іменем украни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів за участю прокурора
Шевченко Т.В., Селівона О.Ф., Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року матеріали кримінальної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Устинівського районного суду від 10 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області 30 травня 2006 року щодо нього,
Вироком Донецького обласного суду від 28 червня 1996 року ОСОБА_1 засуджено за п.п."а","е" ст.93, ч.3 ст.142 КК України (у ред.1960 р.) і на підставі ч. 1 ст. 42 КК України (у ред.1960 р.) призначено 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
Постановою Устинівського районного суду від 10 березня 2006 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на більш м'яке покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 9 місяців 17 днів.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області 30 травня 2006 року зазначену постанову залишено без зміни.
З матеріалів справи видно, що зазначеною постановою місцевого суду подання начальника Устинівської виправної колонії №37, погоджене із спостережною комісією Устинівської райдержадміністрації про заміну засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м'яким задоволено, та засудженому замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки 9 місяців 17 днів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову районного суду і ухвалу апеляційного суду та звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково відповідно до положень ст.52 КК України 1960 року. Посилається на те, що судом не в достатній мірі враховані дані про його особу та інші пом'якшуючі покарання обставини.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.
Посилання ОСОБА_1 на невідповідність вимогам чинного законодавства постанови про заміну невідбутого покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке у виді обмеження волі, оскільки суд, на його думку, повинен був умовно-достроково звільнити від відбування покарання, безпідставні.
Згідно із п.11 Прикінцевих і перехідних положень правила, встановлені Кримінальним Кодексом України 1960 року щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, погашення і зняття судимості поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності Кримінальним Кодексом України 2001 року, крім випадків, коли цим кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність осіб.
Отже, в даному випадку суд правильно застосовав норми КК України 2001 року і замінив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке - обмеження волі, оскільки відповідно до вимог п.3 ст.521 КК України 1960 року він взагалі не підлягав умовно-достроковому звільненню і щодо нього не могла бути застосована заміна покарання більш м'яким.
Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування або зміни судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
су д д і :
Коновалов В.М. Шевченко Т.В. Селівон О.Ф.