24 вересня 2009 р.
№ 18/82
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Стратієнко Л.В.,
Кузьменка М.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постанову
та
на рішення
Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року
господарського суду Луганської області від 08.05.2009 року
у справі господарського суду
Луганської області
за позовом
ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"
про
стягнення 50617944,88 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Чижевська Р.В.;
- відповідача:
Хамлова Г.В.; Голіков І.С.
У квітні 2009 року ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення 28 895 628,85 грн. заборгованості по договору на постачання природного газу № 06/06-819 від 26.12.2006 року, 3517202,63 грн. пені, 16014009,17 грн. інфляційних втрат, 2191104,23 грн. -3% річних.
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.05.2009 року позов задоволено. Водночас, з відповідача на корить позивача стягнуто 28 895 628,85 грн. боргу за поставлений газ, 626062,07 грн. пені за прострочення платежів, 16014009,17 грн. інфляційних нарахувань, 2191104,23 грн. -3% річних та 25618,00 грн. судових витрат. Крім того, відповідно до резолютивної частини рішення, його виконання було розстрочене на 36 місяців (три роки) шляхом сплати щомісяця, починаючи з місяця, наступного місяцем у якому дане рішення набере законної сили, грошових коштів в сумі 1 326 456,18 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог в задоволеній частині. Зменшуючи позовні вимоги в частині пені та застосовуючи відповідно до п.6 ст.83 ГПК України розстрочення виконання рішення, господарський суд першої інстанції виходив із скрутного фінансового стану відповідача, який використовує отриманий природний газ виключно для потреб населення та надмірно великим розміром заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року апеляційна скарга задоволена частково, рішення місцевого господарського суду від 08.05.2009 року скасовано в частині розстрочення виконання рішення, в решті рішення господарського суду Луганської області від 08.05.2009 року залишено без змін.
Скасовуючи частково судове рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що місцевим господарським судом не було досліджено питання щодо участі відповідача у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»в зв'язку з чим був зроблений передчасний висновок про наявність підстав для розстрочення судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року та рішення господарського суду Луганської області від 08.05.2009 року скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2006 року між ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Луганськгаз" (покупець) було укладено договір № 06/06-819 на постачання природного газу для потреб населення, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача природний газ, а споживач -прийняти та оплатити його на умовах передбачених цим договором. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.1.1., п.3,4, п.5.1 договору).
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу протягом січня-грудня 2007 року природного газу на загальну суму 307 412 366,75 грн. за який відповідач розрахувався частково на суму 278 516 737,90 грн., заборгувавши таким чином 28 895 628,85 грн. Зазначена обставина досліджена судами та не спростована відповідачем під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" 28895628,85 грн. основного боргу, 16014009,17 грн. інфляційних втрат, 2191104,23 грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6.2 договору, споживач в разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки передбачені п.5.1 договору, сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за період з 26.09.2008 року по 26.03.2009 року нарахована пеня, розмір якої становить 3517202,63 грн., заявлений до стягнення в межах річного строку позовної давності згідно з ст.258 ЦК України.
Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, право господарського суду зменшувати розмір неустойки передбачено п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.
Судами було встановлено, що предметом договору від 26.12.2006 року є поставка природного газу для потреб населення.
Як встановлено господарськими судами, розмір дебіторської заборгованості перед відповідачем станом на 01.03.2009 рік складає 175862400,00 грн. Крім того, під час розгляду справи, відповідачем були надані звіти про фінансові результати за 2008 рік та 1-й квартал 2009 року, які свідчать про скрутний фінансовий стан відповідача. За наведених обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про складне фінансове становище боржника та правомірно зменшили розмір належної до стягнення пені.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, про скасування рішення місцевого господарського суду в частині розстрочення виконання судового рішення на 36 місяців виходячи з наступних обставин.
Господарський суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що судом не прийнято до уваги ту обставину, що відповідач є учасником процедури погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Згідно з преамбулою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», він (Закон) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Відповідно до ст.3 Закону, для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених даним Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру у встановленому порядку.
Як було встановлено судами, згідно з випискою з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»відповідач внесений до даного Реєстру.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про передчасність застосування місцевим судом розстрочки виконання судового рішення.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними і допустимими доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року у справі № 18/82 залишити без змін.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді Л.Стратієнко
М.Кузьменко