Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"07" вересня 2009 р. Справа № 55/84-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Анастасова Г.В. довіреність б/н від 23.01.2009 року
відповідача - Медведчикова В.В. довіреність № 72 від 23.01.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (вх.№ 2284Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р. у справі № 55/84-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків
про стягнення 726871,47 грн.
встановила:
У березні 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (з урахуванням наданих суду уточнень) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків (далі відповідач) 726871,47 грн. грошової суми, з яких: 542145,00 грн. суми попередньої оплати, 1314,52 грн. річних, 10088,63 грн. інфляційних втрат, 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами та 168065,26 грн. штрафних санкцій за поручення строків поставки, а також понесених позивачем судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 25/07-01 від 25.07.08 р. не виконав свої зобов'язання щодо передачі будівельних конструкцій, та в порушення угоди про розторгнення цього договору не повернув отриману ним від позивача грошову суму у якості попередньої оплати. Позивач також просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р. у справі № 55/84-09 (суддя Гребенюк Н.В.) відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка 542145,00 грн. одержаної за договором грошової суми, 1314,52 грн. 3% річних, 10088,63 грн. інфляційних витрат, 168065,26 грн. штрафних санкцій, 7216,13 грн. державного мита та 117,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами відмовлено.
Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р. у справі № 55/84-09 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог ТОВ "Алекс Схід" про стягнення з ТОВ "Алюмбуд" штрафних санкцій у розмірі 168065,26 грн. та інфляційних у розмірі 10088,63 грн. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Що ж стосується порушення норм матеріального права, відповідач стверджує, що оскільки між сторонами досягнута угода про припинення зобов'язань за договором, стягнення штрафних санкцій є безпідставним та зроблено судом без врахування положень ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України. Щодо стягнення інфляційних втрат -відповідач стверджує, що судом не дана належна оцінка тим обставинам, що позивачем допущені помилки у розрахунках.
Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області -без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Штрафні санкції позивачем нараховані за період прострочки поставки, до дати укладання угоди про розірвання договору. Що ж стосується інфляційних втрат, позивач погодився, що ним дійсно допущені помилки в підрахунках.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду оголошено перерву до 14 год 15 хв. цього ж дня для надання сторонам можливості врегулювати питання щодо суми інфляційних втрат.
Після оголошеної перерви сторонам суду надано:
від відповідача: заяву про уточнення апеляційної скарги, в якій він просить зменшити розмір інфляційних до 4191,79 грн. та розрахунок інфляційних втрат за період з 26.01.2009 р. по 28.02.2009 р., при цьому відповідачем зазначено, що позивачем при підрахунках інфляційних не включено березень 2009 р.;
від позивача: клопотання, в якому він підтримує свої заперечення на апеляційну скаргу з урахуванням розрахунку, та розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким за період з 26.01.2009 р. по 28.02.2009 р. інфляційні втрати складають 4191,79 грн. Позивачем також здійснено розрахунок інфляційних втрат за 21 день березня 2009 р., який складає 3856,23 грн., однак, позивачем визнано, що у поданому до суду першої інстанції розрахунку сум інфляційних втрат березень 2009 р. дійсно не враховано.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї та додатково поданих поясненнях доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга другого відповідача підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р. по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи надіслано з порушенням вимог ст.87 ГПК України. Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням вказаної вище статті ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 21 квітня 2008 р. судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача (який не був присутній у судовому засіданні) про відкладення розгляду справи, однак, цією ухвалою не визначена дата та час наступного судового засідання (арк.справи 33), що свідчить про неналежне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду. При цьому, у протоколі судового засідання від цієї дати зазначено, що розгляд справи відкладено до 25 травня 2009 р. до 15 години.
Відповідно до наявних у справі матеріалів, наступне судове засідання суду першої інстанції відбулося 25 травня 2009 р., та у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи був відкладний на 01 червня 2009 р., тобто, фактично розгляд справи відкладений на сім днів.
Рішення суду по даній справі прийнято у судовому засіданні 01 червня 2009 р., в якому представник відповідача також був відсутній.
Надаючи відповідну правову оцінку вищенаведеним обставинам та зважаючи на те, що представник відповідача був відсутній в судовому засіданні 01 червня 2009 р., ухвала від 25 травня 2009 р. про призначення справи до розгляду на 01 червня 2009 р. надіслана на його адресу 26 травня 2009 р. та доказів своєчасного повідомлення відповідача про час і місце засідання суду матеріали справи не містять - повідомлення відповідача про час і місце судового засідання не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.ст. 64, 87 ГПК України.
