01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.09.06 р. № 69/13-06/12
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Поліщук В.Ю.
Судді
Агрикова О.В.
Федоров М. О.
при секретарі судового засідання Огієнко В.О.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»,
на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2006 року,
у справі №69/13-06/12 (Писана Т.О. -головуюча, Маляренко А.В., Карпечкін Т.Н.),
за позовом Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(м.Бориспіль, Київська область),
до Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(с.Гора, Бориспільський район, Київська область),
про визнання угоди недійсною (частково) та стягнення заборгованості (визнання недійсними п.2 Додаткової угоди від 20.06.2002 року №12 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування; п.2 Додаткової угоди від 22.11.2002 року №17 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування; стягнення заборгованості у розмірі 2374604 грн. 93 коп.),
за участю представників сторін:
від позивача: Дзюбенко С.М. -представник (довіреність від 07.08.2006 року),
від відповідача: -Путна О.В. -представник (довіреність №7-2006 від 04.01.2006 року),
Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»про визнання недійсними п.2 Додаткової угоди від 20.06.2002 року №12 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування; п.2 Додаткової угоди від 22.11.2002 року №17 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування; стягнення заборгованості у розмірі 2374604 грн. 93 коп. за неналежне виконання умов договору у формі Додатку В 1.2/2.5.9-3 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування. Позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що відповідач зменшував суми розрахунків за надані позивачем послуги, застосовуючи нечинні акти центральних органів виконавчої влади, що призвело до неналежного виконання зобов'язань (том 1, арк. справи 12-20).
Ухвалою від 25.08.2005 року Господарським судом Київської області на підставі п.5 ст. 63 ГПК України, позовні матеріали повернуто без розгляду (том 1, арк. справи 1).
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 25.08.2005 року, Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати спірну судову ухвалу та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду (том 1, арк. справи 4-7).
Постановою від 20.10.2005 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом апеляційну скаргу Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 25.08.2005 року -без змін (том 1, арк. справи 26-28).
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року та ухвалою місцевого господарського суджу від 25.08.2005 року, Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»подано до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати спірні судові постанову та ухвалу, справу передати до суду першої інстанції для розгляду справи по суті (том 1, арк. справи 34-39).
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2006 року касаційну скаргу Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 25.08.2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2005 року, зобов'язано місцевий господарський суд розглянути позовну заяву по суті об'єднаних позовних вимог як подану у первісний строк (том 1, арк. справи 292-294).
13.02.2006 року ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі №69/13-06 (том 1, арк. справи 296).
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2006 року у справі №69/13-06/12 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення місцевим господарським судом мотивовано недоведеністю позивачем підстав для визнання оспорюваних положень додаткових угод недійсним та відсутністю підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що Наказ Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року не підлягає державній реєстрації, виданий Міністерством транспорту України в межах повноважень та підлягає виконанню тими суб'єктами, на які поширюється його дія, тому, відповідно, знижка до аеропортових зборів у розмірі 24% правомірно застосована у розрахунках між сторонами в період спірних правовідносин.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль», звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив спірне судове рішення скасувати, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у спірному рішенні обставинам справи, прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року апеляційна скарга Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006 року склад колегії суду було змінено.
Під час розгляду апеляційної скарги представники скаржника вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційної інстанції скасувати спірне судове рішення, прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги, з мотивів, зазначених у апеляційній скарзі. Зокрема, представники скаржника наголошували на тому, що п.2 Додаткової угоди №12 і п.2 Додаткової угоди №17 суперечать вимогам ст.48 ЦК УРСР, оскільки, всупереч п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(№2080 від 12.11.1999 року) передбачали сплату аеропортових зборів із наданням пільг. Водночас, представники скаржника вказували на те, що Наказ Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року та щомісячні накази (що приймались на його підставі), не набули чинності, з огляду на те, що, у відповідності до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів та інших органів виконавчої влади», ці акти підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та потребували узгодження з Міністерством економіки України. Таким чином, на думку представників скаржника, п.2 Додаткової угоди №12 і п.2 Додаткової угоди №17 мають бути визнані недійсними на підставі ст.48 ЦК УРСР.
У судових засіданнях та у поданому суду Відзиві на апеляційну скаргу від 27.07.2006 року (вх.№2-05/5302) представники ЗАТ Авіакомпанія «Аеросвіт»проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне судове рішення -без змін. При цьому, представники відповідача вказували на те, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»№2080 від 12.11.1999 року, у відповідності до її преамбули, прийнята з метою завершення реалізації реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», тому передбачала можливість обслуговування повітряних суден в Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»без надання пільг, щодо сплати аеропортових зборів до завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1, тобто, до травня 2001 року. При цьому, представники відповідача зазначили, що Наказ Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року та щомісячні накази (що приймались на його підставі) встановлювали порядок та умови надання авіаперевізникам знижок до діючих тарифів при здійсненні міжнародних перевезень за умови виконання останніми повітряних перевезень певної кількості пасажирів на місяць на внутрішніх рейсах. В свою чергу, Міністерство транспорту України, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, було наділено повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної політики в сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, а отже, мало право самостійно встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи за аеропортові обслуговування. Водночас, на думку представників відповідача, Наказ Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року та щомісячні накази до нього, не підлягають державній реєстрації, оскільки, вказаний нормативний акт не містить правові норми, які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб.
У судовому засіданні, яке відбулось 01.08.2006 року було оголошено перерву до 26.09.2006 року.
У судовому засіданні, яке відбулось 26.09.2006 року, за згодою представників сторін, судом апеляційної інстанції було проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступного.
27.03.2001 року між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та ЗАТ Авіакомпанія «Аеросвіт»було укладено Договір щодо надання послуг з наземного обслуговування у формі Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (том 1, арк. справи 151-156). Відповідно до умов цього Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з наземного обслуговування, а відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги.
Відповідно до п. 5.1 параграфу 5 вказаного Договору, відповідач зобов'язаний самостійно з 10 по 15 число місяця, наступним за звітнім, самостійно отримувати в бухгалтерії позивача рахунок на наземне обслуговування, базові ставки та додаткові послуги і до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснити оплату на вказаний у Договорі рахунок позивача.
У відповідності до п.5.5 параграфу 5 зазначеного Договору, сторони домовились про те, що рахунки виставляються на основі складених по кожному рейсу «Карт на обслуговування рейсів», підписаних уповноваженими представниками сторін. У випадку розходження в облікових даних сторін, оплата проводиться без порушення встановлених строків, необхідні уточнення проводяться при виставленні рахунків на наступний місяць.
20.06.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №12, відповідно до умов якої, сторони погодились про внесення змін до Додатку В1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року в частині встановлення знижки до аеропортових зборів при виконанні відповідачем міжнародних рейсів у період з 01.07.2002 року по 30.09.2002 року, у відповідності до Наказу Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року. При цьому, сторони вказали на те, що розмір та порядок застосування знижок помісячно затверджується Міністерством транспорту України. Водночас, в Додатковій угоді зазначено, що вона є невід'ємною частиною Додатку В 1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року (том 1, арк. справи 157).
22.11.2002 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №17, відповідно до умов якої, на підставі Наказу Міністерства транспорту України №749 від 24.10.2002 року, сторони домовились про встановлення знижки до аеропортових зборів при виконанні відповідачем міжнародних рейсів у період з 01.10.2002 року по 25.10.2002 року, у відповідності до Наказу Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року. При цьому, сторони угоди вказали на те, що розмір та порядок застосування знижок помісячно затверджується Міністерством транспорту України. При цьому, Додаткова угода містить посилання на те, що вона є невід'ємною частиною Додатку В 1.2/2.5.9-3 від 27.03.2001 року. (том 1, арк. справи 158).
Згідно до ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. .
Відповідно з ст.33 ГПК України -«Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу».
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, розрахунки з позивачем за надання послуг відповідач проводив на підставі укладених Договору від 27.03.2001 року, Додаткових угод №12 від 20.06.2002 року та №17 від 22.11.2002 року до вказаного Договору, з урахуванням приписів, встановлених Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про порядок надання знижок зi зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному пpocтopi України та аеропортові обслуговування в аеропортах України»№369 від 06.06.2002 року та наступними Наказами Міністерства транспорту України №579 від 22 серпня 2002 року, №653 від 12 вересня 2002 року, №732 від 14 жовтня 2002 року, №781 від 08 листопада 2002 року (які видані на виконання вказаного наказу).
Як вбачається із матеріалів справи, наказами Міністерства транспорту України №579 від 22.08.2002 року, №653 від 12.09.2002 року, №732 від 14.10.2002 року, №781 від 08.11.2002 року, згідно з Положенням про порядок надання знижок зi зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному пpocтopi України та аеропортові обслуговування в аеропортах України (затверджено Наказом Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року) було встановлено розміри знижок зі зборів за аеропортове обслуговування у Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль при виконанні польотів авіакомпанією ЗАТ Авіакомпанія «Аеросвіт»у розмірі 24% (том1, арк. справи 262-268).
Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано позивачем, відповідач, відповідно до вказаних наказів, здійснював оплату за наданні позивачем послуги відповідно до рахунків позивача, з урахуванням знижки у розмірі 24% від вартості наданих аеропортових послуг.
При цьому в матеріалах справи наявні рахунки-фактури Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»№71/381 від 12.09.2002 року, №71/436 від 25.10.2002 року, №71/472 від 11.11.2002 року, відповідно до яких позивач проводив коригування сум, які підлягають сплаті відповідачем за надані послуги, з урахуванням суми знижки у розмірі 24 %.
Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу УРСР (акту, що регулював спірні правовідносини на момент їх здійснення), зобов'язання повинні виконуватися належним чином i в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання скаржника на нечинність наказу Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року та щомісячних наказів (що приймались на його підставі), сторони застосовували при розрахунках за Договором від 27.03.2001 року, Додатковими угодами №12 від 20.06.2002 року та №17 від 22.11.2002 до Договору, з підстав відсутності державної реєстрації в Міністерстві юстиції України з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»№ 1548 від 25.12.1996 року, до повноважень Міністерства транспорту України (Державіаслужби) належить встановлення, за погодженням з Міністерством економіки України, аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення», державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).
Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»»№459 від 29.12.1997 року (зареєстровано Міністерством юстиції України 20.02.1998 року за №127/2567) були встановлені аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення», зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону, затверджують або регулюють ціни (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.
Враховуючи вищезаначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що Міністерство транспорту України Наказом «Про затвердження Положення про порядок надання знижок зi зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному пpocтopi України та аеропортові обслуговування в аеропортах України»№369 від 06.06.2002 року не змінило тарифи за аеропортові обслуговування (аеропортові збори). Зазначений Наказ встановив порядок та умови надання авіаперевізникам знижок до діючих тарифів при здійсненні міжнародних перевезень, за умови виконання останніми повітряних перевезень певної кількості пасажирів на місяць на внутрішніх рейсах (п.1 Положення, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року)
На момент видання вказаного Наказу Міністерством транспорту України, повноваження Міністерства транспорту України визначались Положенням про Міністерство транспорту України (затверджено Указом Президента України №678/2000 від від 11.05.2000 року, з урахуванням змін, встановлених Указом Президента України №304/2002 від 27.03.2002 року).
Пунктом 7 вказаного Положення, регламентовнао, що Міністерство транспорту України, у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства, видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Міністерство транспорту України, як головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, було наділено повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної політики в сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, а отже, мало право самостійно встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи за аеропортові обслуговування.
