Справа №2-673/10 Суддя-доповідач - Собина
Категорія - 89
07 вересня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Собина О. І.
суддів - Ведмедь Н. І., Таран С. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області (далі- Управління) здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на необґрунтованість прийнятого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводить, що поклавши на відповідача обов'язок виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.
Колегія суддів вважає, що висновок суду є законним та обґрунтованим.
Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.
У 2009 році дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась.
Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Колегія суддів не може погодитися з доводами Управління щодо пропуску позивачем строку звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України, оскільки позов було вирішено в порядку цивільного судочинства, а цивільним законодавством передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки. В зв'язку з цим позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області залишити без задоволення.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 31 травня 2010 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -