Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Іменем України
29 червня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді........ОСОБА_1,
суддів........ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
з участю
прокурора........ОСОБА_4
та підсудного........ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією та доповненнями до неї підсудного ОСОБА_5 на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2010 року.
Цією постановою суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого приватним підприємцем, розлученого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, обвинуваченого за ст.ст.191 ч.2, 357 ч.І, 358 ч.І КК України,
направлено на додаткове розслідування.
Досудовим слідством і потерпілими ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підсудний ОСОБА_5 обвинувачується в заволодінні чужим майном службовою особою шляхом зловживання службовим становищем /ст.191 ч.2 КК України/, у підробленні бланку та його використанні /ст.358 ч.І КК України/ та у привласненні печатки СТОВ „Колодяженське” /ст.357 ч.І КК України/ (т.1 а.с.180-182, т.2 а.с.8, 12).
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, своєю постановою від 23 березня 2010 року змінив пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення, відповідно до якого останньому інкримінується вчинення злочину, передбаченого ст.357 ч.І КК України - привласнення печатки СТОВ „Колодяженське” (т.1 а.с.235-236).
Відповідно до обвинувачення ОСОБА_5 вчинив злочини за таких обставин.
Так, постановою господарського суду Житомирської області від 27 липня 2006 року СТОВ „Колодяженське” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5 ліквідатором банкрута.
Арбітражний керуючий ОСОБА_5С, при ліквідації СТОВ „Колодяженське” провів оцінку нерухомого майна товариства, склавши ліквідаційний баланс. Згідно даних Житомирської товарної аграрно- промислової біржі станом на 02 липня 2007 року ринкова вартість будівлі свинарника без урахування ПДВ складала 4781 грн., будівлі ветеринарної аптеки - 2964 грн..
Вказане майно ОСОБА_5 реалізував ОСОБА_10 згідно накладної № 17 від 02 липня 2007 року (будівля ветаптеки за ціною 3000 грн.) та накладної № 20 від 11 липня 2007 року (будівля свинарника за ціною 5500 грн.).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18 жовтня 2007 року ліквідовано юридичну особу - СТОВ „Колодяжнське”. З цього часу повноваження ліквідатора були припиненими.
Під час ліквідації СТОВ „Колодяженське”, яка тривала з 27 червня 2006 року по 18 жовтня 2007 року, ліквідатор вказаного підприємства ОСОБА_5, будучи службовою особою наділеною адміністративно-господарськими повноваженнями щодо майна банкрута, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, з метою обернути чуже майно на свою користь, всупереч вимогам ст.ст.25, 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заволодів будівлею погребу СТОВ „Колодяженське” шляхом не включення його до ліквідаційної маси банкрута.
Крім того, в порушення вимог п.3.4.2 Наказу МВС України „Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів” від 11 січня 1999 року № 17 ОСОБА_5 після завершення ліквідаційної процедури і ліквідації СТОВ „Колодяженське”, привласнив печатку ліквідованого товариства в особистих інтересах.
Крім цього, 06 травня 2009 року після ліквідації СТОВ „Колодяженське” ОСОБА_5, самовільно присвоївши собі посад/ директора і головного бухгалтера ліквідованого СТОВ „Колодяженське”, умисно підробив бланк, а саме : видав Колотенко ОСОБА_7 і Колотенку ОСОБА_9 накладну № 05/05 від 06 травня 2009 року, яку посвідчив печаткою товариства, згідно якої передав останнім будівлі свинарника та ветаптеки і куди вніс недостовірні дані про їхню ціну: 21000 грн. та 8518 грн. відповідно та про те, що ці приміщення належать йому.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті обвинувачення, за своєю ініціативою поставив питання про направлення справи щодо ОСОБА_5 на додаткове розслідування і, обговоривши його з учасниками процесу,
прийшов до висновку про необхідність повернення даної справи на додаткове розслідування у зв'язку з порушенням норм КПК України, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст.112 ч.2 КПК України у справах про злочини, передбачені ст.357 КК України, досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ. За постановою слідчого прокуратури Романівського району від 16 листопада 2009 року справу проти ОСОБА_5 було порушено за ст.357 ч.І КК України у справі, яка розслідувалась проти останнього за ст.ст.358 ч.І та ст.І91 ч.2 КК України. Згідно ж положень ст.112 ч.7 КПК України питання підслідності повинно було бути визначено прокурором Романівського району відповідною постановою. Однак це питання не було вирішено і справа із затвердженим обвинувальним висновком була направлена в суд в порядку ст. 229 КПК України (т.1 а.с.168, т.2 а.с.17).
Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, підсудний ОСОБА_5 у своїй апеляції просить скасувати постанову суду та прийняти своє рішення, яким закрити провадження у справі.
На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що на попередньому судовому розгляді справи 24 січня 2010 року суддею справу було призначено до судового розгляду, але не було звернуто увагу на порушення вимог закону щодо підслідності справ за ст.ст.357 і 358 КК України, а тому вважає, що досудове і судове слідство є неправомірним.
Докази ж, які б підтверджували обвинувачення, на думку автора апеляції відсутні, а інші можливості отримання додаткових доказів - вичерпані. Належних і допустимих доказів його вини від учасників процесу також не надходило.
Апелянт також звертається до п.З постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” від 11 лютого 2005 року № 2 щодо неможливості повернення справ на додаткове розслідування якщо для усунення допущених порушень не потрібно проводити слідчі дії. При цьому апелянт робить висновок, що оскільки справа не була повернута прокурору на стадії попереднього розгляду, а після всебічного і повного дослідження доказів в ході судового розгляду справа не може бути направлена на додаткове розслідування. Тому вона підлягає закриттю (т.2 а.с.20).
В доповненнях до апеляції підсудний ОСОБА_5 вказує, що під час судового розгляду справи було виключено з його обвинувачення ст.ст.191 ч.2, 358 ч.І КК України. Суд же в порушення вимог ст.273 КПК України не прийняв відповідного рішення, як і не відобразив у своїй постанові про направлення справи на додаткове розслідування факту відмови обвинувачення за вказаними статтями (т.2. а.с.35).
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суд7 ОСОБА_3, пояснення підсудного ОСОБА_5, який підтримав подану апеляцію з врахуванням
доповнень до неї, думку прокурора Турської В.Е1., яка вважала апеляцію підсудного безпідставною, а постанову суду відповідаючою вимогам закону, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що 07 липня 2009 року прокурором Романівського району Житомирської області була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_5 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.І, 353 і 358 ч.І КК України. Проведення досудового слідства було доручено слідчому прокуратури (т.1 а.с.1-2).
Постановою слідчого цієї ж прокуратури від 10 вересня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 було закрито за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ст.353 КК України ; порушено кримінальну справу щодо нього ж за ст.191 ч.2 КК України шляхом перекваліфікації його дій зі ст.364 ч.І КК України (т.1 а.с.110-111).
16 листопада 2009 року слідчим прокуратури Романівського району була порушена кримінальна справа проти ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.357 ч.І КК України (т.1 а.с.168).
Постановою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, від 23 березня 2010 року було виключено з обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.2, 358 ч.І КК України, а залишено обвинувачення за ст.357 ч.І КК України (т.1 а.с.235-236).
Відповідно до вимог ст.112 КПК України :
-ч.І - досудове слідство у справах про злочини, передбачені ст.364 КК України, проводиться слідчими прокуратури ;
-ч.2 - досудове слідство у справах про злочини, передбачені ст.ст.357, 358 КК України, проводиться слідчими органів внутрішніх справ ;
-ч.5 - у справах про злочини, передбачені ст.191 КК України досудове слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу ; якщо під час розслідування цих та інших справ будуть встановлені злочини, передбачені ст.364 КК України, пов'язані із злочинами, про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що порушив справу ;
-ч.І - якщо під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, шодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обгрунтованість прийнятого судом рішення.
Колегія суддів також вважає, що оцінка автора апеляції процесуальних дій суду і доказів по справі та твердження про те, що можливість отримання інших додаткових доказів вичерпана, є його особистими суб'єктивними думками, а тому розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.
Не шунтуються на вимогах закону і посилання ОСОБА_5 в доповненнях до апеляції, так як прокурор в судовому засіданні не відмовився від обвинувачення за певними статтями обвинувачення, а ставив лише питання про виключення з обвинувачення (т.1. а.с.235-236).
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію з доповненнями до неї підсудного ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Романівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2010 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_5, обвинуваченого за ст.357 ч.І КК України, - без зміни.
Судді: