Апеляційний суд міста Києва
21 серпня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну cкаргу старшого прокурора прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12014100080003093 та вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою,
Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання по даному вироку частково приєднано невідбуте покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 08 листопада 2011 року та призначено остаточну міру покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області залишено без змін.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалено рахувати з 25 жовтня 2014 року.
ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано у зв'язку за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вироком суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні - старший прокурор прокуратури Святошинського району м. Києва ОСОБА_2 14 серпня 2015 р. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, скасувати та ухвалити новий вирок, яким: ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
В обгрунтування невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що судовий розгляд кримінального провадження було проведено однобічно та ухвалюючи виправдувальний вирок, суд безпідставно не взяв до уваги першочергові показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які в сукупності між собою та іншими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
20 серпня2015 р. апеляційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції разом із матеріалами кримінального провадження № 12014100080003093 надійшли до Апеляційного суду м. Києва та в цей же день передані судді-доповідачу.
Однак перевіркою відповідності апеляційних скарг вимогам ст. 396 КПК України виявились наявними перешкоди для відкриття у них апеляційного провадження.
Так, за правилами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Конкретні вимоги повинні бути сформульовані з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок чи ухвалу суду першої інстанції має право ухвалити, відповідно до положень, визначених ч. 1 ст. 407 КПК України.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Підстави для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції визначені в ст. 409 КПК України, зокрема:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Порушуючи в апеляційній скарзі питання про скасування рішення суду, апелянт повинен указати конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, з урахуванням вищевказаних положень ч. 1 ст. 409 КПК України, які, на його думку, допущені при постановленні рішення, що оскаржується, і привести конкретні докази й аргументи в обгрунтування кожної позиції.
Зміст кожної з підстав скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції розкривається статтями 410 - 413 КПК України.
Так, згідно ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
З прохальної частини апеляційної скарги прокурора убачається, що ним поставлені вимоги про скасування вироку суду першої інстанції повністю, в тому числі відносно ОСОБА_3 , однак у апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування незаконності чи необґрунтованості судового рішення в цій частині.
Порушуючи в апеляційній скарзі питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прокурор наводить лише обґрунтування необхідності скасування вироку через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні щодо невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, фактичним обставинам кримінального провадження. Разом з тим, в порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження в розумінні ст. 411 КПК України. Крім того, в апеляційній скарзі прокурора не наведено норми чинного кримінального процесуального законодавства, які передбачають скасування вироку суду першої інстанції з підстав однобічності судового розгляду.
Окрім того, вимога в прохальній частині апеляційної скарги про призначення ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі прокурором сформульована без врахування вимог ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків. При цьому, така вимога апеляційної скарги не узгоджується з доводами, викладеними в її мотивувальній частині, та будь-якого обгрунтування такої позиції щодо міри покарання прокурор в апеляційній скарзі не навів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Оскільки апеляційна скарга старшого прокурора прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_2 на вирок суду першої інстанції подана без додержання вимог, передбачених ст. 396 КПК України, що перешкоджає відкриттю апеляційного провадження, вона підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 396, 398, 399, 404, 408КПК України, суддя-доповідач,
Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12014100080003093, - залишити без руху.
Встановити прокуроруп'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали негайно надіслати старшому прокурору прокуратури Святошинського району міста Києва ОСОБА_2 .
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
м. Києва ОСОБА_1