Справа№22-6612 Головуючий у 1 інстанції
2006р. Додудзинський М.І.
Суддя-доповідач Савченко О.В.
21 листопада 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Спас О.В., Бондаря М.С.
при секретарі: Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Приазовської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку,
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Приазовської селищної ради Запорізької області про визнання за нею права власності на земельну ділянку.
У позові зазначала, що у червні 2003 року за рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від ІНФОРМАЦІЯ_1 року їй було видано документи про право власності на архітектурну споруду - бювет, розташований на земельній ділянці площею 0.1281 га по АДРЕСА_1.
Як приватний підприємець, позивачка, з метою благоустрою, реконструкції дренажу, розміщення торгівельних місць, наведення порядку на вказаній земельній ділянці, уклала з власником землі у особі Приазовської селищної ради договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2року строком на 4 роки 11 місяців, зареєстрований в Книзі державної реєстрації договорів.
Посилаючись на те, що у 2003 році на розташовану на цій земельній ділянці споруду - бювет, у неї, як у фізичної особи, а не приватного підприємця, виникло право приватної власності, вважає, що одночасно у неї виникло і право на безоплатне отримання цієї ділянки із земель комунальної власності у свою власність, оскільки це право перейшло до неї, як до на набувача споруди, відповідно до ст. 377 ЦК України та ст.ст. 120, 121 ЗК України. З цих підстав просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1281 га та вартістю 80962 га 43 коп., розташовану по АДРЕСА_1.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позов.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом про визнання за нею Приазовською селищною радою права власності на земельну ділянку площею 0,1281 га з тих підстав, що вона є власником розташованої на зазначеній земельній ділянці інженерної споруди - бювету, однак зазначене право не визнається відповідачем.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Між тим. відповідно до роз"яснень п,2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", до спорів, пов"язаних із земельними відносинами, відносяться, зокрема, справи за заявами: про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність(приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаражу; про визнання недійсною відмови в наданні в постійне користування земельних ділянок юридичним особам; про визнання незаконною відмови у продажі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність.
Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 взагалі зверталася до відповідача із заявами про безоплатну передачу їй спірної земельної ділянки або ж про її продаж, в матеріалах справи немає, як даних і про те, що земельна ділянка відводилася їй у встановленому порядку для будівництва бювету і вона, як фізична особа, за рішенням органів місцевого самоврядування набула право власності на неї у порядку ст.116 ЗК України, враховуючи також, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб...прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Видобування ж корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами на органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, як приватний підприємець, є користувачем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_2року(а.с.З-12).Як фізична особа, із заявами щодо зазначеної земельної ділянки до відповідача вона не зверталася.
Відмовляючи у задоволенні її вимог про визнання за нею права власності на земельну ділянку, як за фізичною особою, суд виходив з того, що бювет площею 28 кв.м по АДРЕСА_1, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1, є об"єктом громадського призначення та відноситься до інженерної споруди, цільове призначення якої, як і земельної ділянки, на якій вона розташована, не
відповідає змісту пп. "г" ч.1 ст.121 ЗК України. Висновок суду про те, ця споруда не відноситься до категорії споруд присадибної ділянки, отже вказана норма ЗК України, на яку позивачка посилалась в обґрунтування своїх вимог, спірні правовідносини не регулює і не може застосовуватися у даному випадку, є правомірним і відповідає матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права, - безпідставні, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України, які регулюють перехід права на земельну ділянку у випадках переходу права власності на будівлю чи споруду внаслідок придбання їх за цивільно-правовими угодами. Виходячи ж обставин справи та судового рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право приватної власності на бювет виникло у ОСОБА_1 не у зв"язку з цивільно-правовою угодою, отже застосування зазначених норм при вирішенні даного спору було б помилковим.
Постановлене по справі рішення є по суті правильним, отже підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2006 року по даній справі, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.