22.06.2015 Справа № 363/5338/14-ц
22 червня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Підкурганного В.В.
при секретарі Слободенюк Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного нажитого майна подружжя,
У грудні 2014 року позивач звернувся до суду із названим позовом, у якому просив визнати за ним право власності на садовий будинок та земельну ділянку під ним по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; визнати за ним право власності на ? земельної ділянки для будівництва та обслуговування Житлового будинку площею 0,25 га по вул. Пролетарській, 13 в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та на ? частину житлового будинку № 12 по вул. Пролетарській в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебував у шлюбі із відповідачкою, під час якого, у 2010 році, було набуте нерухоме майно, а саме: земельна ділянка для будівництва та обслуговування Житлового будинку площею 0,25 га по вул. Пролетарській, 13 в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та житловий будинок № 12 по вул. Пролетарській в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, право власності на яке зареєстроване за колишньою дружиною.
Крім того, не перебуваючи у шлюбі, позивач став власником земельної ділянки та садового будинку у СТ «Лісова поляна - 2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Вважав, що відповідачка матиме претензії майнового характеру на садовий будинок та земельну ділянку на якій він розміщений, тому і просив визнати за ним право власності на вказане майно.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив про його задоволення із викладених у ньому підстав, додавши, що відповідачка мешкає у будинку по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, хоча жодних прав на нього немає.
Відповідачка будучи належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, однак, до суду не з'явилася, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали цивільної справи судом зазначається наступне.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі із 17 січня 1998 року по 12 жовтня 2007 року та із 2 липня 2008 року по 21 січня 2015 року (а.с. 5-7).
ОСОБА_1 25 вересня 1996 року став власником садового будинку № 20 по вул. Лісова поляна у м. Києві (а.с. 11) та став членом СТ «Лісова поляна» (а.с. 86-88).
Згідно із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, 13 січня 2006 року за позивачем було зареєстровано право власності на садовий будинок по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 29 листопада 2005 року № 105 (а.с. 12, 85).
Відповідно до договорів купівлі - продажу від 17 грудня 2010 року, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування Житлового будинку площею 0,25 га по вул. Пролетарській, 13 в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та житловий будинок № 12 по вул. Пролетарській в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с. 13-16).
Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 № 276019, виданого 3 квітня 2003 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0629 га. для садівництва, яка була йому надана на підставі рішення виконкому Новопетрівської сільської ради від 21 листопада 2001 року № 154 (а.с. 66-67).
З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.
Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання особистої приватної власності подружжя та право спільної сумісної власності подружжя врегульовано статтями розділу 7-8 СК України.
Позиція позивача ґрунтується на гіпотезах та диспозиціях, викладених у статтях 60-70 СК України
З урахуванням позиції представника позивача, обставин та фактів, встановлених у судовому засіданні, а також норм матеріального права, які врегульовують правовідносини між сторонами по справі, позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Згідно статті 60 СК України якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні судом не вбачається.
Відповідно до статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У статті 70 СК України зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному сумісному майні судом не вбачається.
Тому, спірне нерухоме майно, а саме: земельна ділянка для будівництва та обслуговування Житлового будинку площею 0,25 га по вул. Пролетарській, 13 в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та житловий будинок № 12 по вул. Пролетарській в с. Шендерівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, підлягає поділу між ними у рівних частинах так як було набуте сторонами по справі під час шлюбу, а позовні вимоги, в цій частині, задоволенню судом.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на садовий будинок та земельну ділянку під ним по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, то, на переконання суду, позов в цій частині задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за позивачем у встановленому порядку, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи.
Крім того, право власності на садовий будинок по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на відміну від права власності на земельну ділянку площею 0,0629 га. для садівництва на території Новопетрівської сільської ради, набуте за позивачем у період часу, коли він не перебував у шлюбі із відповідачкою.
Також, судом зазначається, що в супереч вимогам статті 60 ЦПК України, представником позивача не надано належних доказів, які б свідчили про наявність порушеного його права чи оспорюваного інтересу відповідачкою, щодо вказаного нерухомого майна на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Тому, в цій частині позовних вимог, буде правомірним судове рішення про відмову у їх задоволенні.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного нажитого майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки, площею 0,25 га з кадастровим номером 7122589700:01:001:0575, яка розташована за адресою: с. Шендерівка, по вул. Пролетарській, 13 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку, що розташований за адресою: с. Шендерівка, по вул. Пролетарській, 12 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.
Заочне рішення може бути переглянуте Вишгородським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя