12 березня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Косенка В.Й.,
суддів: Берднік І.С., Костенка А.В.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - житлово-будівельний кооператив “Об'єднаний», про визнання права власності на частку квартири та визначення порядку користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2005 року,
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності на частку квартири та визначення порядку користування квартирою, мотивуючи тим, що з 1986 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у зв'язку із чим вселилася в кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Членом ЖБК був ОСОБА_2, указана квартира була надана йому разом із його колишньою дружиною ОСОБА_3 Із загальної вартості квартири 6745 крб. 94 коп. на час реєстрації їх з відповідачем шлюбу було сплачено паєнакопичення в сумі 4521 крб. 86 коп. У період шлюбу вони разом сплатили ссуду 2224 крб. 08 коп. повністю пай був погашений у 1991 році. Позивачка із своїх коштів сплатила колишній дружині відповідача - ОСОБА_3 1200 крб. її долю паєнакопичення. Посилаючись на те, що нею фактично сплачено 1/3 вартості спірної квартири, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на 1/3 квартири. Також позивачка зазначила, що від шлюбу з ОСОБА_2 вони мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із ОСОБА_1 після розлучення з відповідачем. Тому позивачка просила визнати порядок користування спірною квартирою, виділивши в користування їй з донькою кімнату площею 15,8 кв. м, а відповідачу - кімнату площею 10,3 кв. м, залишивши у загальному користуванні підсобні приміщення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2003 року позов задоволено та постановлено визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1: виділено в користування ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою, ізольовану кімнату площею 15,8 кв. м, а ОСОБА_2 - ізольовану кімнату площею 10,3 кв. м, кухню, ванну, туалет залишено в спільному користуванні сторін.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2005 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2003 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Не погодившись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2003 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтями 338-341 ЦПК України передбачено випадки, в яких рішення суду скасовується.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального й процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановленої ухвали апеляційного суду, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Й. Косенко
А.В. Костенко