10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"01" жовтня 2009 р. Справа № 13/770
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Власюка В.Д. - керівника,
від відповідача: Комарінського Ю.П. - представника за довіреністю від 25.06.2009р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "16" червня 2009 р. у справі № 13/770 (суддя Матущак О.І.)
за позовом Колективного підприємства "Управління механізації будівництва", с.Шаровечка Хмельницького району
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", м.Хмельницький
про стягнення 26615,36грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.06.2009р. у справі №13/770 позов колективного підприємства "Управління механізації будівництва", с.Шаровечка Хмельницького району до товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", м.Хмельницький про стягнення 26615,36грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 21464,00грн. основного боргу, 215,23грн. витрат по оплаті державного мита та 95,12грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В решті суми 5151,36грн. пені у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати (а.с. 47 - 48).
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не зробив юридичних висновків по справі, не оцінив доводів відповідача щодо неналежності доказів.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено два договори: №44 від 03.05.2007р. та №19 від 14.01.2008р. про надання послуг будівельними механізмами (далі - договори) (а.с. 4, 38).
У відповідності до п. п. 1.1 даних договорів, позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги будівельною технікою на об'єктах відповідача, а останній зобов'язався повністю оплатити вартість виконаних послуг.
Згідно п. п. 2.1 вказаних договорів, вартість роботи механізмів встановлюється згідно визначеної позивачем планово-розрахункової ціни, яка є додатком до договору, або за фактично виконані об'єми робіт.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору №44 від 03.05.2007р., відповідач у 5 - денний термін після підписання договору перераховує аванс у розмірі 50000,00грн. При замовленні послуг на суму, що перевищує розмір перерахованого авансу відповідач проводить оплату на протязі 5 -ти днів після пред'явлення рахунку підрядником.
Пунктом 2.3 договору №19 від 14.01.2008р., відповідач дає попередню оплату замовлених послуг. У випадку замовлення послуг на суму, що перевищує попередню оплату, відповідач проводить додаткову оплату на протязі 5-ти днів після пред'явлення рахунку позивачем.
На виконання договору №44 від 03.05.2007р. позивачем надано відповідачу послуги будівельної техніки, про що сторонами підписано акти здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 300225,00грн. (а.с. 17 - 26, 38).
Відповідач оплату за отримані, згідно договору №44 від 03.05.2007р., послуги провів частково в сумі 296759,60грн., про що сторони не заперечують. Борг утворився в сумі 3465,40грн.
Відповідно до п. 5.1 договору №44 від 03.05.2007р., договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання.
Відповідач не надав суду доказів проведення з позивачем розрахунків за договором №44 від 03.05.2007р. в сумі 3468,40грн.
На виконання умов договору №19 від 14.01.2008р. позивач надав відповідачу послуги будівельної техніки на суму 17999,00грн., про що свідчить акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 22.02.2008р. (а.с. 27).
Оплата виконаних за договором №19 від 14.01.2008р. робіт відповідачем проведена не була, про що свідчить відсутність первинно - фінансових документів документів про оплату послуг.
Борг відповідача перед позивачем за договорами станом на 31.03.2008р. становив 21464,40грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №25 від 23.02.2009р. про сплату боргу в сумі 25966грн., з яких 21464,00грн. основного боргу та 4502,00грн. пені (а.с.7).
Відповідач отримав претензію 24.02.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №3703394, однак вимоги останньої не виконав (а.с.8).
За вказаних обставин, КП "Управління механізації будівництва" звернулося до господарського суду з позовною заявою №42 від 14.04.2009р. про стягнення з ТОВ "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія" 21464,00грн. основного боргу за надані будівельними механізмами послуги та 5151,36грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно п. 4.2 вказаних договорів.
Як вже було зазначено, господарський суд вимоги позивача задовольнив частково та стягнув з відповідача 21464,00грн. основного боргу, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно норм ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг будівельних механізмів у встановлений договорами строк.
Згідно зазначеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21464,00грн. основного боргу правильно задоволені судом першої інстанції.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).
Виходячи зі змісту ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2 договору сторони встановили, що за порушення термінів оплати більше 3-ьох діб відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , встановленої на цей період , нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 5151,36грн. пені за період з 04.04.2008р. по 04.04.2009р. (а.с. 2).
Відповідач подав до суду першої інстанції клопотання від 04.06.2009р. про застосування строків позовної давності до вимог позивача у частині стягнення пені (а.с. 34) .
У відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до зазначеного, судом першої інстанції правильно відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 5151,36грн. пені за період з 04.04.2008р. по 04.04.2009р.
Посилання відповідача на те, що позивач не міг звертатися з позовом до суду з позовом про стягнення боргу по договору №44 від 03.05.2007р., оскільки дія договору закінчилася 31.12.2007р., спростовується положеннями п.5.1 договору №44 від 03.05.2007р., у відповідності до якого, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання.
Під час перегляду справи №13/770 апеляційним господарським судом позивач подав клопотання №99 від 16.09.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, врахувавши до суми позову інфляційний ріст за весь період заборгованості з 04.04.2008р. по 01.09.2009р. - 4443,00грн., яке колегією суддів прийняте до уваги не було, оскільки, згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі лише до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог (а.с. 57).
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", м.Хмельницький.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 16.06.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від "16" червня 2009 р. у справі № 13/770 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.К. Будівельно-індустріальна компанія", м.Хмельницький - без задоволення.
2. Справу № 13/770 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.