Справа №2-5627/16 2007 рік.
Іменем України
05 грудня 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Антонової Н.В.
при секретарі Ворона О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „НВО Україна", БТІ у м. Києві про визнання права власності на об'єкт інвестування, -
встановив:
Позивач звернувся з позовом до відповідача, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 16.09.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір переуступки прав власності, яка уклала договір інвестування від 25.10.2002 року №22 з НВО «Україна», на підставі якого проводилося інвестування об'єкту житла, розташованого за адресою : АДРЕСА_1.
Згідно з Договором ОСОБА_2, як інвестор зобов'язувалася здійснити фінансування будівництва квартири за вказаною адресою, загальною площею 28,9 кв. метри, що становить всього 50 132,00 грн. На виконання Договору, на рахунок ЗАТ „НВО Україна" були перераховані кошти в сумі 50132,00 грн., про що свідчить довідка від 01.02.2006 року №16, що видана Відповідачем про повний розрахунок за квартиру. Відповідач за умовами договору не виконав покладені на нього зобов'язання, тоді як позивачем у встановлені строки зобов'язання договору виконані у повному обсязі.
Просить позов задовольнити, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові, про що подав заяву про розгляд справи у попередньому судовому засіданні.
Представник відповідача, ЗАТ НВО «Україна» в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, подавши заяву про розгляд справи у попередньому судовому засіданні.
Представник відповідача, Київське міське БТІ, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що будинок не зданий в експлуатацію, відсутній акт вваоду в експлуатацію.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що 25.10.2002 року між ОСОБА_2 та ЗАТ „НВО Україна" укладений договір інвестування № 22, на підставі якого проводилося інвестування об'єкту за адресою: АДРЕСА_1.
16.09.2004 року між ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір уступки права вимоги, згідно якого позивач набуває право вимоги, яке належало ОСОБА_2 і стає інвестором за вищевказаним договором інвестування, (а.с.5).
На виконання умов Договору, на рахунок ЗАТ „НВО Україна" були перераховані кошти в сумі 50132,00 грн., про що свідчить довідка від 01.02.2006 року №16, що видана Відповідачем про повний розрахунок за квартиру. (а.с.9).
Відповідач за умовами договору не виконав покладені на нього зобов'язання, тоді як позивачем у встановлені строки зобов'язання договору виконані у повному обсязі.
Стосовно виконання зобов'язань ЗАТ „НВО Україна", то ним проведені роботи в будинку АДРЕСА_1, вжито заходів щодо забезпечення санітарних норм для мешканців будинку, шляхом вжиття заходів для зменшення шумів у будинку.
Згідно довідки Київського міського БТІ від 05.12.2003 року №171, будинок АДРЕСА_1 є не новозбудованим , а після ремонту, (а.с.25).
З пояснень сторін вбачається, що будинок був зданий в есплуатацію ще у 1965 році.
За змістом ст. 6 Закону України „Про інвестиційну діяльність" відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом.
Статтею 9 цього ж закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює правовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
В судовому засіданні підтверджено про наявність існування між сторонами інвестиційної угоди.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України „Про інвестиційну діяльність", умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Судом не встановлено будь-яких обмежень умов договору сторін у справі, передбачених законодавством перерахованим у зазначеній вище статті Закону України „Про інвестиційну діяльність", які б погіршували їх становище. Сторони в справі не укладали будь-яких додаткових угод, крім тих, на яких на які посилається позивач у справі.
З огляду на викладене, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 331 ЦК України, може визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язати БТІ зареєструвати за позивачем право власності на вказане майно.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на відповідача у справі з урахуванням ринкової вартості майна, що є предметом спору на день розгляду справи судом. Суд вважає, що з відповідача, ЗАТ «НВО Україна», необхідно стягнути державне мито у розмірі 502 грн. на користь позивача, а також стягнути з відповідача на користь позивача 30 грн. витрат сплачених на інформаційний збір.
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про інвестиційну діяльність", Законом України „Про власність", ч. 4 ст. 331 ЦК України, ст. ст. 1-11, 60, 83, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,9 кв.м.
Зобов'язати БТІ зареєструвати на праві власності за ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,9 кв.м.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „НВО Україна", на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 502 грн., та інформаційний збір у розмірі 30 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.