33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
25 серпня 2015 р. Справа № 918/900/15
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"
до відповідача Приватного підприємства "ТИКВА"
про стягнення заборгованості в сумі 6 953 грн. 52 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: Фрідріх Л.Б., дов. від 02.01.2015 року
від відповідача: не з'явився
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.
У серпні 2015 року Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Тиква" (надалі-відповідач) про стягнення 6 953,52 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що:
03.06.2013 року між позивачем (залізниця) та відповідачем (вантажовласник) укладено договір № Л/ДН-3-13215/ДНМ-3п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі-договір), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.
На виконання умов договору позивачем надано послуги із зберіганням вантажів - торфу та відходів торфу на місцях загального користування станції м. Рівне на суму 6 953,52 грн., однак відповідач оплати вказаних послуг не провів.
У матеріально-правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 526, 530, 610, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 173-175, 179-180 ГК України.
Ухвалою суду від 07.08.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 17.08.2015 року.
Ухвалою суду від 17.08.2015 року розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.06.2013 року між позивачем (залізниця) та відповідачем (вантажовласник) укладено договір № Л/ДН-3-13215/ДНМ-3п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі-договір), предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 7.4. договору цей договір укладено строком на 1 рік.. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Доказів того, що однією із сторін направлено пропозицію про припинення дії договору, суду не надано, отже договір вважається чинним.
За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору вантажовласник зобов'язується пред'явити залізниці у визначенні строками місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажів вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнера) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів.
Статтею 306 ГК України врегульовано, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України).
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач у період з 01.05.2015 року по 31.07.2015 року у місцях загального користування (вантажний двір в районі колії № 28) зберігав вантаж - торф та його відходи, однак збору за зберігання вказаного вантажу позивачу не сплатив.
Відповідно до п. 9. Постанови КМ України від 06.04.1998 року № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (надалі - Статут залізниць) вантажні операції виконуються як на станційних складах і майданчиках, що перебувають у віданні залізниць (місця загального користування), так і на приколійних складах, майданчиках та в інших пунктах, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору (місця незагального користування).
За п. 12 Статуту залізниць залізниця вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вантажів у смузі відведення, а також надавати дозвіл на примикання під'їзних колій та будівництво тимчасових споруд.
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.
Для торфу (крім бездокументних) установлюються такі граничні строки зберігання і вивезення його вантажовласниками зі станцій - 3 доби. Термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача (п.п. 2, 4 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила зберігання вантажів (ст.ст. 12, 46 Статуту) (надалі - Правила зберігання вантажів)).
Згідно із п. 1 Правил зберігання вантажів вантажі, вивантажені на місцях загального користування, можуть зберігатися в залежності від їх властивостей у критих складах або на відкритих платформах і майданчиках. На відкритих платформах і майданчиках допускається зберігати вантажі, зазначені в додатку до цих Правил.
Торф відноситься до вантажів, зберігання яких допускається на відкритих платформах і майданчиках (додаток 1 до п. 1 Правил зберігання вантажів).
Судом із наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем складено акти загальної форми (форма ГУ-23) № 896 від 01.05.2015 року (при комісійному обстеженні вантажного двору в районі колії № 28, яка надана в тимчасове користування ПП "Тиква", на місцях загального користування знаходиться вантаж, який належить ПП "Тиква". Торф в кількості 15 тон та відходи торфу в кількості 5 тон, вантаж зберігається з 01.05.2015 року по ___), № 1011 від 03.06.2015 року ( Торф в кількості 15 тон та відходи торфу в кількості 5 тон, вантаж зберігається з 01.05.2015 року по 03.06.2015 року), № 1064 від 04.06.2015 року (при комісійному обстеженні вантажного двору в районі колії № 28 на місцях загального користування знаходиться вантаж, який належить ПП "Тиква". Торф в кількості 17 тон та відходи торфу в кількості 3 тони, вантаж зберігається з 04.06.2015 року по ___), № 1152 від 30.06.2015 року (Торф в кількості 17 тон та відходи торфу в кількості 3 тони, вантаж зберігається з 04.06.2015 року по 30.06.2015 року), № 1191 від 01.07.2015 року (при комісійному обстеженні вантажного двору в районі колії № 28 на місцях загального користування знаходиться вантаж, який належить ПП "Тиква". Торф в кількості 15 тон та відходи торфу в кількості 4 тони, вантаж зберігається з 01.07.2015 року по ___), № 1365 від 31.07.2015 року (Торф в кількості 15 тон та відходи торфу в кількості 4 тони, вантаж зберігається з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року).
Про проведення вказаних обстежень відповідач повідомлявся, однак участі у них не приймав, факту складування торфу та його відходів не заперечив.
За ч. 1 ст. 916 ЦК України, ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
У силу вимог п. 5 Правил зберігання вантажів якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Як передбачено п. 2 Розділу III. "Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів" Наказу Міністерство транспорту та зв'язку від 26.03.2009 року № 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" (надалі-Збірник тарифів), термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами.
Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі 1,6 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах (у тому числі у контейнерах). У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від увезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому розмірі нараховується збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника. Якщо вантажоодержувач не вивіз вантаж зі станції призначення у термін безоплатного зберігання, збір нараховується незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом (п. 2 Збірника тарифів Розділу I. "ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ").
За зберігання вантажу позивачем відповідно до ст. 46 Статуту залізниць, Правил зберігання вантажів, Збірника тарифів на перевезення вантажів (Тарифне керівництво № 1) ДТГО "Львівська залізниця" нараховано відповідачу збір, розмір якого склав 6 953,52 грн. з ПДВ.
Однак відповідач свого обов'язку з оплати послуги, наданої позивачем (зберігання вантажу), не провів, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 6 953,52 грн.
Пунктами 2.3., 2.4. договору передбачено, що залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно із діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Рівне. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєним кодом № 743772/3158. Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообміну на під'їзній колії на рахунок залізниці № 2603200004608 у ЛФАБ Експрес банку м. Львова, МФО 325956, код за ЄДРПОУ 01059900. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. У разі наявності заборгованості, пені першочергово погашається заборгованість і пеня.
Згідно із п.п. 3.1.-3.3. договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначаються вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг, на підставі діючих тарифів. Розмір плати за перевезення визначається відповідно до "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" (Т № 1) з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею. Розмір плати за види перевезень, робіт і послуг, для яких відсутні тарифні ставки, встановлюється за вільними (договірними) тарифами (ТК № 1 п. 32.р.2) - згідно із затвердженими калькуляціями, які можуть змінюватися і які зазначені у додатку № 1 до цього договору. У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів. По закінченню кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну.
У підп. 4.2.1.п. 4.2. сторони погодили, що на початок місяця кредитове сальдо повинне складати на коді вантажовласника не менше 50% вартості послуг (тариф, додаткові послуги, плата за користування та інші) від заявлених обсягів перевезень. У процесі надання транспортних послуг вантажовласник зобов'язується поповнювати кредитове сальдо до 50% залишкової суми, необхідної для виконання заявлених місячних обсягів перевезень.
Як вбачається з матеріалів справи, на рахунку відповідача грошові кошти, необхідні для покриття вартості наданих позивачем послуг зі збереження вантажу, відсутні (кредитове сальдо на коді відповідача від'ємне).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості в розмірі 6 953,52 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості за зберігання вантажу, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Тиква" (вул. Млинівська,18, м. Рівне, 33024, код ЄДРПРОУ 38247819) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя,1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 01059900) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (вул. 16 Липня,17, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 25894955) 6 953,52 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 25.08.2015 року.
Суддя Андрійчук О.В.