"08" вересня 2009 р.
Справа № 26-8/49-09-961
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С.,
Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Вєтрова А.І. за довіреністю №1 від 19.01.09р.,
від відповідача: Каташевського Д.А. за довіреністю № 121 від 08.01.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна інвестиційна будівельна компанія», м.Херсон
на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009р.
по справі № 26-8/49-09-961
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна інвестиційна будівельна компанія»
до державного підприємства «Одеська залізниця», м.Одеса
про стягнення 65 108 грн.
В березні 2009 року ТОВ “Приватна інвестиційна будівельна компанія” (далі по тексту -ТОВ “ПІБК”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ДП “Одеська залізниця” про стягнення 65 108 грн. боргу за виконані будівельні роботи згідно договору № ОД/НКВ-07-1512-НЮ від 02.11.2007р..
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2009р. (суддя Никифорчук М.І.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “ПІБК” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції від 15.07.2009р. та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В своїй скарзі позивач зазначає, що суд необґрунтовано послався на п.4.1 договору № ОД/НКВ-07-1512-НЮ від 02.11.2007р. щодо оплати будівельних робіт тільки після підписання обома сторонами акту виконаних робіт, оскільки ухиляння, на думку скаржника, відповідача від підписання акту виконаних робіт не може бути підставою для відмови останнього від проведення розрахунків за виконані роботи, а, отже, і підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте в судовому засіданні його представник просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства, а апеляційну скаргу ТОВ “ПІБК” - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено господарським судом, 02.11.2007р. між ТОВ “ПІБК” та Одеською залізницею укладено договір № ОД/НКВ-07-1512-НЮ на виконання будівельних робіт (далі по тексту - Договір). 07.05.2008р. Додатковою угодою до цього договору сторони продовжили термін дії останнього до 31.12.2008р.
Зі змісту п.1 Договору вбачається, що виконавець (ТОВ “ПІБК”) зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до кошторисної документації та у встановлений термін реконструкцію виробничо-побутових приміщень локомотивного депо Херсон, а замовник (Одеська залізниця) зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Відповідно до п.3.1 Договору, вартість і витрати по виконанню позивачем робіт, передбачених предметом договору, складають 174 571 грн.
Порядок розрахунків сторони узгодили в п.4.1 Договору шляхом здійснення оплати виконаних робіт у плині 30 банківських днів після підписання акту виконаних робіт з відповідною стороною.
Згідно з п.п.6.1, 6.2 Договору, після закінчення виконання робіт виконавець зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність до здачі результату робіт; здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за місцем виконання робіт, протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення замовником про готовність до здачі результату робіт та оформлюється актом приймання виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, у травні місяці позивач виконав частину будівельних робіт та направив відповідачу акт приймання підрядних робіт на суму 109 462 грн.. Відповідачем вказані роботи оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 03.06.2008р.
В грудні 2008 року позивач закінчив виконання будівельних робіт та відповідно до умов Договору 17.12.2008р. направив замовнику акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, лист з пропозицією його підписання, а також довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 65108грн.
Відповідно до ч.1 ст.882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Статтею 853 передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
З наявного в матеріалах поштового повідомлення вбачається, що вищевказані документи відповідач отримав 19.12.2008р., проте у встановлений п.6.2 Договору 15-денний строк відповіді та зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт не надав. Згідно з п.6.4 Договору, у випадку мотивованої відмови замовником від прийняття результату виконаних робіт, сторонами складається акт із перерахуванням претензій замовника та терміном усунення недоліків виконавцем. Як вбачається з матеріалів справи, відповідного акту замовником складено не було.
Частина 4 ст.882 ЦК України передбачає, що акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Разом з тим, представник Одеської залізниці не надав суду мотивованого обґрунтування відмови від підписання акта приймання виконаних підрядних робіт, а також самого акту на підтвердження відсутності в ньому підпису та печатки позивача.
Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовився від підписання та прийняття акту виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, чим порушив взяті на себе Договірні зобов'язання, по їх прийняттю та оплаті, оскільки відсутність підпису представника відповідача на вказаному акті не є підставою несплати зазначеної в акті суми.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як підтверджено з матеріалами справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання по договорах підряду не виконав, суму заборгованості за виконані підрядні роботи, не сплатив.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач в повному обсязі виконав передбачені Договором будівельні роботи, а відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього зобов'язань, не підписуючи та не повертаючи позивачу направлений на його адресу акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року в строк, встановлений договором.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов щодо стягнення боргу в розмірі 65 108 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
За таких обставин судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дав помилкову оцінку правовідносинам сторін, що спричинило прийняття незаконного рішення.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ “ПІБК” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009р. - скасуванню з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони.
Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна інвестиційна будівельна компанія” задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009р. -скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна інвестиційна будівельна компанія” задовольнити:
Стягнути з державного підприємства “Одеська залізниця” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна інвестиційна будівельна компанія” 65 108 грн. заборгованості, 651 грн. 08 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Стягнути з державного підприємства “Одеська залізниця” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна інвестиційна будівельна компанія” 325 грн. 54 коп. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
3. Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Петров М.С.
Суддя Колоколов С.І.