01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.09.2009 № 26/147
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання:
представників сторін:
- позивача: не з'явились,
- відповідача: Проценко Г.А., дов.від 06.05.09 № 14,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського споживчого товариства
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009 (підписано 06.07.09)
у справі № 26/147 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартнік"
до Київського міського споживчого товариства
про стягнення 6320,08 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бартнік” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського споживчого товариства (далі - відповідач) про стягнення 6320,08 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.09 стягнуто з відповідача на користь позивача 3601,92 грн. основного боргу, 113,97 грн. - 3% річних, 803,23 грн. збитків від інфляції, 72,93 грн. державного мита та 84,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 5278,80 грн., підтвердженням чого є підписані накладні, а відповідач розрахувався лише частково.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи скарги мотивовані тим, що згідно п. 8.1 Положення про госпрозрахунковий відособлений підрозділ-магазин № 39 “Медок”, затвердженого головою правління відповідача, підрозділ самостійно формує свої фінансові ресурси, а відповідач не відповідає за зобов'язаннями підрозділу; термін дії закінчення довіреності, виданої завідуючій підрозділом Лазарєвій Т.М., закінчився 01.01.07 і нова довіреність не видавалася; відповідно до ст. 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності; фактично підрозділ припинив свою діяльність, а Лазарєва Т.М., як завідувач підрозділу, не мала повноважень на здійснення господарсько-фінансової діяльності від імені відповідача; відповідач не був повідомлений про час і місце судового засідання, яке відбулося 22.06.09.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.09 позивачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22.06.09 у справі № 26/147, розгляд справи призначено на 02.09.09.
28.08.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні вимог, викладених в скарзі, відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. У відзиві позивач зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України філії здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями своєї філії; відповідачем не було внесено змін про припинення діяльності його госпрозрахункового відокремленого підрозділу магазину № 39 “Медок” до Єдиного державного реєстру України.
Позивач звернувся з заявою про розгляд апеляційної скарги у даній справі без участі його повноваженого представника.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду даної справи за відсутності представника позивача.
Колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача відповідно до положень ст.75 ГПК України.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
03.02.01 між позивачем (за текстом договору - “продавець”) та госпрозрахунковим відособленим підрозділом-магазин № 39 “Медок” (за текстом договору - “покупець”) був укладений договір № 004.
Згідно з п. 1.1 договору покупець зобов'язався оплатити і прийняти, а продавець зобов'язався поставити мед натуральний фасований в скляну тару місткістю 250, 400, 500, 1300, 1400 грам різного ботанічного походження.
Відповідно до п. 11.1 договору він набирає силу з моменту підписання і діє до 31.12.01. Якщо ні одна зі сторін за один місяць до закінчення строку не заявить про припинення його дії, то термін дії автоматично продовжується ще на один рік і т.д.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення сторін про припинення дії договору, то даний договір є таким, що діє.
В п. 5.1 договору сторони узгодили, що оплату за товар покупець здійснює шляхом переводу коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівкою по приходному касовому ордеру кожних 10 календарних днів, але в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту його поставки.
Як вбачається з матеріалів справи за видатковими накладними від 02.10.07 № БА-001758, від 27.11.07 № БА-002184 відповідач отримав від позивача мед на загальну суму 5278,80 грн.
В судовому засіданні представник відповідача також підтвердив, що мед був отриманий та зберігався у підрозділі-магазині № 39 “Медок”.
Разом з тим, відповідач в порушення умов зазначеного договору за поставлений товар з позивачем розрахувався частково в сумі 1676,88 грн. Отже, сума боргу відповідача перед позивачем становить 3601,92 грн.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Доказів, які б спростовували заявлену суму заборгованості, відповідачем не надано.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 50% від вартості товару в сумі 1800,96 грн., 3% річних в сумі 113,97 грн. та збитків від інфляції в сумі 803,23 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції задоволені місцевим господарським судом обґрунтовано, оскільки дані вимоги випливають зі змісту ст.625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору передбачено, що оплата за придбаний товар має відбутися не пізніше 30 календарних днів з моменту його поставки (п. 5.1 договору).
Матеріали справи свідчать, що частину коштів відповідач сплатив вже з порушенням строків, встановлених в п. 5.1 договору. Частковий платіж відповідача за отриманий товар відбувся 11.01.08.
В апеляційній скарзі відповідач наводить доводи, що Київське міське споживче товариство не відповідає за зобов'язаннями підрозділу (магазину № 39 “Медок”), оскільки підрозділ самостійно формує своє фінансові ресурси.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України від 15.05.03 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо даних про відокремлені підрозділи юридичної особи.
Діяльність госпрозрахункового відособленого підрозділу-магазину № 39 “Медок” Київського міського споживчого товариства, який укладав спірний договір з позивачем, регулюється Положенням про даний підрозділ, затвердженим головою Правління Київського міського споживчого товариства 28.04.04.
В п. 1.5 зазначеного Положення вказано, що підрозділ є суб'єктом підприємницької діяльності без надання йому статусу юридичної особи.
Згідно зі ст. 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, філії (в даному випадку відокремлений підрозділ) здійснюють представництво інтересів юридичної особи, яка несе відповідальність за зобов'язаннями своєї філії.
В матеріалах справи міститься постанова правління Київського міського споживчого товариства від 31.03.06 № 4-1 “Про госпрозрахунковий відокремлений підрозділ-магазин № 39 “Медок” Київського міського споживчого товариства”, в якій зазначено, що правлінням товариства прийнято рішення про реорганізацію вказаного підрозділу шляхом його приєднання до Київського міського споживчого товариства станом на 15.03.06.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня докази про здійснення реорганізації підрозділу та внесення відповідних, передбачених законом, змін до Єдиного державного реєстру України.
Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України від 15.05.03 № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що доля реорганізації підрозділу йому невідома, а повідомлення про закриття відокремленого підрозділу державному реєстратору не подавалося.
Частиною 3 ст. 18 зазначеного вище закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Враховуючи викладене вище, колегією суддів встановлено, що відповідачем було отримано від позивача мед у відповідності до умов договору № 004, відомості про реорганізацію госпрозрахункового відокремленого підрозділу-магазину № 39 № “Медок” не могли бути відомі позивачеві, а тому не можуть вважатися належним доказом аргументації доводів апелянта.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.09 у справі № 26/147 відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.09 у справі № 26/147 залишити без змін, а апеляційну скаргу Київського міського споживчого товариства - без задоволення.
2. Матеріали справи № 26/147 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.09.09 (відправлено)