15 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Богонюка М.Я.
суддів Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі Панчуку І.С.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, з участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди -,
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_5 майнову та моральну шкоду, в решті позовних вимог стосовно відшкодування вартості відновлювального ремонту відмовлено за безпідставністю. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що розмір майнової шкоди значно завищений, оскільки позивач не представив належних доказів щодо заподіяння такої. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача в користь позивача моральну шкоду в сумі 600 грн. та зобов»язати позивача повернути йому всі запчастини, які не можуть бути використані за призначенням, але мають певну цінність.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити.
Судом встановлено, що відповідач 28 березня 2006 року керував автомобілем марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_1 на підставі довіреності від 27 грудня 2006 року третьої особи ОСОБА_2 і вчинив ДТП, у якому визначено його вину.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача в користь позивача завданих внаслідок ДТП матеріальних збитків, як з володільця джерела підвищеної небезпеки, виходячи з вимог ст.ст. 1166,1167,1187,1188 ЦК України.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував роз»яснення п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема наявність шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв»язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача, а також тривалість і характер страждань позивача, необхідність докладання ним додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.
З висновками суду першої інстанції слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення Личаківського районного суду м.Львова відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :