"01" вересня 2009 р.
Справа № 11/150/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.
суддів: Колоколова С.І
Петрова М.С.
(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови суду №103 від 28.07.2009р. та №128 від 17.08.2009р.)
при секретарі судового засідання Ніколовй Г.П.
за участю представника від позивача -Громової Л.А. за довіреністю № 8547101 від 16.10.07р.
/відповідач не використав законного права на участь його представників у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 7.08.09р. належним чином (див. повідомлення про вручення поштового відправлення №572578 від 04.08.09р.)/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009 року
у справі № 11/150/09
за позовом обласного комунального підприємства „Миколаївоблтеплоенерго”
до скаржника
про стягнення 27 396,21 грн.
встановив:
У травні 2009р. обласне комунальне підприємство /далі -ОКП/ „Миколаївоблтеплоенерго” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва /далі - КЕВ м. Миколаєва/ про стягнення з останнього 27 396,21 грн., з яких 18365,78 грн. - основний борг за поставлену згідно договору №943 від 01.01.2006р. теплову енергію, а також збитки від інфляції за період з 01.12.2006р. по 31.03.2009р. у розмірі 7801,87 грн. та 3% річних за період з 01.12.2006р. по 30.04.2009р. у сумі 1228,56 грн..
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено повністю з підстав обґрунтованості позовних вимог, які підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КЕВ м. Миколаєва звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2008р. та прийняти нове про відмову у позові.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, не взяв до уваги положення ч.4 ст.43 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, за яким місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць), здійснюють поточний і капітальний ремонти цих будинків та приміщень, здійснюють оплату районним (міським) військовим комісаріатам комунально-побутових послуг (освітлення, водопостачання, опалення тощо) за рахунок коштів місцевого бюджету. За таких обставин, скаржник вважає, що в період з 01.11.2006р. по 03.04.2007р. оплата позивачу за постачання Очаківському районному військовому комісаріату повинна була здійснюватись за рахунок коштів місцевого бюджету, тобто за рахунок Очаківської міської ради, яку суд в порушення ст. 24 ГПК України не залучив у якості іншого відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОКП „Миколаївоблтеплоенерго” спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2006р. між ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” (Постачальник), Очаківським районним військовим комісаріатом Миколаївської області (Споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Миколаєва (Платник) було укладено договір №943 на постачання теплової енергії за адресою: вул. Шкрептієнко, 16, м. Очаків, Миколаївської області, згідно умов якого позивач (Постачальник) зобов'язався здійснити поставку теплової енергії споживачу, а відповідача (Платник) в свою чергу розрахуватись за неї, на умовах передбачених договором.
На підставі цього договору, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” відпустило теплову енергію за термін з 01.11.2006р. по 03.04.2007р. на загальну суму 18 365,78грн., що підтверджується нарядами №2221 від 01.11.2006р. на включення та №2842 від 03.04.2007р. на відключення системи опалення, яку відповідачем сплачено не було. Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив на адресу споживача рахунки на сплату спожитої теплової енергії за спірний період.
Згідно п. 1.8 вказаного договору, рахунки та рахунки-фактури за спожиту споживачем теплову енергію отримує сам споживач. Оплата рахунків та рахунків-фактур здійснюється платником, який надає копії платіжних доручень споживачу.
Згідно з умовами п.п.1.9, 1.10 договору усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному в додатку №1 до договору до 5 числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 30 числа поточного місяця.
Умовами п.1.12 договору сторони узгодили, що відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію несе платник.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 18365,78 грн. з відповідача, який не довів у встановленому порядку належного виконання зі свого боку своїх зобов'язань за договором №943 на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обґрунтованим є і стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, та п. 1.12 договору збитків від інфляції за період з 01.12.2006р. по 31.03.2009р., що загалом становить 7801,87 грн., а також 3% річних за період з 01.12.2006р. по 30.04.2009р. у сумі 1228,56 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неприйняття судом до уваги при вирішенні спору положення ч.4 ст.43 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу” не приймаються колегією до уваги, оскільки вони не спростовують договірний порядок розрахунків, встановлених договором № 943 на постачання теплової енергії, згідно якого саме платник - КЕВ м. Миколаєва несе відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, а не Очаківська міська рада, яка не є учасником спірних правовідносин. Крім того, місцевий господарський суд вірно відзначив, що умовами пункту 7.2 договору сторони визначили, що органом управління фінансування за даним договором є державний бюджет, а не обласний або місцевий бюджети.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009 р. законне та обґрунтоване.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються. Крім того, враховуючи, що скаржник не виконав вимог ухвали суду щодо сплати державного мита за подання апеляційної скарги, до Державного бюджету України підлягає стягненню 136,98 грн. з КЕВ м. Миколаєва.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1. Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.06.2009р. по справі №11/150/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва -без задоволення.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (фактична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62а, юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адм.Макарова, 41, (р/р35218001002746 банк УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Державного бюджету України (одержувач УДК в Одеській області, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області, р/р 31114095700008, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, символ звітності банку: 095) 136,98 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Миколаївської області.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Г.П.Разюк
Суддя С.І.Колоколов
Суддя М.С. Петров