м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
31.08.2009 року Справа № 14/190
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого: Перлова Д.Ю.,
суддів Лазненко Л.Л.,
Медуниці О.Є.
при секретарі
судового засідання Яковлевій І.А.,
за участю
представників сторін:
від позивача Солодських Н.П., представника по довіреності
від 19.01.09 № ЛС-34,
від відповідача Овчаренка Д.О., представника по довіреності від 30.12.08 № 4849,
розглянувши
апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”,
м. Лисичанськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 20.07.09
у справі № 14/190
(суддя -Лісовицький Є.А.)
за позовом Закритого акціонерного товариства „Луганськспецтехкомплект”,
м. Луганськ
до відповідача Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”,
м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 221 479 грн. 39 коп.
Позивач -Закрите акціонерне товариство „Луганськспецтехкомплект”, м. Луганськ (далі за текстом -ЗАТ „ЛСТК”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 03.06.09 № ЛС - 423 до відповідача -Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом -ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій”) про стягнення заборгованості у розмірі 177 459,46 грн. за поставлений металопрокат за договором від 25.09.08 № 820926/СН/ОБ-222-20080925/2, пені у розмірі 36 944,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 023,08 грн., 3% річних у розмірі 3 052,12 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.07.09 у справі № 14/190, яка залишена без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.08.09, було повернуто зустрічну позовну заяву ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” на підставі п. 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до неї не додано доказів сплати витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.09 у справі № 14/190 зазначений позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг 137 459,46 грн., пеню у сумі 25 315,57 грн., 3% річних у сумі 3 052,12 грн., інфляційні нарахування 14 023,08 грн. Провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. боргу припинене. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване наступним.
Позивач виконав своє зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.
Кошти сплачувались не в повному обсязі та з порушенням терміну оплати. На момент звернення позивача з позовом борг склав 162 459 грн. 46 коп. Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 25 000 грн., тому провадження у справі у частині стягнення даної суми підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору. У стягненні 5 000 грн. боргу слід відмовити, оскільки дана сума сплачена відповідачем 05.06.09 до звернення позивача з позовом до суду. В решті позовні вимоги про стягнення боргу -137 459 грн. 46 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Розмір пені, встановлений сторонами у Договорі, перевищує подвійну облікову ставку НБУ і відповідно до ст. З Закону не може використовуватися при стягненні пені. Позивач надав новий розрахунок пені, яким змінив період нарахування пені, але заяви про зменшення позовних вимог суду не надав, наполягав на первісно заявлених позовних вимогах. Тому суд керується лише періодом нарахування пені, наданим позивачем, оскільки змінити позовні вимоги за позивача суд не може. Пеня, розрахована відповідно до вказаних законодавчих актів складає 25 315 грн. 57 коп. за період з 28.11.08 до 22.06.09 окремо за різними поставками. Дана сума підлягає стягненню на користь позивача. В решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.
За період з 28.11.08 до 02.06.09 3% річних склали 3 052 грн. 12 коп., інфляційні нарахування за період з грудня 2008 року до квітня 2009 року склали 14 023 грн. 08 коп. Оскільки борг своєчасно сплачений не був, дані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач -ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.07.09 № 13/09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.07.09 у справі № 14/190, як винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” не мало можливості бути присутнім у судовому засіданні господарського суду Луганської області 20.07.09 оскільки 17.07.09 до Луганського апеляційного господарського суду разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження була подана апеляційна скарга на ухвалу від 06.07.09 про повернення зустрічної позовної заяви. Надсилаючи одержану апеляційну скаргу зі справою апеляційному суду (ч. 3 ст. 91 ГПК України) суд одночасно повинен був винести ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.
Обставини викладені у зустрічному позові ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” відповідач вважає суттєвими для правильного вирішення справи, але суд першої інстанції необґрунтовано не погодившись із доводами, викладеними у зустрічній позовній заяві відмовив у її розгляді.
Позивач у судовому засіданні змінив розмір позовних вимог, а отже суд повинен був відкласти розгляд справи на підставі частини 1 ст. 77 ГПК України.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.08.09 у справі № 14/190 для розгляду зазначеної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. -суддя - головуючий, Бородіна Л.І. -суддя, Якушенко Р.Є. -суддя.
У зв'язку з відпусткою судді Якушенко Р.Є. та відрядженням судді Бородіної Л.І., розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.08.09 у справі № 14/190, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну, а саме: виключено із складу колегії суддів Бородіну Л.І. та Якушенко Р.Є. і введено до складу суддів Медуницю О.Є. та Лазненко Л.Л.
Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень: від 18.08.09 № 5691807 -ЗАТ „ЛСТК”; від 14.08.09 № 5691815 -ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій”).
Відзивом від 31.08.09 № ЛС -712 позивач - ЗАТ „ЛСТК” відхилив доводи апеляційної скарги відповідача та вважає рішення суду, що оскаржується, законним та обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 30.07.09 № 13/09 Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 20.07.09 у справі № 14/190 слід залишити без змін за наступних підстав.
25 вересня 2008 року між позивачем -ЗАТ „ЛСТК” (продавцем) та відповідачем -ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” (покупцем) був укладений договір від 25.09.08 № 820926/СН/ОБ-222-20080925/2 (далі -договір). За умовами п. 1.1 цього договору позивач зобов'язався передати у визначений строк у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.п. 3.1 -3.3 договору ціна на продукцію зафіксована на момент підписання специфікації. Зміна цін можлива лише за згодою сторін. Покупець зобов'язаний провести оплату протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції на склад покупця.
За своєю правовою природою договір від 25.09.08 № 820926/СН/ОБ-222-20080925/2 є договором поставки -різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
На виконання п. 1.1 договору сторони підписали та скріпили основними печатками наступні специфікації на поставку металевих виробів у асортименті: від 22.10.08 № 1126/СН на суму 101 173,60 грн. з урахуванням ПДВ -20%; від 13.11.08 № 1203/СН на суму 55 478,26 грн. з урахуванням ПДВ -20%; від 24.11.08 № 1251/СН на суму 110 820,01 грн. з урахуванням ПДВ -20%; від 02.12.08 № 1285/СН на суму 70 550,04 грн. з урахуванням ПДВ -20%; від 26.12.08 № 1334/СН на суму 4 090,01 грн. з урахуванням ПДВ -20%. Тобто сторони фактично дійшли згоди щодо найменування, кількості, ціни та загальної суми продукції, що належить поставити за умовами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме -з видаткових накладних:
ѕ від 13.11.08 № ЛС -0030910 на суму 3 150,00 грн., від 13.11.08 № ЛС -0030911 на суму 13 470,74 грн., від 13.11.08 № ЛС -0030912 на суму 57 142,20 грн. -товар отриманий Петрищевим Сергієм Сергійовичем за довіреністю ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” від 13.11.08 № 450 (дійсна до 23.11.08);
ѕ від 26.11.08 № ЛС -0031223 на суму 720,00 грн., від 26.11.08 № ЛС -0031224 на суму 70 327,51 грн. -товар отриманий Князевою Тетяною Петрівною за довіреністю ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” від 26.11.08 № 520 (дійсна до 06.12.08);
ѕ від 04.12.08 № ЛС -0031457 на суму 42 677,76 грн., від 04.12.08 № ЛС -0031460 на суму 73 734,19 грн. - товар отриманий Петрищевим Сергієм Сергійовичем за довіреністю ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” від 04.12.08 № 561 (дійсна до 14.12.08);
ѕ від 29.12.08 № ЛС -0032012 на суму 1 740,00 грн., від 29.12.08 № ЛС -0032013 на суму 2 408,00 грн. - товар отриманий Петрищевим Сергієм Сергійовичем за довіреністю ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” від 29.12.08 № 663 (дійсна до 29.12.08).
Зазначені довіреності оформлені відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у період з 13.11.08 по 29.12.08 товар на загальну суму 265 370,40 грн.
Як зазначено позивачем у позові, відповідач здійснив оплату лише частини вартості поставленого товару у розмірі 97 910,94 грн., розмір заборгованості за станом на 05.06.09 становить 167 459,46 грн. З листів позивача від 20.07.09 № ЛС -382 та від 06.07.09 № ЛС -506 вбачається, що відповідач частково погасив борг у розмірі 30 000,00 грн., заборгованість на 06.07.09 складає 137 459,46 грн. При цьому після звернення позивача з позовом 10.08.09 (згідно поштового штемпелю на конверті, а.с. 45) відповідачем сплачено 25 000,00 грн. (див. виписки з особового рахунку позивача у ВАТ „Ерсте банк”, а.с. 59 -65). З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент звернення позивача з позовом борг склав 162 459,46 грн., а не 167 459,46 грн., як це зазначив позивач, оскільки ним не враховано оплату, здійснену відповідачем 05.06.09 на суму 5 000,00 грн. (а.с. 59), та вірно відмовив у стягненні 5 000,00 грн. боргу.
Місцевий суд також вірно припинив провадження у справі у частині стягнення 25 000,00 грн. на підставі п.11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, оскільки оплата здійснена після порушення провадження у справі, та вірно визнав обґрунтованими лише вимоги про стягнення боргу 137 459,46 грн. і задовольнив позов в цій частині.
У п. 5.1 договору сторони домовилися, що за прострочення платежів покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що чинне законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Позивач надав новий уточнений розрахунок пені (а.с. 54 - 57), яким змінив період нарахування пені, але заяви про зменшення позовних вимог суду не надав, наполягав на первісно заявлених позовних вимогах, тому у суду були відсутні підстави для відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, як це зазначає скаржник. Суд вірно керувався лише періодом нарахування пені, наданим позивачем, оскільки змінити позовні вимоги за позивача суд не може, та вірно перерахував та стягнув з відповідача пеню за період з 28.11.08 по 22.06.09 у сумі 25 315,57 грн. окремо за різними поставками. В решті позовних вимог про стягнення пені суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів сторонами у договорі не встановлений.
Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 167 459,46 грн. за станом на 05.06.09, тому позивач обґрунтовано нарахував на цю суму 3% річних в сумі 3 052,12 грн. за період з 28.11.08 по 02.06.09, та інфляційні нарахування за період з грудня 2008 року до квітня 2009 року у сумі 14 023,08 грн., суд першої інстанції також обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо необхідності зупинення провадження у справі судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.09 (згідно поштового штемпелю на конверті) відповідачем була подана до Луганського апеляційного господарського суду, через господарський суд Луганської області, апеляційна скарга від 17.07.09 № 13/09 на ухвалу від 06.07.09 у справі № 14/190, проте надійшла ця скарга до суду першої інстанції лише 21.07.09 (згідно штампу суду). Оскаржуване рішення було винесене господарським судом Луганської області 20.07.09.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Тобто на час винесення оскаржуваного рішення були відсутні перешкоди для розгляду справи по суті та підстави для зупинення провадження у справі, оскільки апеляційна скарга відповідача ще не надійшла до суду.
Крім того колегія суддів зазначає, що зустрічна позовна заява, на яку посилається відповідач у апеляційній скарзі, була повернута господарським судом Луганської області заявникові без розгляду ухвалою від 06.07.09 у справі № 14/190, тобто взагалі не була предметом розгляду в суді першої інстанції, тому її вимоги та доводи відповідно до ч. 3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не приймаються і не розглядаються в апеляційній інстанції.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на відповідача -Закрите акціонерне товариство „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області, заявника апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1. Апеляційну скаргу від 30.07.09 № 13/09 Закритого акціонерного товариства „Лисичанський склозавод „Пролетарій”, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.09 у справі № 14/190 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.09 у справі № 14/190 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Д.Ю. Перлов
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя О.Є. Медуниця