Вищенаведене свідчить про наявність безумовних підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р.
Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25 липня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід", м. Макіївка (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 250/07-01 на виготовлення конструкцій будівлі, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язувався виготовити комплект покрівельного покриття, стінної огорожі, доборні елементи кріплення та систему організації водовідведення згідно проекту СМК 08050-АС та відвантажити їх позивачу, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх вартість.
Пунктом 6.2 договору сторонами узгоджені умови платежу, який здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача шляхом авансової передплати 75% від суми договору - 406608,75 грн., кінцевий розрахунок за фактично виготовлені стінні огорожі, покриття, доборні елементи, систему організації водовідведення здійснюється перед їх відвантаженням.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що за умови виконання пункту 6.2.1 цього договору стінні огорожі, покриття, доборні елементи, систему організації водовідведення повинні бути виготовлені та передані позивачу до 15 жовтня 2008 р.
Пунктом 9.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за прострочку строків поставки або недопоставку стінних огорож, покриття, доборних елементів, системи організації водовідведення відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 0,5 % від їх вартості.
Пунктом 12.2. договору передбачений строк його дії , а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачеві передплату у розмірі 542145,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 438 від 30.07.2008 р., № 446 від 30.07.2008 р., № 532 від 08.08.2008 р., у графі "призначення платежу" зазначено: "оплата згідно договору на виготовлення конструкцій будівлі від 25.07.2008 р." Відповідач даний факт підтверджений.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, однак, відповідачем, зі свого боку, умови договору не виконані, в строк до 15 жовтня 2008 р. відповідач не виготовив та не відвантажив позивачеві стінні огорожі, покриття, доборні елементи, систему організації водовідведення. Відповідний факт відповідачем також не заперечується.
16 грудня 2008 р. сторони уклали між собою угоду про розірвання договору № 250/07-01 на виготовлення конструкцій будівлі, пунктом 2 якої погодили, що кожна із сторін зобов'язана повернути все отримане за цим договором, виплатити всі належні грошові суми. П. 2.1 цієї угоди сторони також підтвердили, що позивач не отримав від відповідача покрівельне покриття, стінної огорожі, доборні елементи кріплення та систему організації водовідведення.
Пунктом 2.2 вказаної угоди сторони передбачили, що відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму, отриману за цим договором у розмірі 542145,00 грн. в строк з 26 січня 2009 р. по 20 березня 2009 р. Перерахування грошових коштів здійснюється чотирма платіжними траншами.
В графіку платежів, який є додатком до угоди від 16.12.2008 р., сторони встановили порядок здійснення відповідачем виплат: 26.01.2009 р. - 135536,25 грн., 10.02.2009 р. - 135536,25 грн.; 25.02.2009 р. - 135536,25 грн.; 20.03.2009 р. - 135536,25 грн., всього 542145,00 грн.
Відповідачем умови вказаної угоди не виконані, у зв'язку з чим позивач на адресу відповідача надіслав претензію вих. № 82 від 11.03.2009 р., в якій зазначив, що станом на 11.03.2009 р. відповідач не виконав свої зобов'язання за угодою 16.12.2008 р. про розірвання договору та не повернув грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у сумі 542145,00 грн. до 20.032009 р. Направлення відповідної претензії підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чеку, що залучена до справи.
Враховуючи вищенаведене та положення ст.ст. 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 542145,00 грн. одержаної за договором грошової суми, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З урахуванням положень ч.2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів також погоджується з вимогами позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 1314,52 грн. станом на 21 березня 2009 р. та 4191,79 грн. інфляційних втрат станом на 01 березня 2009 р.
При цьому колегія суддів враховує і те, що сума основного боргу у розмірі 542145,00 грн., 3% річних у розмірі 1314,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4191,79 грн. відповідачем визнана.
Що ж стосується 5896,84 грн. інфляційних втрат (різниця між заявлено до стягнення 10088,63 грн. та стягнутої 4191,79 грн.), вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним невірно визначений період стягнення -фактично розрахунки здійснені станом на 01 березня 2009 р., тоді як у розрахунку вказано 21 березня 2009 р. та до розрахунку включені періоди, коли строк оплати ще не настав (арк.справи 49).
Колегія суддів зазначає, що, як встановлено вище, позивач визнав необгрунтованість своїх розрахунків, однак, зазначив, що станом на дату розгляду справи сума інфляційних втрат є значно вищою, ніж заявлено до стягнення.
Відповідні твердження позивача не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки позивач у суді першої інстанції предмет та підстави позову не змінював, заяви про стягнення з відповідача інфляційних втрат за більший період, ніж зазначено у позові, не подавав. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з окремим позовом до суду про стягнення інфляційних втрат за послідуючий період.
Щодо позовних вимог про стягнення 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими, колегія суддів зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки угодою про розірвання договору від 16.12.2008 р. відповідного не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.
Що стосується вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 168065,26 грн. за порушення строків поставки по договору від 25.07.2008 р.:
як зазначено вище, умовами спірного договору передбачено, що відповідач повинен виконати свої зобов'язання у строк до 15.10.2008 р., однак, відповідні зобов'язання відповідачем не виконані, у зв'язку з чим позивачем, у відповідності до п. 9.3 договору і нараховано та заявлено до стягнення 168065,26 грн. штрафних санкцій за період з 15.10.2008 р. по 16.12.2008 р. (по день укладення угоди про розторгнення договору).
Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує ані самого факту порушення ним умов договору, ані наданих позивачем розрахунків, у зв'язку з чим колегія суддів, у урахуванням фактичних обставин справи та положень ст.ст.193,198 ГК України, ст. ст.549, 629 ЦК України дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог у цій частині.
При цьому, колегія суддів враховує і ті обставини, що відповідачем не надано доказів відсутності його вини у неможливості виконання зобов'язань та інших доказів, які б дали підстави для суду апеляційної інстанції зробити висновки про звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним своїх зобов'язань по договору.
Що ж стосується посилання відповідача на ст.ст. 598, 604, 653 ЦК України, які, на думку відповідача, звільняють його від відповідальності, оскільки положеннями названих статей передбачено припинення зобов'язань, а відтак, і припинення зобов'язань по сплаті штрафних санкцій, - колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, виходячи з наступного:
Положеннями ст.ст. 598 - 609 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язань. Ст. 604 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, в тому числі і про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням.
Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматись від певної дії.
Тобто, за спірним договором зобов'язання відповідача полягали у виготовленні комплекту покрівельного покриття, стінної огорожі, доборні елементи кріплення та систему організації водовідведення згідно проекту СМК 08050-АС та відвантаженні їх позивачу, та ці зобов'язання дійсно припинилися 16.12.2008 р., за згодою сторін, шляхом підписання угоди про розторгнення договору.
Що ж стосується заявлених до стягнення 168065,26 грн. штрафних санкцій -відповідні суми за своєю правовою природою є не зобов'язанням відповідача, а одним із видів забезпечення зобов'язань, що регламентується гл. 49 ЦК України. При цьому, ані названою главою, ані іншими положеннями чинного законодавства не передбачено, що у разі припинення зобов'язання кредитор не має права вимагати від боржника стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язання, за період, коли таке зобов'язання було порушено.
Що ж стосується клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову -таке клопотання не обґрунтовано, не підтверджено належними доказами, які б свідчили про необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову, а відтак -воно не підлягає задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 року у справі № 55/84-09 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (61007, м. Харків, вул. Північна, 11, код ЄДРПОУ 32564237, р/рахунок № 26002119797980 у ВАТ "Фінанси та кредит", МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід" (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Вертикальна, 20, код ЄДРПОУ 33504912, п/рахунок № 26001776 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009) 542145,00 грн. боргу, 1314,52 грн. 3% річних, 4191,79 грн. інфляційних втрат, 168065,25 грн. штрафних санкцій, 7157,17 грн. витрат по сплаті держмита та 116,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині (в частині стягнення 5258,06 грн. штрафних санкцій за користування чужими грошовими та 5896,84 грн. інфляційних втрат) у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Схід" (86115, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Вертикальна, 20, код ЄДРПОУ 33504912, п/рахунок № 26001776 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (61007, м. Харків, вул. Північна, 11, код ЄДРПОУ 32564237, р/рахунок № 26002119797980 у ВАТ "Фінанси та кредит", МФО 350697) 29,49 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді