28 лютого 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.
суддів:
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
Тітова Ю.Г., -
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства (далі - ПМП) “Енергоремонт» на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 09 березня 2004 року в справі за позовом ПМП “Енергоремонт» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У жовтні 2003 року позивач звернувся з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору від 5 листопада 2001 року, укладеного між державною виконавчою службою в м. Тернополі та інформаційним технічним центром “Професіонал», ІНФОРМАЦІЯ_1 якого на той час був відповідач, останній повинен був виконати комплекс робіт щодо реалізації 33665 кг цукру за обумовлену договором суму і кошти, за виключенням 19% комісійних, перерахувати на користь ПМП “Енергоремонт». Проте кошти за реалізований цукор відповідач в повному об'ємі не перерахував, у зв'язку з чим проти нього була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, яка була закрита на підставі п. 6 ст. 1 Закону України “Про амністію» від 11 липня 2003 року.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив про стягнення з ОСОБА_1 9485 грн. 34 коп. та 3500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського міського суду від 24 грудня 2003 року позовні вимоги матеріального характеру були задоволені у повному обсязі, а у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 9 березня 2004 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9485 грн. 34 коп. скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПМП “Енергоремонт» було відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У поданій касаційній скарзі ПМП “Енергоремонт», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції допустив помилку при застосуванні норм матеріального права й безпідставно поклав відповідальність на ОСОБА_1, тоді як відповідальність повинна нести юридична особа з якою відповідач перебував у трудових відносинах.
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.
Вина відповідача ОСОБА_1 в заподіянні збитків позивачеві встановлена матеріалами кримінальної справи, згідно якої відповідач скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України й провадження по якій 23 вересня 2003 року закрите на підставі акту амністії, тобто з нереабілітуючих підстав.
У п. 8 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що оскільки в силу ст.452 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.
Тому суд апеляційної інстанції, скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції, допустився істотних порушень норм матеріального права, які потягли за собою ухвалення необгрунтованого рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом.
На підставі наведеного, керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу приватного малого підприємства “Енергоремонт» задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 9 березня 2004 року скасувати, залишити в силі рішення Тернопільського міського суду від 24 грудня 2003 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Ю.В. Прокопчук
Н.П. Лященко
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов