ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
25 серпня 2015 року 08:17 справа №826/7069/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року №0043481701 та від 14 листопада 2014 року №0043521701; 2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2014 року №Ф-3/0043541701; 3) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14 листопада 2014 року №0043531701; 4) визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06; 5) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05 січня 2015 року №195-25.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7069/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 10 серпня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено відповідний акт від 30 вересня 2014 року №5279/26-56-17-01-04/289048694 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено наступні порушення:
1) пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 836 205,80 грн., а саме: до складу загального оподатковуваного доходу суми доходу, отриманого від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна на загальну суму 6 991 315,83 грн.
2) пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2013 рік на суму 1 115 219,30 грн., а саме: ФОП ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення господарських операцій з постачання, що підлягають оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців сукупно перевищувала 300 000,00 грн.
3) пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску за 2013 рік в сумі 81 612,63 грн., у зв'язку із заниженням загального оподатковуваного доходу.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято наступні рішення: 1) податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року №0043481701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 045 257,25 грн., у тому числі за основним платежем на 836 205,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209 051,45 грн.; 2) податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2014 року №0043521701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 045 257,25 грн., у тому числі за основним платежем на 836 205,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209 051,45 грн.; 3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14 листопада 2014 року №0043531701, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 4 080,63 грн. 4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2014 року №Ф-3/0043541701, якою вимагається сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 81 612,63 грн.
ДПІ у Подільському районі надіслала також позивачу податкову вимогу від 05 січня 2015 року №195-25, відповідно до якої станом на 04 січня 2015 року сума податкового боргу позивача становить 2 438 794,81 грн., у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість, та рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06, згідно з яким на підставі статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у податковій заставі ОСОБА_1
Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, оскільки операції з продажу нерухомого майна здійснювались ОСОБА_1 як фізичною особою, а не підприємцем, зі сплатою належних податків, що спростовує необхідність донарахування податків на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та єдиного внеску.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки та зазначив, що позивачем здійснюється підприємницька діяльність з продажу об'єктові нерухомого майна - квартир, а такі квартири реалізовуються під виглядом угод зі сторони позивача як фізичною особою з метою ухилення від сплати податків.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Як передбачає пункт 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
З наведених норм Податкового кодексу України слідує, що об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця; якщо ж фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від здійснення підприємницької діяльності, такі доходи не включаються до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця та мають оподатковуватись за правилами оподаткування фізичних осіб.
На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що протягом 2013 року ОСОБА_1 як фізична особа здійснював операції з продажу об'єктів нерухомого майна - квартир на підставі договорів купівлі-продажу квартири, укладеними із фізичними особами.
Операції з продажу об'єктів нерухомого майна на загальну суму 6 991 315,83 грн. ОСОБА_1 відобразив у рядку 0.8 розділу V податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та сплатив до бюджету суму податку на доходи фізичних осі у розмірі 349 565,09 грн.
На думку відповідача, операції з продажу квартир ОСОБА_1 здійснювались у межах господарської діяльності, а доходи, отримані від продажу квартир, мають включатись до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що ФОП ОСОБА_1 за перевірений період отримував дохід від продажу об'єктів нерухомого майна, та повинен був відображати його у складі загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що реалізація квартир є підприємницькою діяльністю позивача, а їх продаж здійснювався лише під виглядом угод зі сторони позивача як фізичною особою з метою ухилення від сплати податків, оскільки доказів визнання недійсними в установленому порядку договорів купівлі-продажу квартир, укладених між ОСОБА_1 та фізичними особами, матеріали справи не містять.
Таким чином, на думку суду, позивач не здійснював операцій з продажу нерухомого майна у межах свої господарської діяльності, що виключає можливість включення відповідних сум до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця.
Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 836 205,80 грн. є помилковими та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Пункт 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Як зазначено в акті перевірки, загальна сума від здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 за І квартал 2013 року становить 929 080,00 грн., за ІІ квартал 2013 року - 5 122,00 грн., за ІІІ квартал 2013 року - 745 450,00 грн., за IV квартал 2013 року - 4 713 475,83 грн.
Утім, жодних доказів, які б підтверджували висновки акта перевірки про отримані позивачем суми доходу від здійснення господарських операцій, відповідачем до суду не надано, що вказує на відсутність правових підстав для реєстрації позивача платником податку на додану вартість та відсутність обов'язку сплачувати податок на додану вартість.
Крім того, згідно довідки ПАТ "КБ "Надра" від 17 червня 2015 року №1-7-15516, яка міститься в матеріалах справи, обороти по поточному рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року становлять 0,00 грн.
Тому суд вважає, що висновки акта перевірки про необхідність реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість та порушення норм пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, нормативно та документально не підтверджуються.
В частині висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску за 2013 рік в сумі 81 612,63 грн. суд керується наступним.
Зазначені висновки про заниження єдиного соціального внеску зроблені відповідачем внаслідок порушень щодо заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, описаних вище.
За визначенням статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суму доходу, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податок на доходи фізичних осіб.
У той же час, суд звертає увагу, що враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки про заниження отриманого позивачем доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, підстави для донарахування єдиного внеску у межах спірних правовідносин відсутні.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року №0043481701 та від 14 листопада 2014 року №0043521701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2014 року №Ф-3/0043541701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14 листопада 2014 року №0043531701, і про задоволення позовних вимог у цій частині.
Суд також погоджується із позовними вимогами про скасування податкової вимоги від 05 січня 2015 року №195-25 та рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та рішення про опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Разом з тим, докази отримання позивачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх надсилання матеріали справи не містять, що унеможливлює зробити висновок про наявність у позивача станом на день прийняття оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не сплаченого узгодженого грошового зобов'язання, тобто податкового боргу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги скасування судом податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року №0043481701 та від 14 листопада 2014 року №0043521701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку, що податкова вимога від 05 січня 2015 року №195-25 і рішення про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 листопада 2014 року №0043481701 та від 14 листопада 2014 року №0043521701.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 14 листопада 2014 року №0043531701.
4. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14 листопада 2014 року №Ф-3/0043541701.
5. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05 січня 2015 року №195-25.
6. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про опис майна у податкову заставу №18/Б/26-56-25-06.
7. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко