24 вересня 2009 р.
№ 7/119
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Стратієнко Л.В.,
Кузьменка М.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат"
на постанову
та
на рішення
Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року
господарського суду м.Києва від 15.12.2008 року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
ВАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат"
до
ТОВ "Бітімпекс-Ойл"
про
стягнення 2772043,90 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Синицин Р.Л.; Корицька Н.Ф.
- відповідача:
Задорожний В.П.; Меланчук В.О.
В листопаді 2008 року ВАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Бітімпекс-Ойл" про стягнення 2772043,90грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 131/08/Э-430/08 від 12.05.2008 року на постачання природного газу, не здійснив поставку позивачу газу, в зв'язку чим, позивач просить повернути грошові кошти в розмірі 2 533 280,83 грн., які були сплачені за не отриманий газ та 238763,07 грн. пені, за неналежне виконання умов Договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2008 року в задоволенні позу відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року рішення місцевого господарського суду від 15.12.2008 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, з огляду на належне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року та рішення господарського суду м.Києва від 15.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
В порушення вимог ст.43 ГПК України, суди повно і всебічно не дослідили всі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.
Як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2008 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 131/08/Э-430/08 (далі договір), згідно умов якого сторони погодили, що відповідач згідно даного договору зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти від відповідача та оплати природний газ (надалі -газ), обсяги якого були погоджені додатковими угодами до договору № 1 від 12.05.2008 року та № 2 від 23.06.2008 року.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили здійснювати оплату газу шляхом перерахування грошових коштів по передоплаті.
Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору № 131/08/Э-430/08 за червень 2008 перерахував відповідачу 2 672 534, 60 грн., за липень 2008 року - 1 054 947, 60 грн., а всього - 3 727 482, 20 грн.
08.07.2008 року відповідач повернув позивачу частково вартість газу за червень 2008 року у сумі 139 253,77 грн. та суму передплати за липень 2008 року в розмірі 1 054 947,60 грн., а всього 1 194 201,37 грн.
Предметом позовних вимог є стягнення 2 533 280,83 грн. залишку здійсненої позивачем передоплати внаслідок неотримання ним за договором № 131/08/Э-430/08 газу, та нарахованої пені, за неналежне виконання відповідачем умов договору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні господарські суди визнали безпідставними позовні вимоги з огляду на те, що відповідачем були належним чином виконані взяті на себе відповідно до договору № 131/08/Э-430/08 від 12.05.2008 року зобов'язання щодо поставки природного газу. При цьому, факт поставки відповідачем та отримання відповідачем в червні 2008 року природного газу в обсязі 1 801 000 куб. м., встановлено судами відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2008 року, підписаного сторонами.
Проте, колегія суддів вважє такі висновки передчасними та зробленими без повного з'ясування обставин справи з відповідною їх юридичною оцінкою
Як було встановлено попередніми судами, на виконання умов 2.3, 4.5 Договору, для виділення заявлених обсягів газу для конкретних промислових споживачів, відповідачем на адресу ОДУ ДК "Укртрансгаз" був направлений лист №323 від 29.05.2008р. (а.с.) разом з Ресурсним балансом природного газу № 1 від 27.05.2008р. та Плановим розподілом природного газу по споживачах на червень 2008р. (про включення ліміту газу для позивача обсягом 2 мли. куб. м.), підтверджені імпортером газу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".
Проте, як вбачається з листа ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" №18/02-2107 від 10.10.2008 року (а.с.38), Листів ОДУ ДК "Укртрансгаз" №64-2107/5 від 13.12.2008 року та №64-1898/6 від 17.09.2008 року (а.с.35-37), протягом червня 2008 року позивач споживав природний газ в обсязі 1801,000 тис.куб.м. із ресурсу ДК "Газ України". Щодо планового розподілу природного газу відповідача із ресурсу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" зазначено, що обсяги цього природного газу не передбачені в балансі надходження та розподілу природного газу по Україні, затвердженому НАК "Нафтогаз України". При цьому, затвердження такого балансу є для ОДУ ДК "Укртрансгаз" підставою формування планового розподілу поставок природного газу споживачам України.
Водночас, зазначені листи не були прийняті до уваги попередніми судами при з'ясуванні обставин постачання відповідачем та отримання природного газу позивачем відповідно до договору від 12.05.2008 року № 131/08/Э-430/08. Крім того, у разі сумнівів щодо обставин, викладених в цих листах, суди не були позбавлені можливості направити відповідні запити, відповідно до ст.38 ГПК України, оскільки належне дослідження зазначених обставин ставить під сумнів підстави, за яких відповідач спростовує доводи позивача та які визнані судом доведеними.
Поряд з цим, визнаючи поставку природного газу між позивачем та відповідачем належним чином здійсненою, суди послались на отримання спірного газу відповідачем за укладеним між ним та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" договору на постачання природного газу № 396/77/П(р)-07 від 27.06.2007р. та додаткової угоди № 13 від 26.05.2008р. В підтвердження отримання відповідачем від ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" імпортованого газу для позивача були надані вантажно-митні декларації від 28.02.2008 року та від 29.08.2008 року (а.с.96-99).
Водночас, досліджуючи цю обставину, по заувагою судів залишились обставини, викладені у листі ОДУ ДК "Укртрансгаз" №64-2107/5 від 13.10.2008 року щодо відсутності митного оформлення газу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО". При цьому, як вбачаться з даного листа, закуплений за зовнішньоекономічними контрактами газ має бути підтверджений повідомленнями Енергетичної регіональної митниці. Наведене судами не було досліджено. За вказаних обставин, надані судам вантажно-митні декларації від 28.02.2008 року та від 29.08.2008 року не можуть бути належними доказами отримання відповідачем імпортованого газу, враховуючи наведені заперечення ОДУ ДК "Укртрансгаз" про підтвердження ним планових обсягів природного газу для позивача від відповідача, як постачальника, з ресурсу ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО".
З наведеного вбачається, що до участі у справі судами не були залучені ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" як сторону, належне виконання договірних зобов'язань якої перед відповідачем було встановлено судами, та ОДУ ДК "Укртрансгаз", як підприємство, яке здійснює затвердження за споживачами лімітів газу, що призвело до порушення встановлених Господарським процесуальним кодексом України принципів судочинства та відповідно до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що акт прийому-передачі природного газу від 30.06.2008 року (а.с.21), підписаного позивачем та відповідачем не може бути належним доказом поставки спірних об'ємів газу відповідачем за договором від 12.05.2008 року № 131/08/Э-430/08, внаслідок заперечень позивача щодо отримання цього газу, оскільки відповідно до п.2.12 договору даний акт є лише підставою набуття позивачем права власності на газ, а не його отримання.
Поряд з цим, відповідно до п.2.11, обсяг спожитого газу в кожному звітному періоді повинен бути підтверджений місцевим газорозподільним підприємством та відображений в реєстрі газорозподільного підприємства за звітний період. Водночас, попередні суди не з'ясовували питання чи мало місце таке підтвердження Артемівським УГГ ВАТ "Донецькоблгаз" з відповідним відображенням в реєстрі ВАТ "Донецькоблгаз".
Згідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду в касаційній інстанції, які передбачені ч. 2 статті 1117 ГПК України, судова колегія приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року та рішення господарського суду м.Києва від 15.12.2008 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 15.12.2008 року у справі № 7/119 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді Л.Стратієнко
М.Кузьменко