ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
21 серпня 2015 року 08:25 справа №826/7989/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПодільського районного у місті Києві військового комісаріату
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача з не направлення позивача на додаткове поглиблене обстеження; 2) скасувати незаконне рішення військово-лікарняної комісії та довідку від 16 квітня 2015 року №74/9 про проведений медичний огляд ВЛК 16 квітня 2015 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7989/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 03 серпня 2015 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представники відповідача заперечили проти позовних вимог в повному обсязі; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Матеріали справи підтверджують, що позивачем отримана повістка від військового комісара Подільського районного у місті Києві військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 з наказом з'явитися 14.04.2015 року з 9:00 до 13:00 год. у Подільський районний у місті Києві військовий комісаріат.
14 квітня 2015 року позивач прибув до військового комісаріату та розпочав проходити військово-лікарську комісію на придатність до військової служби за станом здоров'я.
У терапевта позивач поскаржився на періодичні болі у шлунку.
Терапевт видав позивачеві направлення б/н від 14.04.2015 року до районної поліклініки для обстеження ФГДС.
15 квітня 2015 року позивач отримав висновок фіброгастродуоденоскопії №385, відповідно до якого у позивача зафіксовано: “Умеренный гастродуоденит. Скользящая грыжа пищеводного отверстка диафрагмы”.
На підставі вищезазначеного висновку №385 від 15.04.2015 року військово-лікарською комісією проведено повторний огляд позивача та видано довідку №74/9 від 16.04.2015 року про придатність до військової служби на підставі статті 52г та 55б графи ІІ. Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, рішення військово-лікарняної комісії стосовно стану здоров'я Позивача прийнято необґрунтовано, не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, нерозсудливо, упереджено та формально. Невірне прийняте рішення військово-лікарняної комісії може завдати суттєвої шкоди стану здоров'я Позивачу.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Пунктом 5 частини третьої статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” встановлено, що військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Згідно частини четвертої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі - мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У відповідності до частини першої статті 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Статтею 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” встановлено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до військових комісаріатів(військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Частиною 5 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії.
Згідно із ч.5 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Як встановлено судом вище, позивач 14 квітня 2015 року прибув до Подільського районного у місті Києві військового комісаріату і розпочав проходити військово-лікарську комісію на придатність до військової служби за станом здоров'я.
У терапевта позивач поскаржився на періодичні болі у шлунку.
Терапевт видав позивачеві направлення б/н від 14.04.2015 року до районної поліклініки для обстеження ФГДС.
15 квітня 2015 року позивач отримав висновок фіброгастродуоденоскопії №385, відповідно до якого у позивача зафіксовано: “Умеренный гастродуоденит. Скользящая грыжа пищеводного отверстка диафрагмы”.
На підставі вищезазначеного висновку №385 від 15.04.2015 року військово-лікарською комісією було проведено повторний огляд позивача та видано довідку №74/9 від 16.04.2015 року про придатність до військової служби на підставі статті 52г та 55б графи ІІ. Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б.
16 квітня 2015 року позивач отримав повістку від військового комісара Подільського районного у місті Києві військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 з наказом з'явитися 22.04.2015 року з 9:00 до 13:00 год. у Подільський районний у місті Києві військовий комісаріат.
21 квітня 2015 року позивач подав до військового комісаріату Подільського районного у м. Києві заяву вх№1444, в якій просив не направляти його до навчального центру, та дати час на закінчення проходження додаткового медичного обстеження терміном 10 діб починаючи з 21.04.2015 року.
29 квітня 2015 року позивач отримав відповідь військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №954 від 24.04.2015 року, якою позивачеві надана відстрочка на період додаткового обстеження, а також вказано, що Позивачу необхідно з'явитися 05 травня 2015 року у Подільський районний у м. Києві військовий комісаріат згідно повістки з результатами обстеження.
Не дивлячись на відповідь військового комісара №954 від 24.04.2015 року, позивач прийшов до висновку, що довідкою №74/9 від 16.04.2015 року військово-лікарняною комісією йому було відмовлено в направленні на додаткове, поглиблене обстеження, та 05 травня 2015 року подав до суду адміністративний позов про визнання дій Подільського районного у місті Києві військового комісаріату протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що військово-лікарською комісією протиправно було видано довідку №74/9 від 16.04.2015 року, в результаті чого позивач був змушений на платній основі проходити додаткове, поглиблене обстеження в Головному військово-медичному клінічному ордена Червоної зірки центрі “ГВКГ”, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 17.04.2015 року серія 12 АААМ 365861 на суму 305 грн. 00 коп. та квитанцією від 20.04.2015 року серія 12 АААМ 365723 на суму 656 грн. 00 коп.
21 квітня 2015 року позивач отримав висновок клініки променевої діагностики та терапії рентгенодіагностичного відділення № 255, в заключенні якого визначено: “Умеренно выражена рубцовая деформация ЛДПК язвенная природа; хронический гастрит на фоне дуоденогастрального рефлекса: дуоденита”.
Позивач вважає, що відмова військово-лікарняної комісії в направленні на додаткове, поглиблене обстеження, яке виразилося у видачі йому довідки №74/9 від 16.04.2015 року є прямим порушенням його прав і Конституції України, зокрема, частини 3 статті 49 відповідно до якої держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування .
Окружному адміністративному суду міста Києва належить встановити наявність підстав для видачі позивачу довідки №74/9 від 16 квітня 2015 року та дослідити відповідність дій військово-лікарської комісії вимогам чинного законодавства.
Відповідно до пункту 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №389 від 03 червня 2013 року, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 2 Положення про військові комісаріати визначено, що військові комісаріати у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міноборони, наказами і директивами Міністра оборони та наказами і директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, іншими правовими актами, а також цим Положенням.
Згідно пункту 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 року (надалі - Положення про ВЛК), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2. Положення про ВЛК встановлено, що військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 1.3. Положення про ВЛК основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України; визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно пункту 2.1. Положення про ВЛК для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Медичний огляд проводиться ВЛК на підставі розділу ІІ Положення про ВЛК.
Так, пунктом 1.1. розділу ІІ Положення про ВЛК передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Відповідно до пункту 1.2. розділу ІІ Положення про ВЛК постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Пунктом 3.1. Положення про ВЛК визначено, що кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Положенням про ВЛК визначено, що по графі ІІ проходять медичний огляд особи рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани).
Судом встановлено та не спростовано позивачем, що він є військовозобов'язаним та мав проходити медичний огляд з метою визначення ступеню придатності позивача до військової служби під час мобілізації за графою ІІ.
На виконання вищезазначених вимог законодавства 14 квітня 2015 року позивач був оглянутий усіма необхідними лікарями: окулістом, оториноларингологом, невропатологом, психіатром, хірургом, стоматологом, дерматологом і терапевтом.
Усі лікарі, в тому числі хірург, окрім терапевта, зафіксували відсутність скарг позивача та зазначили про придатність до військової служби.
У терапевта позивач поскаржився на періодичні болі у шлунку.
Терапевт видав позивачеві направлення б/н від 14 квітня 2015 року до районної поліклініки для обстеження ФГДС.
15 квітня 2015 року позивач отримав висновок фіброгастродуоденоскопії №385, відповідно до якого у позивача зафіксовано: “Умеренный гастродуоденит. Скользящая грыжа пищеводного отверстка диафрагмы”.
На підставі вищезазначеного висновку №385 від 15 квітня 2015 року військово-лікарською комісією було проведено повторний огляд позивача та видано довідку №74/9 від 16.04.2015 року про придатність до військової служби на підставі статті 52г та 55б графи ІІ. Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б.
Відповідно до пункту 3.11. Положення про ВЛК у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Оскільки висновок ФГД №385 містив чіткий діагноз позивача, а інші його симптоми не давали підстав для додаткового обстеження позивача, ВЛК з урахуванням відповідних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначать ступінь придатності до військової служби, який є додатком 1 до Положення про ВЛК (надалі - Розклад хвороб), правомірно видав позивачу довідку №74/9 від 16 квітня 2015 року.
Будь-яких додаткових документів для підтвердження захворювань, та які могли надати можливість ВЛК сумніватися у достовірності висновків ФГДС №385 від 15 квітня 2015 року, позивачем до ВЛК не надано. Після проведення додаткових досліджень позивач також не надав ВЛК відповідні документи. Відсутність повідомлення ВЛК про захворювання позивача, які не передбачені довідкою №74/9 від 16 квітня 2015 року, позивачем не спростовано.
На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та не спростовані позивачем, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про обґрунтованість посилання ВЛК на статті Розкладу хвороб у довідці №74/9 від 16 квітня 2015 року.
Діагноз позивача згідно висновку ФГДС №385 від 15 квітня 2015 року: “Умеренный гастродуоденит. Скользящая грыжа пищеводного отверстка диафрагмы”.
