донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.08.2009 р. справа №41/112пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Костюков Д.І. представник за довір. № б/н від 15.06.2009 р. - АТЗТ „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь Донецької області,
від відповідача:
Маріупольська міська рада, м.Маріуполь Донецької області - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
14.07.2009 року
по справі
№ 41/112пн
за позовом
Акціонерного товариства закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція”, м. Маріуполь Донецької області
до
Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області
про
визнання права постійного користування на земельні ділянки: по вул.Євпаторійській, 49, площею 0,12 га, та по вул. Красноармійській, 30, площею 1,8 га
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Акціонерним товариством закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про скасування судового рішення, як такого, що суперечить нормам матеріального права. Зокрема, заявник посилається на невірну оцінку судом поданих доказів, неправильне застосування ст. 108 Цивільного кодексу України, частини 5 ст. 59 Господарського кодексу України та пункту «в»ст. 141 Земельного кодексу України, інших норм чинного законодавства.
Маріупольська міська рада належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 11662192. Однак, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення справи розглядом не заявляв. Неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, тому апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Позивач, Акціонерне товариство закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права постійного користування на земельні ділянки: по вул. Євпаторійській, 49, площею 0,12 га, та по вул. Красноармійській, 30, площею 1,8 га. У позові вказано, що до підприємства, в порядку правонаступництва, перейшло право власності на об'єкти нерухомості, а разом з ним і право постійного користування земельними ділянками, під цими об'єктами. Проте, Маріупольська міська рада листом від 22.02.2008 р. № 2008/746 запропонувала позивачу оформити документи необхідні для укладання договору оренди землі, що останній вважає незаконним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється разом з припиненням діяльності підприємства, яке користувалось таким правом. Крім того, позивач не оформив право постійного користування на спірні земельні ділянки і не має такого права за законодавством, яке діє на час вирішення спору в суді.
Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, про що свідчить наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є правонаступником орендного підприємства «Донбасстальконструкція», якому спірні земельні ділянки належали на праві постійного користування (Державний акт від 28.04.1994 р.). Під час судового розгляду встановлено, що позивач, набув право власності на об'єкти нерухомості, що знаходяться на вказаних земельних ділянках, в порядку правонаступництва. Проте, цим обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не дав.
Зокрема, суд не врахував положень цивільного законодавства, які регламентують права землекористувача. Так, частина 3 ст. 415 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі. В наведеній нормі, яка безпідставно не була взята до уваги судом першої інстанції, йдеться про незмінність умов (підстав) користування землею у випадку набуття у власність об'єктів нерухомості.
Таким чином, в силу положень частини 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, позивач має право користуватись земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому об'єкти нерухомості, на тих само правових підставах, що і попередній власник цих об'єктів, тобто на праві постійного користування. Апеляційна інстанція вважає, що законодавець у даному випадку спеціально передбачив можливість правонаступництва у земельних відносинах з метою забезпечення права власника вільно володіти і розпоряджатись власним нерухомим майном. Тому, посилання суду першої інстанції на неможливість правонаступництва у відносинах, пов'язаних з користуванням землею, в контексті даного спору, є помилковими.
Помилковим є і посилання суду на не оформлення позивачем права постійного користування землею. Адже, саме ця обставина не може бути підставою для відмови у захисті цього права, яке належить позивачу відповідно до вищезгаданої правової норми. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 19.03.2008 р.
Апеляційна інстанція не може погодитись з правильністю застосування судом першої інстанції положень ст. 92 Земельного кодексу України від 25. 10.2001 року.
Дійсно, згідно до вказаної норми, позивач не відноситься до кола осіб, яким земля надається на праві постійного користування. Однак, позивач набув таке право до введення в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 року. Положення цього кодексу, в тому числі і ст. 92, не мають зворотної сили у часі, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками). Більш того, у цьому рішенні Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституцій України (є не конституційним) пункт 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобов'язання громадян і юридичних осіб переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди. Правові позиції, викладені у згаданому рішенні Конституційного Суду України, дають всі підстави вважати: по-перше, що позивач, з веденням в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., право постійного користування землею не втратив, по-друге у позивача відсутній обов'язок переоформляти це право на право оренди, на чому наполягає відповідач. У відповідності до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
На підставі викладеного, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на законодавстві, є доведеними, тому у суда першої інстанції не було правових підстав для відмови у позові.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2009 р. по справі № 41/112пн -скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Визнати за Акціонерним товариством закритого типу „Спеціалізоване управління № 112 „Стальконструкція” право постійного користування на земельні ділянки: по вул. Євпаторійській, 49, площею 0,12 га, та по вул. Конноармійській, 20, площею 1,8 га.
Судові витрати покласти на відповідача.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 4 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС