19 серпня 2015 р. Справа № 814/1664/15
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Жук С.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області скасувати реєстраційні записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартири: №1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 9717942, номер запису 17409 в книзі 99; №2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 9717989, номер запису 17409 в книзі 99; №3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 11074168 номер запису 17409 в книзі 99; №4, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 9717912, номер запису 17409 в книзі 99; №5, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 9718006, номер запису 17409 в книзі 99; №6, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 9718037, номер запису 17409 в книзі 99.
Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та прийняти нову постанову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договорів дарування від 29.03.2012 р. отримав у власність квартири №1,2,3,4,5,6, в будинку АДРЕСА_1. В подальшому позивачем вказані квартири були переобладнанні в єдиний житловий будинок, якому, після введення в експлуатацію, присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1.
05.07.2012 р. позивачем оформлено (зареєстровано) право власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1., а право власності на квартири АДРЕСА_1 скасовано реєстратором Комунального підприємства Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації, що підтверджується листом МБТІ №2245 від 30.09.2014 р.. Після чого ОСОБА_4 вищезазначений будинок був проданий ОСОБА_5, підтвердженням чого є договір купівлі-продажу від 06.12.2012 р.
При цьому, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.09.2014 р. за ОСОБА_4 до теперішнього часу зареєстровано право власності на квартири №1,2,3,4,5,6 по АДРЕСА_1 на нерухоме майно, яке не існує.
Звернення в березні-квітні 2014р. позивача до Реєстраційної служби про впорядкування відомостей про право власності на неіснуюче майно залишені без задоволення.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту також - Закон), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Відповідно до ч.3,4 ст.21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі об'єднання об'єктів нерухомого майна, відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів скасовуються. Водночас для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, такому об'єкту присвоюється новий реєстраційний номер. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, що об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані.
Крім того, частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості, які містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, що містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.
Пункт 6 ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом з заявою.
У відповідності до пункту 23 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 основним завданням Державної реєстраційної служби України є забезпечення ведення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Порядком використання даних реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5 визначено процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Частиною 2 пункту 3 вищезазначеного Порядку передбачено, що відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.
Разом з тим, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції відповідно до покладених на неї завдань Положенням про Державну реєстраційну службу України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011, зобов'язана внести відповідні записи про відомості, які установлені судом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помилково містяться відомості про право власності позивача на квартири №1,2,3,4,5,6 по АДРЕСА_1 (неіснуюче майно), що в даному випадку є підставою для задоволення позову.
Посилання апелянта на те, що вимога про зобов'язання скасувати відомості в Державному реєстрі не може бути задоволена, в зв'язку з неможливістю її виконання за рішенням суду, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги майже один в один дублюють заперечення на адміністративний позов (а.с. 45) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року по справі № 814/1664/15, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя С.І. Жук