вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
23.09.09Справа №2а-9282/09/8/0170
(16:56 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Кард Експрес"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення , спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: Асейкін Роман Володимирович, довіреність б/н від 27.08.09,
від відповідача: Болібкова Алла Валеріївна, довіреність № 81/10-0 від 17.08.09,
Суть спору: Приватне підприємство «Кард-Експрес» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес» № 100087667 від 08.01.08 р., оформлене актом ДПІ в м. Сімферополі № 142/05-2 від 24.07.09 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес»; про зобов'язання відповідача здійснити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес», який був зареєстрований таким платником згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100087667 від 08.01.08 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпунктом "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені підстави для проведення анулювання реєстрації платників ПДВ, які не було встановлено відповідачем та не було зазначено в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ. Отже позивач вважає, що підпункт "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не вказує на необхідність анулювання реєстрації платника податку у випадках, викладених в акті, а податковим органом не було встановлено факту реєстрації позивача в якості платника єдиного податку або як суб'єкта інших спрощених систем оподаткування не проводилось, а інших випадків, з яких можливо проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає. Крім того позивач зазначає, що а ні Закон України «Про податок на додану вартість», а ні Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затверджене наказом ДПА України № 79 не передбачають права податкового органу проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість без наявних на то законних підстав.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 23.09.09 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на те, що за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкових декларацій і уточнюючих податкових розрахунків з податку на додану вартість, встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання у сумі 1256,7 тис.грн. Також відповідач вказує на те, що на виконання п. "в" п. 9.8 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" та абз.3 п. 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)" щодо встановлення виписки податкових накладних ПП «Кард-Експрес», згідно з якими не задекларовано та несплачено податкові зобов'язання обсяг яких перевищує 300 тис. грн., ДПІ у м. Сімферополі було прийнято акт № 142/15-2 від 24.07.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.09 р. проти адміністративного позову заперечував з підстав, визначених у запереченнях до позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
Приватне підприємство «Кард-Експрес» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого виконкомом Сімферопольської міськради, зареєстроване у якості юридичної особи 11.12.07 р., ідентифікаційний номер 35593428 (а.с. 6).
12.12.07р. позивач взятий Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК на облік як платник податків, що підтверджується довідкою ДПІ у м. Сімферополі № 3480/29-0 від 12.12.07 р. (а.с. 11).
Приватне підприємство «Кард-Експрес» з 08.01.08 р. є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100087667 від 08.01.08 р. (а.с.10).
24.07.2009 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було складено Акт № 142/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Із змісту акту вбачається, що комісією, створеною на підставі Наказу ДПІ в м. Сімферополі № 879 від 07.05.09 р. «Про проведення інвентаризації і анулювання реєстрації платників податку на додану вартість» (а.с.24-25) було встановлено, що ПП «Кард-Експрес» не задекларувало податкові зобов'язання, обсяг яких перевищує 300 тис.грн., відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст..2 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується реєстром № 1709/15-02 від 24.07.09 р. податкових операцій з ПДВ за 2008-2009 р., а саме з липня 2008 р. по червень 2009 р. позивач не задекларував податкові зобов'язання на загальну суму 209652 тис.грн.(а.с.23)
Вищезазначеним актом № 142/15-2 було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес» на підставі абз. «в» п. 9.8. ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до розпорядження КМУ від 01 липня 2009 р. № 757-р. (а.с.9).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом № 142/15-2 від 24.07.2009 р., ПП «Кард-Експрес» звернулося до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи правомірність винесення відповідачем акту № 142/15-2 від 24.07.09 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес» на підставі абз. «в» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до розпорядження КМУ від 01 липня 2009 р. № 757-р., судом встановлено наступне.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час винесення оскаржуваного рішення) (далі Закон № 168).
Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття таких термінів, як :
- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1);
- звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету (п.1.5. ст.1);
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (п.1.6. ст.1);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7. ст.1);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8. ст.1).
Відповідно до ст..2 Закону № 168 платником податку є:
- будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст. 2 Закону № 168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).
Статтею 7 Положення встановлено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) , із змінами (далі - Порядок обліку).
Відповідно до ст. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону № 168.
Статтею 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.
Відповідно до ст. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з травня 2009 р. було введено в експлуатацію нову базу даних по податковим деклараціям з ПДВ - програма системного зіставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів податкових декларацій і уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість. Базу введено в дію з квітня 2009 р. на підставі наказу ДПА України № 266. За допомогою вищезазначеної програми податковим органом було отримано інформацію про укладення в квітні 2008 р. позивачем угоди з СК «МД-Сервіс Д», на підставі чого у податковому кредиті відобразилась сума 2532000 тис.грн. за податок на додану вартість, а у якості податкових зобов'язань позивача за квітень 2008 р. була відображена сума 563000 тис.грн.
Крім того представник відповідача пояснив, що анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, було здійснено на підставі п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)" у зв'язку із наявністю інших причин, а саме: встановлення органом державної податкової служби інформації про розходження суми податкового кредиту СК «МД-Сервіс Д» та суми задекларованих зобов'язань з ПДВ позивача на суму 2 млн. грн., що перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме 300 тис. грн.
Також представник відповідача зазначив, що фактично підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку позивача стало встановлення при проведенні звірки суми податкового кредиту та задекларованих зобов'язань з ПДВ (звірка проводилась на підставі розпорядження КМУ № 757-р), інформації про розходження суми податкового кредиту СК «МД-Сервіс Д» та суми задекларованих позивачем зобов'язань з ПДВ , між якими було укладено угоду. Отже фактично підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача стало розходження сум податкового кредиту СК «МД-Сервіс Д» та задекларованих позивачем зобов'язань з ПДВ, хоча в акті відповідач посилався на встановлення порушення не за конкретною угодою, а за конкретний період, який становить один рік. В акті відповідачем у графі «документ який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку» зазначений реєстр податкових декларацій з ПДВ за період з липня 2008 р. по червень 2009 р. - тобто за 12 місяців, так як форма Акту передбачає саме період в один рік.
Судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168, а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення "в" п.п. 9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту розходження суми податкового кредиту та суми задекларованих зобов'язань з ПДВ, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".
У абзаці 3 пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)" зазначено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (300 тис.грн.), реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.
Також представник відповідача у судовому засіданні в обґрунтування своїх дій посилався на лист ДПА України від 15.07.09 р. № 14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. N 757-р», у розділі ІІ якого, зазначено, що абзацом 3 пункту 2 розпорядження 757-р починають застосовуватися, якщо платником виписано податкові накладні, незадекларовані (несплачені) податкові зобов'язання за якими перевищують 300 тис. грн. податку на додану вартість. Анулювання реєстрації платника податку згідно з цією нормою передбачається для особи, яка допустила виписування податкових накладних та не включила такі податкові накладні до складу своїх податкових зобов'язань, незалежно від визначеного в її податковій звітності результату діяльності за звітний період, стану її розрахунків з бюджетом та режиму оподаткування, який застосовується такою особою.
Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Керуючись принципом законності, передбаченим ст. 9 КАС України, суд не застосовує норму абзацу 3 пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)" та положення викладені у листі ДПА України від 15.07.09 р. № 14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. N 757-р», оскільки в частині підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)" та лист ДПА України від 15.07.09 р. № 14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. N 757-р» не відповідають нормам Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд зазначає, що конструкція п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині "або з будь-яких інших причин" не дає підстав для застосування розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)". Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі "будь-які інші причини" з яких суб'єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість. Також судом встановлено, що пункт 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 р. № 757-р "Деякі питання адміністрування податків зборів (обов'язкових платежів)" втратив чинність 09.09.09 р. на підставі розпорядження КМУ № 1120-р від 09.09.09 р. «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».
Крім того, п. 25.2.1 ч. 25.2. ст. 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
• Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);
• документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов'язкове заповнення графи - "документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ".
В оскаржуваному акті жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. А зазначення у вказаній графі акту - реєстру податкових декларацій № 1709/15-02 від 24.07.09 р. є безпідставним, оскільки реєстр № 1709/15-02 від 24.07.09 р. не є і не може бути підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ПП «Кард-Експрес», тому позовні вимоги підлягають в цій частині задоволенню.
Відповідно до ч. 3 п.п. 25.4 п.25 Положення, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі внести запис до Реєстру платників податку на додану вартість про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Кард-Експрес», а позов в цій частині задовольнити.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв безпідставно, з порушенням приписів ст. 19 Конституції України, а позовні вимоги позивача є обгрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні 23.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 28.09.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасуватирішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Кард-Експрес», оформлене актом № 142/05-2 від 24.07.09 р.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі здійснити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Кард-Експрес», який був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100087667 від 08.01.08 р.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кард-Експрес» (м. Сімферополь, вул.. Футболістов, б.1. кв. 2, код ЄДРПОУ 35593428, р/р не відомі) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.