Таким чином, оцінюючи зміст Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про порядок надання знижок зi зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному пpocтopi України та аеропортові обслуговування в аеропортах України»№369 від 06.06.2002 року місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати про його нечинність.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє твердження скаржника про те, що п.2 Додаткової угоди №12 та п.2 Додаткової угоди №17 суперечать вимогам п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»в силу наступного.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»встановлено, що з метою виконання державних зобов'язань та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними угодами, за якими здійснюється фінансування проекту реконструкції льотної зони №1 повітряних суден Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», аеропортові збори за обслуговування повітряних суден в Державному аеропорту Бориспіль визначаються в еквіваленті до валюти 1 групи класифікації іноземної валюти Національного банку України без надання пільг щодо їх сплати.
Постанову Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»було прийнято з метою завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», про що зазначено у її преамбулі. Зі змісту цієї постанови вбачається, що, її положення стосувались виключно питань завершення проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»та, відповідно, виконання державних зобов'язань та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними угодами, за якими здійснювалось фінансування проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль.
Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»відбулося в травні 2001 року підписанням Акту Державної комісії про приймання льотної зони №1 в експлуатацію. На підставі цього акту та за результатами проведених сертифікаційних перевірок, Укравіатрансом та Міждержавним авіаційним комітетом в 2001 році були видані сертифікати, які дозволили експлуатацію льотної зони №1.
Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що після виконання завдань (завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1), для здійснення яких Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про заходи щодо завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», вказана постанова не містить приписів, які б забороняли встановлювати знижки за аеропортові обслуговування в Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль».
Стосовно посилання скаржника на необхідність визнання недійсними положень п.2 Додаткової угоди від 20.06.2002 року №12 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування; п.2 Додаткової угоди від 22.11.2002 року №17 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування, як такі, що суперечать вимогам законодавства України судова колегія апеляційної інстанції вказує на наступне.
Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР регламентовано, що цивільні права i обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч i не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року (акту, що регулював спірні правовідносини на момент їх здійснення), відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що сторони укладаючи Додаткову угоду від 20.06.2002 року №12 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування та Додаткову угоду від 22.11.2002 року №17 до Додатку В 1.2/2.5.9-3 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування, самостійно домовились про встановлення знижок до аеропортових зборів на певний період (з 01.11.2002 року по 30.09.2002 року та з 01.10.2002 року по 25.10.2002 року), у відповідності до вимог Наказу Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року, розмір та порядок застосування яких (знижок) помісячно затверджується Міністерством транспорту України відповідними наказами.
Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Положення про порядок надання знижок зi зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному пpocтopi України та аеропортові обслуговування в аеропортах України»№369 від 06.06.2002 року є чинним нормативно-правовим актом, який регулює певні суспільні відносини та підлягає виконанню тими суб'єктами, на які поширюється його дія.
Водночас, про домовленість сторін про встановлення знижки до аеропортових зборів свідчать наявні в матеріалах справи рахунки-фактури Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»№71/381 від 12.09.2002 року, №71/436 від 25.10.2002 року, №71/472 від 11.11.2002 року, відповідно до яких позивач проводив коригування сум, які підлягають сплати відповідачем за надані послуги, з урахуванням суми знижки за надані послуги у розмірі 24 %.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом вірно вказано, що п.2 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному, аеропорту «Бориспіль»№459 від 29.12.1997 року (зареєстровано Міністерством юстиції України 20.02.1998 року за №127/2567) позивачу надавалося право при укладанні угод (договорів) з авіакомпаніями України на аеропортові обслуговування повітряних суден при виконанні регулярних та чартерних міжнародних рейсів у розмірі до 30 відсотків. Таке право було реалізовано позивачем шляхом укладення з відповідачем Додаткових угод №12 та №17 до Договору. Розмір знижок, які були затверджені щомісячними наказами, виданими згідно з Наказом Міністерства транспорту України №369 від 06.06.2002 року, становили 24%.
Частиною 1 ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що спірні угоди укладено сторонами з дотриманням вимог законодавства України, тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Відповідно до п.4) ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2006 року у справі №69/13-06/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційна скарга Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.99,101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2006 року у справі №69/13-06/12 залишити без змін.
2. Копію постанови надіслати учасникам провадження.
3. Справу №69/13-06/12 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий Поліщук В.Ю.
Судді
Агрикова О.В.
Федоров М. О.