01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.08.2009 № 35/426
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Кириченко Т.В., представник, довіреність б/н від 03.08.2009;
від відповідача: Лихвар В.А., Негода А.А., представники, довіреність б/н
від 21.01.2009;
від третьої особи: Кириченко Т.В., представник, довіреність б/н від 03.07.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-Дизайн”
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 21.07.2009
у справі № 35/426 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Технофасад”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-Дизайн”
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „ЖОК”
про стягнення боргу в розмірі 266174,33 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Технофасад” (далі - ТОВ „Технофасад”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-Дизайн” (далі - ТОВ „Д-Дизайн”), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „ЖОК” (далі - ТОВ „ЖОК”) про стягнення суми.
До прийняття рішення по суті спору, ТОВ „Технофасад” звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти на грошові кошти, які знаходяться на рахунку „Д-Дизайн”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі № 35/426 заяву ТОВ „Технофасад” про забезпечення позову задоволено повністю. Суд з метою забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти ТОВ „Д-Дизайн” на суму 266 174,33 грн.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 ТОВ „Д-Дизайн” подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права.
Зокрема, скаржник послався, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам п. 3 ст. 86 ГПК України, а саме не вказані мотиви її винесення з посиланням на законодавство, а мотивувальна частина викладена загальними фразами; при винесенні спірної ухвали не враховані інтереси скаржника; судом не досліджено, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Представники ТОВ „Технофасад” та ТОВ „ЖОК” у судовому засіданні проти доводів ТОВ „Д-Дизайн” заперечували та просили ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Д-Дизайн” - без задоволення.
ТОВ „Технофасад” та ТОВ „ЖОК” відзив на апеляційну скаргу ТОВ „Д-Дизайн” не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для перегляду оскарженої ухвали в апеляційному порядку, суд встановив наступне.
ТОВ „Технофасад” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Д-Дизайн”, третя особа ТОВ „ЖОК” про стягнення суми.
До прийняття рішення по суті спору, ТОВ „Технофасад” звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку „Д-Дизайн”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі № 35/426 заяву ТОВ „Технофасад” про забезпечення позову задоволено повністю. Суд з метою забезпечення позову наклав арешт на грошові кошти ТОВ „Д-Дизайн” на суму 266 174,33 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Технофасад” заявлено позов про стягнення з відповідача 266 174,33 грн. за непоставлену продукцію.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ „Технофасад” (Субпідрядник) та ТОВ „ЖОК (Генпідрядник) 15.04.2009 укладено договір субпідряду № 15/0409, за умовами якого, Субпідрядник зобов'язався на свій ризик за рахунок своїх сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до договору виконати монтаж алюмінієвих конструкцій в приміщення СП „АД-Україна-Мерседес-Бенц” по Столичному шосе, 90 в м. Києві.
ТОВ „ЖОК замовило у ТОВ „Д-Дизайн” необхідні конструкції, а ТОВ „Технофасад” перерахувало ТОВ „Д-Дизайн” суму коштів, проте відповідачем не дотримано строки поставки матеріалів, що потягло за собою зрив здачі ТОВ „Технофасад” об'єкта.
В подальшому, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів, у зв'язку з не поставкою товару, але відповідач не провів поставку товару, кошти не повернув, вимогу позивача залишив без реагування.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що не вжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:
накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, як правило - позивача у справі. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору та конкретних обставин справи.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776).
При цьому, в ухвалі суду про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що вимоги позивача в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову пов'язані із предметом спору у даній справі, оскільки предметом спору є стягнення з відповідача певних грошових коштів у зв'язку із неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань, а заходами забезпечення позову визначено накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог, а саме 266 174,33 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та правомірність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд всебічно і об'єктивно розглянув заяву позивача в сукупності з обставинами справи та мав достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заперечення скаржника, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам п. 3 ст. 86 ГПК України, до уваги не приймається, оскільки зі змісту оскарженої ухвали вбачається посилання суду на відповідні норми законодавства, необхідні для вирішення питання забезпечення позову.
Також, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника, що місцевим господарським судом при винесенні спірної ухвали не враховані інтереси скаржника та не досліджено, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки суд першої інстанції, виносячи ухвалу про забезпечення позову, виходив із змісту заявленого ТОВ „Технофасад” позову, конкретних обставин справи, доказових матеріалів, оцінюючи їх відповідно до вимог ст. 43 ГПК України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі № 35/426 є обґрунтованою, а отже підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі № 35/426 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-Дизайн” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 35/426 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді
27.08.09 (відправлено)