22 вересня 2009 р.
№ 35/22-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді В.М.Палій,
судді Б.М.Грека,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких
міських електричних мереж
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009р. та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.06.2009р.
у справі №35/22-09
за позовом Комунального житлового підприємства №6
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж
про стягнення 31 630,18 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бабіна О.І. -довіреність у справі,
від відповідача: Легостаєва Д.В. -довіреність у справі,
Комунальне житлове підприємство №6 звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж і просило суд стягнути з останнього 31 630,18 грн. боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів №8 від 07.06.2005р. та №30 від 31.07.2006р. щодо оплати виконаних позивачем у період з 01.02.2005р. по 01.01.2007р. робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж та електрообладнання.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що за умовами вказаних договорів підставою для оплати виконаних робіт є підписані та скріплені печатками уповноваженими представників сторін акти виконання технічного обслуговування, які подаються позивачем не пізніше 5 числа місяця, наступним за звітним місяцем. Оскільки позивач за період з лютого 2005 року по 01.01.2006р. відповідні акти не надавав відповідачу, то підстав для оплати передбачених договорами робіт немає. Окрім того, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності зі стягнення заявленої суми.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009р. (суддя Широбокова Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2009р. (головуючий, суддя Чимбар Л.О., судді Тищик І.В., Чоха Л.В.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 20 093,84 грн. заборгованості.
Присуджуючи до стягнення з відповідача вказану суму боргу, суди керувалися ст.174 ГК України, ст.ст.525, 526, 853 ЦК України, умовами укладених між сторонами договорів №8 від 07.06.2005р. та №30 від 31.07.2006р. про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж та виходили з того, що відповідач ухиляється від приймання виконаних позивачем у період з 01.02.2005р. по 01.01.2007р. робіт, не даючи при цьому, мотивованої відмови щодо їх неприйняття.
Відмову у задоволенні позову в частині стягнення 6872,66 грн. боргу за виконані у період з червня по жовтень 2005р. роботи, суди мотивували пропуском строку позовної давності, яка підлягає застосуванню за заявою відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення іншої частини боргу, суди виходили з того, що в актах за січень-липень 2006р. позивач зазначив вартість робіт, яка не відповідає умовам договору №8 від 07.06.2005р. щодо вартості робіт.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки акти виконання технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж та електрообладнання між сторонами не підписувалися, то відсутні правові підстави для сплати позивачу заявленої суми.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами було укладено договори №8 від 07.06.2005р. та №30 від 31.07.2006р. про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, за умовами пункту 1.1. яких, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе надійну передачу електричної енергії, яку постачає замовник у квартири та інші приміщення житлового фонду виконавця по його внутрішньобудинкових мережах від межі розподілу електромереж між ними до електролічильника споживача, та виконує комплекс робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж і електрообладнання згідно з додатками 1 і 2 цього договору.
Додатком №1 до договору визначений перелік робіт, що виконуються під час технічного обслуговування внутрішьнобудинкових електромереж (а.с.55 т.1).
Аналіз змісту укладених між сторонами договорів та переліку робіт, визначених у додатку №1 до них, свідчить про те, що за своєю правовою природою вказані договори є договорами підряду, які є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цими договорами.
Так, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Посилання скаржника на те, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з наданням послуг, є помилковим з огляду на таке.
В силу ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Проте передбачені договорами роботи не споживаються у процесі їх вчинення і позивач, при цьому, не здійснює певну діяльність.
Позивач взяв на себе зобов'язання виконувати комплекс робіт, до яких згідно їх переліку відносяться, зокрема, ремонт зовнішньої та внутрішньої електропроводки, усунення місць ушкоджень внутрішньобудинкових електромереж, заміна пошкоджень проводів та інші ремонтні роботи.
Пунктом 2.1. договору №8 від 07.06.2005р. визначено, що вартість робіт, взятих на себе виконавцем, відповідно до цього договору становить 17 092,13 грн., у т.ч.ПДВ.
Відповідно до п.2.1. вартість робіт за договором №30 від 31.07.2006р. становить 22 264,67 грн., у т.ч.ПДВ.
В силу пунктів 2.3. обох договорів, підставою для оплати є підписаний та скріплений печаткою уповноваженим представником замовника та виконавцем акт (додаток 3) про виконання технічного обслуговування внутрішньобудинкових електромереж та електрообладнання, який подається виконавцем не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 2.4. договорів встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем після підписання акту про виконані роботи.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмову від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.
Згідно ч.4 ст.882 передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина 4 статті).
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов пункту 2.3. договорів, позивач направляв на адресу відповідача акти про відшкодування фактичних витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових електромереж за червень 2005р. -грудень 2006р. (а.с.13-15, 19-42, 112-115 т.1, а.с.14,15 т.2).
Проте, відповідач, у порушення ст.33 ГПК України, не надав будь-яких доказів підставності не підписання вказаних актів. Тому викладені у касаційній скарзі заперечення відповідача відносно того, що оскільки акти між сторонами не були підписані, то підстав для стягнення вартості виконаних позивачем робіт немає, колегія суддів вважає необґрунтованими.
При цьому колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що основним предметом договорів є забезпечення відповідачем надійної передачі електричної енергії (шляхом виконання певного комплексу ремонтних робіт), яку постачає замовник у квартири та інші приміщення житлового фонду відповідача по його внутрішньобудинкових електромережах від межі розподілу електромереж між ними до електролічильника споживача.
Між тим, доказів порушення позивачем умов договорів щодо забезпечення надійної передачі електроенергії, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи, що ціна та перелік робіт визначена сторонами у договорах, і судами встановлено факт виконання позивачем у період з 07.06.2005р. по 31.12.2006р. комплексу робіт, що підтверджується нарядами-замовлення, направлення ним відповідних актів відповідачу, як то передбачено пунктом 2.3. договорів, та відсутності мотивованих заперечень відповідача щодо підписання цих актів, так само як і відсутність будь-яких заперечень щодо відступів цих робіт від умов договорів, то висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у межах визначеної договорами вартості робіт, є мотивованим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку й ухвалили оскаржувані рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2009р. у справі №35/22-09 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя В.М.Палій
Суддя Б.М.Грек