Справа № 22-6835 Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.
2006 р. Суддя-доповідач: Осоцький І.І.
27 листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі;
Головуючого: Приймака В.М.
Суддів: Осоцького І.І.
Бондаря В.О.
при секретарі: Петровій О.Б.
з участю адвоката: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2006 року по справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП ВРЕЖО №2, відділення громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: КП ВРЕЖО № 2 про зміну умов договору найму житлового приміщення та вселенні, -
У грудні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: КП ВРЕЖО №2, відділення громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В позові зазначав, що у кв. АДРЕСА_1 зареєстрована
колишня дружина його померлого сина ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_4,
шлюб між його сином та відповідачкою було розірвано в 1994 році. З вересня 2002 року
відповідачка постійно не проживає в цієї квартирі та виїхала до Італії, де проживає більш ніж З роки. Тому просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право
користування цим житловим приміщенням.
ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, в якому просить виділити їй у користування з дитиною дві суміжні кімнати: 12,2 кв.м.,14,8 кв.м. у кв. АДРЕСА_1, зобов'язати третю особу укласти бкремйй договір найму користування цими кімнатами, виділити відповідачу у користування ізольовану кімнату 12,2 кв.м. у зазначеній квартири, змінити договір найму житлового приміщення і веселити її та доньку до вищевказаної квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2006 року позовна заява ОСОБА_5 задоволена.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнані такими, що втратили право користування житловим приміщення за адресою АДРЕСА_1
У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_2, представником відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що не відповідає нормам процесуального і матеріального права, та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_5, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити .
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.,309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та про відмову у задоволенні зустрічного позову у частині вселення відповідачів суд виходив з того, останні без поважних причин не користувались цим житловим приміщенням понад шість місяців, а саме з вересня 2002 року.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам житлового законодавства.
Відповідно до ст.71 ЖК України право користування житловим приміщення втрачається особою, якщо вона не проживає у ньому понад 6-ти місяців без поважних причин. Одною такою поважною причиною є тимчасовий виїзд особи з постійного місця проживання за умовами і характером роботи. У цьому випадку право користування житлом зберігається протягом усього часу виконання цієї роботи.
За матеріалами справи встановлено, що відповідачі за першим позовом не користувались спірною квартирою з вересня 2002 року.
Однак неможливо зробити висновок про, що останні не мали поважних причин для цього та відмовились від права користування житловим приміщенням.
Відпрвідач ОСОБА_3 з 19.08.2005 року до 28.08.2006 року працювала за трудовим договором за кордоном і тому не могла користуватися цим приміщенням /а.с. 105/.
За довідкою ЖЕД №1 ОСОБА_3 07.12.2002 року. 07.04.2005 року.06.12.2005 року
зверталась до ЖЕД № 1 з заявами про не проведення без її участі реєстрації, виписки за адресою спірного житла та його приватизації /а.с.97/. -
До подачі позову про втрату права користування відповідачів цим житлом ОСОБА_3 здійснила вселення у це житло, про що свідчить постанова Жовтневого РО ЗГУ від 14.04.2005
року / а.с.65/.
23.04,2006 року відповідач оформила довіреність на ОСОБА_2 на-право доступу і проживання у цьому житловому приміщенні / а.с,58 /,
10.04.2006 року ОСОБА_3 здійснила сплату за користування спірною квартирою та
комунальними послугами / а.с. 98/.
З уточнюючій позивній заяви ОСОБА_5 / а.с.82 / вбчається, що відповідач ОСОБА_3 до подачі позову про втрату права користування спірним житловим приміщенням у квітні 2005 року предъявила право на користування цим житловим приміщенням.
До часу смерті батька відповідача ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 зберігала право користування спірною жиловою площею як неповнолітня дитина.
За матеріалами справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 спірне житлове приміщення знаходилось у незадовільному санітарному стані / а.с.46 / , у ньому проживала інша особа / а с 103 /, що перешкоджало неповнолітній користуватися спірною квартирою.
Окрім цього проживання в квартирі співмешканки ОСОБА_6, зміна замків на дверях, що підтверджено розпискою свідка ОСОБА_7 / а.с. 103 /, постановою про відмову у кримінальної справи /а.с.65 / свідчать про перешкоди у користуванні відповідачам спірним житловим приміщення. У зв"язку з чим останні підлягають вселенню у це приміщення.
Вищевказані обставини ,які не були у повній мірі з"ясовані судом, свідчать про те, що відповідачі не відмовлялись від свого права на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 і не користувались ним з поважних причин.
Тому судова колегія рішення суду в частині задоволення позову про втрату відповідачами права користування житловим приміщенням та про відмову у задоволенні зустрічного позову відповідачів в частині відмови у їх вселенні скасовує. І постановляє у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про часткове задоволення зустрічного позову в частині вселяння відповідачів у житлове приміщення за вказаною у позові адресою.
Позовні вимоги відповідачів по зустрічному позову у частині зміни договору найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають за таких обставин.
Вищевказане приміщення має дві суміжні кімнати : 12,2 кв.м. і 14,8 кв.м. і одну ізольовану кімнату 12,2 кв.м., загальна житлова площа квартири -39,2 кв.м.. Доля одного мешканця становить 13,06 кв.м..
При зміні договору найму та виділенні ОСОБА_5 за цим позовом ізольованої кімнати розміром 12,2 кв.м., його доля зменшується на 0,86 кв.м., що погіршує житлові умови останнього.
Окрім цього вказана квартира не придатна за своїм плануванням для проживання окремих сімей.
Керуючись ст.ст. 307, 309,313,317 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2006 року по цій справі скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту: «У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1.
В іншій частині зустрічного позову відмовити."
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.