До статті 52 Розкладу хвороб включено: хвороби стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (крім виразкової хвороби) К20-К31 (езофагіт, гастрит, гастродуоденіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та інші); хвороби апендикса К35-К38; неінфекційний ентерит та коліт К50-К52 (хвороба Крона, виразковий коліт); інші хвороби кишечнику та очеревини К55-К67 (непрохідність, паралітичний ілеус, інвагінація, дивертикулярна хвороба, синдром подразненого кишечнику, запор, мегаколон, хвороби заднього проходу та прямої кишки, перитоніт, спайкова хвороба та інші.
Пунктом г статті 52 визначено, що за наявності об'єктивних даних без порушень функцій військовозобов'язані є придатними до військової служби.
Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, яке є додатком 2 до Положення про ВЛК, містить розшифрування відповідних статей Розкладу хвороб.
Про статтю 52 Розкладу хвороб визначено наступне: “До пункту “г” належать: ГЕРХ з ерозивним або катаральним езофагітом та нечастими загостреннями; синдром подразнення товстої кишки; хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту без порушення функції.»
Отже, ВЛК правомірно було застосовано до хвороби позивача “Умеренный гастродуоденит” статтю 52г Розкладу хвороб при видачі довідки №74/9 від 16 квітня 2015 року, посилання позивача на недоцільність застосування статті 52г Розкладу хвороб є необґрунтованим.
До статті 55 Розкладу хвороб включено: грижа К40-К46 (пахова, стегнова, пупкова грижа, грижа черевної стінки, діафрагмальна грижа, інші та неуточнені грижі черевної порожнини).
Пунктом б статті 55 визначено, що з помірними та незначними порушеннями функцій придатність до військової служби визначається індивідуально.
На підставі висновків інших лікарів, в тому числі хірурга, який у висновку зазначив, що скарг у позивача немає, та повного висновку ФГДС №385 від 15 квітня 2015 року, ВЛК прийшла до висновку про придатність позивача до військової служби.
У поясненнях до статті 55 зазначено, що до пункту “б” належать: грижа стравохідного отвору діафрагми, що не супроводжується порушеннями, указаними в пункті “а”;одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування та відмови від повторного лікування;рецидивні зовнішні грижі помірних розмірів, які з'являються у вертикальному положенні тіла при фізичному навантаженні, кашлі; наслідки та стани після оперативного лікування грижі з резекцією кишечнику; вентральні грижі, які потребують носіння бандажа. Усі порушення, визначені у пункті “а” передбачають хірургічне втручання, стосовно таких хвороб у Поясненні зазначено, що за наявності грижі обстежуваним за графами I, II, III пропонується хірургічне лікування. Після успішного лікування вони придатні до військової служби та до навчання у ВВНЗ.
Отже, ВЛК правомірно застосовано до хвороби позивача “Скользящая грыжа пищеводного отверстка диафрагмы” статтю 55б Розкладу хвороб при видачі довідки №74/9 від 16 квітня 2015 року із висновком придатний до військової служби.
Позивач необґрунтовано у адміністративному позові посилається застосування до нього статті 53 Розкладу хвороб, оскільки до статті 53 Розкладу хвороб включено: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки К25-К26.
У поясненнях до статті 53 Розкладу хвороб зазначено, що наявність виразкової хвороби обов'язково повинна бути підтверджена ендоскопічним і (або) рентгенологічним дослідженнями в умовах штучної гіпотонії. Проте, навіть дослідження позивача 21 квітня 2015 року не підтвердило наявності у позивача виразкової хвороби.
Таким чином, суд вважає, що довідка ВЛК №74/9 від 16 квітня 2015 року про придатність позивача до військової служби видана із дотриманням всіх вимог закону та є обґрунтованою.
Окрім того, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.2. розділу ІІ Положення про ВЛК постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я.
Пунктом 3.8. Положення про ВЛК встановлено, що за статтями (пунктом статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо офіцерів запасу, яких призивають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: “Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час”; “Обмежено придатний до військової служби”; “Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю________(вказати спеціальність)”; “Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _______________(вказати спеціальність)”; “Придатний до військової служби”.
Отже, суд приходить до висновку, що індивідуальне визначення придатності до військової служби за результатами обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК і суд не в праві перебирати на себе повноваження цього органу.
Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Подільським районним у місті Києві військовим комісаріатом доведено правомірність та обґрунтованість дій та рішень відповідача щодо видачі позивачу довідки ВЛК Подільського районного у місті Києві військового комісаріату №74/9 від 16 квітня 2015 року, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко