Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 вересня 2010 року справа №2а-2291/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарька М.Г.
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010р. у справі № 2а-2291/10/1270 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць у 2008 році в сумі 7149,16грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010р. у справі № 2а-2291/10/1270 задоволені частково позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, внаслідок чого стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць у 2008році в сумі 6484,21грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 19 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа. Протягом 2008р. на підприємстві позивача не працювало жодного інваліда.
Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008році у розмірі 6484,21грн. та пеня в сумі 664,95грн.
Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
За приписами ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. № 314 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за приписами п.10 якого працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до п.4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2008 року відповідач не надавав до Рубіжанського міського центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчать листи Рубіжанського міського центру зайнятості від 16.03.2010р. та від 19.05.2010р.
Посилання відповідача на оголошення про пошук інвалідів на місцевому радіо не є достатнім для встановлення факту належного виконання підприємством обов'язку по працевлаштуванню інвалідів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не були виконані всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладено на підприємство.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010р. у справі № 2а-2291/10/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010р. у справі № 2а-2291/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: М.Г. Сухарьок
ОСОБА_2