18 серпня 2015 р. Справа № 141491/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до Державної податкової інспекції в місті Алушта про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року № НОМЕР_1, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на 110754,40 грн. за основним платежем та застосовано 27688,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що пансіонат «Орел» підрозділу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» всупереч вимогам ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю» у 2008-2010 роках не сплатив податкове зобов'язання із земельного податку. Посилання позивача на положення ст. 14 Закону України «Про Збройні сили України», якою передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків, на думку суду, є безпідставним, оскільки даний Закон не є законом про оподаткування, а тому його норми не можуть встановлювати пільги при сплаті податків.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» було створене наказом Міністра оборони України від 20.05.2003 року № 104 і є складовою частиною Збройних Сил України, а також є державним підприємством Міністерства оборони України. Відповідно землі, надані йому в оперативне користування, відносяться до земель Міністерства оборони України, тому відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», підприємство звільнене від сплати земельного податку. Апелянт зазначає, що дані обставини вже були встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили і мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановив суд, наказом міністра оброни України від 20.05.2003 року № 104 було створене ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» Міністерства оброни України, яке наказом міністра оброни України від 30.09.2008 року № 469 було перейменовано у ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».
Відповідно до положень Статуту підприємство засноване на державній власності та діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оброни України.
15-21.03.2011 року працівники Державної податкової інспекції в місті Алушта провели позапланову виїзну перевірку пансіонату «Орел» підрозділу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року до 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року № 335/23/20745759.
В акті перевірки зазначено про порушення (в частині, що стосується предмета спору в даній справі), вимог ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого занижено податок за землю на загальну суму 110754,40 грн., в тому числі за 2008 рік на 32851,00 грн., за 2009 рік на 37835,40 грн. та за 2010 рік на 40068,00 грн.
На підставі даного акта Державна податкова інспекція в місті Алушта прийняла податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року № НОМЕР_1, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку на 110754,40 грн. за основним платежем та застосовано 27688,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.
Як було встановлено під час перевірки, в періоді, що перевірявся, пансіонат «Орел» ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» був платником податків, в тому числі земельного податку з юридичних осіб.
На підставі державного акту на право постійного користування землею, виданим ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» згідно з рішенням Алуштинського міського виконавчого комітету від 09.06.1995 року № 354, за позивачем закріплено земельну ділянку площею 4,94 га під будівництво пансіонату «Орел» на 120 місць, розташовану за адресою: м. Алушта, с. Пушкіно.
Відповідно до п. «в» ст. 96 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст. 206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) використання землі в Україні є платним.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному статтею 7 цього Закону.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.
Згідно з ст. 5 цього Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до ст. 14 цього Закону платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
Однак всупереч вимогам наведених вище норм пансіонат «Орел» підрозділу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» у 2008-2010 роках не сплачував земельного податку, внаслідок чого занизив податкове зобов'язання на загальну суму 110754,40 грн., в тому числі за 2008 рік на 32851,00 грн., за 2009 рік на 37835,40 грн. та за 2010 рік на 40068,00 грн.
Позивач не заперечує факту наявності в його користуванні зазначеної вище земельної ділянки та несплати земельного податку за вказані роки, однак вважає, що звільнений від сплати цього податку згідно з ст. 14 Закону України «Про Збройні сили України», якою передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість таких доводів позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про Збройні сили України» він визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
В свою чергу відповідно до преамбули Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) цей Закон є спеціальним законом про оподаткування, виходячи з правила співвідношення загальної та спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 14 було передбачено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
А ч. ч. 1, 2 ст. 1 даного Закону було передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування місцевими податками і зборами, земельного податку та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Надання таких пільг не може порушувати принципи рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації відповідно до статті 3 цього Закону.
Таким чином, оскільки Закон України «Про Збройні сили України» не є актом податкового законодавства, тому відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» підстави для звільнення ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» від сплати земельного податку відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні сили України» відсутні.
Крім того, колегія суддів враховує, що пільги щодо плати за землю, зокрема, із сплати земельного податку, встановлені ст. 12 Закону України «Про плату за землю», яким визначено осіб, які звільняються від сплати земельного податку, серед яких відсутні підприємства Міністерства оборони України, а входять лише установи та організації Збройних Сил України.
Також колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на рішення судів, які набрали законної сили, і якими, на думку позивача, встановлено, що він звільнений від сплати земельного податку, оскільки такі висновки, викладені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2005 року у справі № П-12/174 та у постанові Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2-25/115-2006/5002-п, копії яких позивач надав суду, є лише оцінками судів, які розглядали справи, доводів сторін та норм законодавства, які регулювали спірні правовідносини у відповідних періодах, а не обставинами, встановленими судами, в розумінні ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України і відповідно не мають преюдиційного значення при розгляді даної адміністративної справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі № 2а-3065/11/0970 за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до Державної податкової інспекції в місті Алушта про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_1
Ухвала складена в повному обсязі 25.08.2015 року