355/2200, на який надано відповідь із зазначенням про невідповідність інформаційного запиту вимогам статті 73 Податкового кодексу України.
Податковим органом на адресу позивача направлено запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 4 березня 2014 року №356/2200, у відповідь на який позивач відзначив про невідповідність такого запиту вимогам Податкового кодексу України.
Податковий орган втретє направив запит про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 7 серпня 2014 року №1540/2200, у відповідь на який позивач також вказав про невідповідність запиту вимогам Податкового кодексу України.
Судами також встановлено, що два із трьох запитів підписані «ОСОБА_1 як заступником начальника Новоукраїнської ОДПІ Кіровоградської області ДПС», в той час, як станом на день підписання даних запитів територіальним органом податкової служби була Новоукраїнська ОДПІ ГУ Міндоходів в Кіровоградській області. А також в запитах податковий орган посилався на статтю 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка була нечинною на час здійснення запиту.
Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято наказ №176 від 8 вересня 2014 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки в ТОВ «Бантишівський щебінь»», згідно якого прийнято рішення провести позапланову невиїзну перевірку по взаємовідносинах з ТОВ «Порт-АЛ», ТОВ «Фаст Крейг ЛТД», ТОВ «Дніпро ТМ», ТОВ «Строй буд 2013», ПП «ІТ Спецпроммонтаж», ТОВ «Інтер-Континент Груп» з 10 вересня 2014 року та встановлено тривалість перевірки 10 днів.
З урахуванням клопотання позивача, відповідач прийняв наказ №178 від 10 вересня 2014 року «Про зміну дати початку проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Бантишівський щебінь»», яким перенесено початок проведення перевірки на 15 вересня 2014 року.
15 вересня 2014 року уповноважені посадові особи відповідача прибули до позивача для проведення перевірки, однак директор та головний бухгалтер ТОВ «Бантишівський щебінь» відмовилися від підписання направлень на перевірку, і також, позивач відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, факт якої засвідчений актом №4/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року.
У зв'язку з не допуском до проведення перевірки, відповідач прийняв рішення від 15 вересня 2014 року №1751/200/35712447 «Про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків».
Відмову в задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та встановив відсутність порушеного права, свободи чи інтересу позивача, оскаржуваним рішенням №1751/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Відповідно до положень підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, - контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
Згідно вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
За приписами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який в спірному наказі визначено як підставу для проведення перевірки, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Однак, як вірно встановлено апеляційним судом, з матеріалів справи не вбачається існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що визначена в підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, і обґрунтування видання наказу.
Також, судом апеляційної інстанцій обґрунтовано відзначено про те, що на кожний запит податкового органу надавалась відповідь, яка містила в собі посилання на порушення податковим органом при складанні запитів вимог пунктів 9,10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, абзаців 1,2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, у відповідності до вимог пункту 10 якого запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Пунктом 11 вказаного Порядку встановлено, що перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1245 письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Відтак зі змісту наведених норм випливає, що законодавчо визначені певні вимоги, як до змісту інформаційного запиту податкового органу, так і до підстав для його направлення, при цьому закріплено право платника податків на відмову від надання відповіді на запит, складеного з порушенням вимог Податкового кодексу України.
Апеляційним судом встановлений факт надання позивачем відповідей на запити.
Враховуючи вимоги наведених норм, з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а також приймаючи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, в тому числі факт видання податковим органом наказу № 191 від 03.10.2014 р. та подальшого проведення документальної перевірки, судова колегія касаційної інстанції погоджується з його висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для скасування спірного наказу як такого, що не ґрунтується на нормах закону, що, в свою чергу, є підставою, для скасування рішення №1751/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року «Про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків».
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді С.Е.Острович
М.В.Сірош