м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
20.08.2009 року Справа № 17/70
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Єжової С.С.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний
представник не прибув;
від відповідача: Михайличенко Р.В., довіреність № 1-3/3д-
36 від 25.05.09, юрисконсульт
відокремленого підрозділу;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Державного підприємства „Антрацит”,
м. Антрацит Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.07.2009(підписано 14.07.2009)
у справі №17/70 (суддя -Фонова О.С.)
за позовом: Державного підприємства „Антрацит”,
м. Антрацит Луганської області
до відповідача: Державного підприємства
„Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки
Луганської області
про стягнення 11288 грн. 28 коп.
Державне підприємство „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області (далі за текстом - ДП „Антрацит”, позивач, заявник апеляційної скарги) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області (далі за текстом -ДП „Ровенькиантрацит”, відповідач) про стягнення суми заборгованості за надані послуги відомчого телефонного зв'язку у розмірі 11288 грн. 28 коп.
Заявою № 10/325 від 22.05.2009 позивач надав заяву про зміну підстави позову, оскільки сума заборгованості склалася не тільки за договором № 1029 від 01.01.2004, а і за договором № 1029-х-81 від 01.01.2003, яку ухвалою господарського суду від 04.06.2009 було прийнято до розгляду.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.2009 у справі №17/70 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 530 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 5 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 5 грн. 54 коп.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області 09.07.2009 у справі №17/70 позивач звернувся з апеляційною скаргою № 10/406 від 21.07.2009, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2009 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП „Антрацит” задовольнити повністю.
Заявник апеляційної скарги вважає, що прийняте рішення незаконне, необґрунтоване та прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 у справі №17/70 для розгляду апеляційної скарги ДП „Антрацит” на рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2009 у справі №17/70 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., судді -Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 03.08.2009 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, справу було призначено на 20.08.2009.
Відповідач по справі супровідним листом від 18.08.2009 надав суду відзив б/н від 18.08.2009 на апеляційну скаргу, яким просить рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2009 по справі № 17/70 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 19.08.2009, на підставі ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відпусткою, суддю Баннову Т.М. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі №17/70 та введено до складу колегії суддю Семендяєву І.В.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач не скористався своїми правами, встановленими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, свого представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків до яких віднесено договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли на підставі договорів на користування відомчим телефонним зв'язком № 1029 від 01.01.2004 та № 1029-х-81 від 01.01.2003, які є господарськими договорами.
Згідно п. 1.1 Договорів, Підприємство зв'язку здійснює підключення кінцевих пристроїв Споживача до телефонної мережі, встановлює кінцевий пристрій, надає Споживачу в користування номери телефонів та послуги електрозв'язку, що вказані у Доповненні до Договору, а Споживач сплачує вартість робіт по організації зв'язку та наданим послугам.
Пунктом 2.2.3 Договорів сторони визначили, що Споживач зобов'язаний вчасно вносити абонентну плату й плату за надані послуги згідно п.3.5 Договору.
Пунктом 3.1 Договорів передбачено, що плата за користування телефонною мережею включає абонентну плату та плату за надані послуги, зазначені в Доповненні до Договору.
Згідно пункту 3.5 Договорів, плата за зроблені послуги здійснюється згідно рахунку Підприємства зв'язку і вноситься до 30 числа наступного місяця, що слідує за звітним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті виконання умов договору № 1029-х-81 від 01.01.2003 позивачем у відповідача станом на 01.01.2004 склалась заборгованість у сумі 4065 грн. 48 коп. В результаті виконання умов договору №1029 від 01.01.2004 позивачем надані послуги у 2004 році на суму 4127 грн. 93 коп., у 2005 році -4525 грн. 83 коп., у 2006 році -5574 грн. 52 коп., у 2007 році -6508 грн. 98 коп.
Відповідачем вказані послуги були оплачені частково, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 11288 грн. 28 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Відповідачем не оспорюється наявність заборгованості у заявленій сумі, але відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до зобов'язань, що заявлені за межами трирічного строку.
До господарських договорів застосовують загальні норми, визначені в Цивільному кодексі України.
Статтями 256-257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву № 1-3/530 від 18.05.2009 зазначено, що позивач заявляє вимоги, які, у тому числі, виникли за зобов'язаннями у 2003-2005 роках, отже має місце пропуск позовної давності позивачем та просить відмовити у позові з цієї підстави.
Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості за 2003-2005 роки посилається на переривання позовної давності шляхом визнання претензії № 89 від 21.03.2007 начальником відокремленого підрозділу „ШБМУ №7” ДП „Ровенькиантрацит” Черкесом А.К. у листі № 59 від 05.04.2007.
Але данні доводи позивача спростовуються матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Однак, начальник відокремленого підрозділу „ШБМУ № 7”ДП „Ровенькиантрацит” Черкес А.К., який підписав лист № 59 від 05.04.2007 про визнання претензії позивача, не мав відповідного права визнавати претензію № 89 від 21.03.2007, оскільки станом на дату підписання листа про визнання зазначеної претензії, тобто на 05.04.2007 у Черкеса А.К. були відсутні повноваження визнавати від імені юридичної особи претензії, у зв'язку з тим, що остання довіреність, яка діяла до 31.12.2006, була скасована наказом № 263 від 19.09.2006. На 2007 рік довіреність на Черкеса А.К. відповідачем не видана.
Так як у вищезазначеному випадку відповідь на претензію передбачена як дія, що здійснюється виключно за довіреністю, а не на підставі вказаного Положення, то відсутність в цілому такої довіреності унеможливлює визнання претензії від імені ДП “Ровенькиантарцит” керівником відокремленого підрозділу.
Позивач звернувся з позовом до суду, згідно штемпелю на поштовому конверті, 09.04.2009.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2004 за відповідачем склалась заборгованість у сумі 4065 грн. 48 коп., за 2004 рік склалась заборгованість у сумі 4127 грн. 93 коп., за 2005 рік -4525 грн. 83 коп., за 2007 рік -530 грн. 06 коп.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна давність у три роки по зобов'язанням 2003-2005 років до 09.04.2006 сплинула, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за 2003-2005 роки, слід відмовити.
У зв'язку з частковими оплатами наданих послуг у 2006 році заборгованості перед позивачем у відповідача не було. Згідно акту звірення розрахунків та платіжних доручень, що надані відповідачем до матеріалів справи (а. с.145-150 т. І, а. с. 1-7 т. ІІ), а за 2007 рік заборгованість склала 530 грн. 06 коп., яка і підлягає до стягнення.
За таких підстав, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і господарський суд надав вірну оцінку цим доводам, визнавши позовні вимоги частково, в сумі 530 грн. 06 коп.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Державного підприємства „Антрацит” задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника -Державне підприємство „Антрацит”.
Керуючись ст.ст.43, 49, 85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2009 у справі №17/70 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2009 у справі №17/70 залишити без змін.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Суддя І.В. Семендяєва