Справа № 22-6801 Головуючий у 1-й інстанції: Урупа І.В.,
2006 р. Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
«27» листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: БєлкиВ.Ю.,
Судців: Онищенка Е.А.,
Кримської ОМ.,
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у м. Мелітополь та Мелітопольському районі про скасування постанови про накладення арешту на майно та скасування постанови про відкриття провадження. -
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби у м. Мелітополь та Мелітопольському районі (далі -ДВС у м. Мелітополь та Мелітопольському районі), в якому просив скасувати постанову від 27.01.2006 року про арешт майна.
В обгрунтування своїх вимог в позові зазначав, що сума стягування складає 1600 грн., проте постановою державного виконавця арешт накладено на автомобіль позивача «Мерседес", держномер НОМЕР_3, Мерседес", держномер НОМЕР_1, «Ніса", держномер НОМЕР_2, що в кілька разів перевищує суму стягнення.
В судовому засіданні позивач надав доповнену позовну заяву, мотивуючи її тим, що державний виконавець ДВС у м. Мелітополь та Мелітопольському районі прийняв у виконавче провадження постанови начальника територіального Управління Головної автотранспортної інспекції в Запорізькій області про стягнення з позивача фінансової санкції, які не відповідають вимогам закону. Так, в зазначених постановах не вказані дата та номер рішення, на підставі яких винесений виконавчий документ, дата набрання чинності рішення, строк пред'явлення виконавчого документу для виконання.
Крім того, в порушення вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження" державний виконавець в першу чергу не звернув стягнення на грошові кошти боржника, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, не звернув стягнення на вироби з драг оцінних металів боржника, не вилучено рухоме майно боржника, не проведено його опис та не накладено арешт.
Посилаючись на вищевказане, просив суд також скасувати постанови державного виконавця ДВС у м. Мелітополь та Мелітопольському районі про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2005 року, 04.04.2005 року, 13.01.2006 року та
16.05.2005 року.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову районного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив з положень ст.ст. 99, 100, 181 КАС України , відповідно до яких , для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби встановлюється десятиденний строк, який якщо не встановлено інше , обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Районним судом встановлено , що позивач про порушення свого права дізнався
02.02.2006 року, коли На його адресу поступила постанова державного виконавця. В суд
звернувся 30.03.2006 року.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмову в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем терміну, звернення до суду.
Посилання апеляційної скарги на те, що районним судом не було прийнято до уваги ті обставини, що позивач з 03.02.2006 по 28.03.2006 року знаходився у відрядженні і тому не зміг своєчасно звернутися до суду є не обґрунтованими, оскільки протирічать наданій заяві самого ОСОБА_1 від 06.02.2006 року ( л.с. 122), яка свідчить про те, що позивач в лютому письмово звертався до державного органу і не мав перешкод в цей час, звернутися до суду.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом перш9ої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 199,200, 205 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця.