33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" серпня 2014 р. Справа № 918/441/14
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (далі - Товариство) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 161 484 грн. 90 коп.,
за участі представників:
позивача: ОСОБА_2 за дов. від 18 грудня 2013 року № 1208,
відповідача: не з'явився,
У квітні 2014 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного у спрощений спосіб між ним та Підприємцем договору, позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу продукцію на загальну суму 156 348 грн. 00 коп. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару не виконав, Товариство, посилаючись на статті 509, 526, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216-218, 230, 220, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 1 718 грн. 66 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 3 418 грн. 24 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 квітня 2014 року порушено провадження у справі № 918/441/14, розгляд якої було призначено на 23 квітня 2014 року.
До початку судового засідання 23 квітня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Товариства про збільшення розміру позовних вимог від 22 квітня 2014 року (а.с. 21-25), відповідно до якої останнє просило суд стягнути з відповідача 320 926 грн. 20 коп. основного боргу, 5 196 грн. 12 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 3 811 грн. 20 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 23 квітня 2014 року розгляд справи відкладено на 6 травня 2014 року.
До початку призначеного судового засідання через канцелярію суду надійшла заява Товариства про збільшення розміру позовних вимог від 5 травня 2014 року (а.с. 69-71), відповідно до якої позивач просив суд стягнути з Підприємця 320 926 грн. 20 коп. основного боргу, 11 197 грн. 80 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 25 751 грн. 05 коп. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 6 травня 2014 року розгляд справи відкладено на 27 травня 2014 року.
До початку судового засідання 27 травня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Товариства про збільшення розміру позовних вимог від 7 травня 2014 року (а.с. 119-120), відповідно до якої останнє просило суд стягнути з відповідача 320 926 грн. 20 коп. основного боргу, 11 197 грн. 80 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 25 777 грн. 43 коп. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.
Крім того, до початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Підприємця на позовну заяву від 26 травня 2014 року (а.с. 127-128), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог Товариства з огляду на те, що на момент звернення позивача до суду прострочення Підприємцем виконання його грошового зобов'язання щодо оплати спірного товару було відсутнє. Відтак, у суду, на думку відповідача, відсутні правові підстави для задоволення даного позову. Крім того, відповідач зазначив, що частина видаткових накладних, згідно яких позивачем поставлявся спірний товар, Підприємцем не підписувалася.
У судовому засіданні 27 травня 2014 року оголошувалася перерва до 30 травня 2014 року.
Ухвалою суду від 30 травня 2014 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі було зупинено до отримання висновків вищезазначеної експертизи.
4 серпня 2014 року на адресу суду надійшли матеріали справи № 918/441/14 разом з висновком експерта від 31 липня 2014 року № 2100, у зв'язку з чим ухвалою суду від 6 серпня 2014 року провадження у справі № 918/441/14 було поновлено та призначено її до розгляду на 27 серпня 2014 року. Також вказаною ухвалою строк розгляду спору у даній справі було продовжено на 15 днів - до 2 вересня 2014 року.
Крім того, до початку судового засідання 27 серпня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Товариства від 21 серпня 2014 року, в якій останнє в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою забезпечення позову просило суд накласти арешт на все майно відповідача та його грошові кошти.
Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами необхідності вжиття заходів до забезпечення пред'явленого ним позову, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява є необґрунтованою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні 27 серпня 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 7 травня 2014 року, та наполягав на їх задоволенні.
У призначене судове засідання Підприємець явку свого повноважного представника не забезпечив, проте надіслав клопотання про продовження строку розгляду даного спору на 15 днів та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. В обґрунтування вказаних клопотань Підприємець посилався на те, що він не отримував ухвали суду про призначення даного судового засідання.
Однак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвала суду про поновлення провадження у справі № 918/441/14 та призначення її до розгляду була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35400, Рівненська область, селище міського типу Гоща, вулиця Анастасії Карп'юка, будинок 8. Проте вказане поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання (а.с. 201-203).
Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання.
У той же час явка представника Підприємця у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Крім того, розгляд даної справи вже неодноразово відкладався ухвалами суду від 23 квітня 2014 року та від 6 травня 2014 року. Ухвалою суду від 30 травня 2014 року провадження у даній справі було зупинено. У той же час про обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи свідчать подані його представником клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку її розгляду. Отже, Підприємцю було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів. Проте відповідач не скористався наданою йому можливістю та не забезпечив явку свого повноважного представника у призначене судове засідання.
Слід також зазначити, що подане Підприємцем клопотання про продовження строку розгляду спору не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Як було зазначено вище, ухвалою суду від 6 серпня 2014 року строк розгляду даного спору вже було продовжено на 15 днів - до 2 вересня 2014 року. Відтак, сторони у справі вже скористалися правом, наданим їм статтею 69 ГПК України. У той же час передбачене вказаною статтею продовження розгляду господарського спору є одноактною дією, яка може бути вчинена лише одноразово. Можливість чергового продовження розгляду спору (більше ніж на 15 днів) чинним господарським процесуальним законодавством не передбачена. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеного клопотання Підприємця.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів, а також зважаючи на те, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судом встановлено, що між Товариством та Підприємцем був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.
На виконання вищенаведеної угоди позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 320 926 грн. 20 коп. (у т.ч. ПДВ). Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 31 липня 2011 року № 162 на суму 99 465 грн. 00 коп., від 11 серпня 2011 року № 202 на суму 63 596 грн. 50 коп., від 17 серпня 2011 року № 203 на суму 64 515 грн. 00 коп., від 31 серпня 2011 року № 197 на суму 16 515 грн. 00 коп., від 7 вересня 2011 року № 193 на суму 1 700 грн. 00 коп., від 22 вересня 2011 року № 270 на суму 7 366 грн. 00 коп., від 28 вересня 2011 року № 245 на суму 48 517 грн. 00 коп., від 3 жовтня 2011 року № 337 на суму 5 523 грн. 70 коп., від 5 жовтня 2011 року № 254 на суму 1 000 грн. 00 коп., від 10 серпня 2012 року № 239 на суму 12 728 грн. 00 коп.
Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями підписаних між сторонами вищезазначених видаткових накладних, а також реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача (а.с. 8-11, 26-31, 85-105). Факт власноручного підписання вказаних товаророзпорядчих документів Підприємцем підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 31 липня 2014 року № 2100 (а.с. 195-197).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за зазначеним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
У той же час всупереч умовам вищенаведеної угоди Підприємець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 320 926 грн. 20 коп.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою товарів.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відтак судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача по оплаті спірного товару настав після підписання останнім відповідних накладних.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлений йому товар за вищезазначеними накладними, яка складає 320 926 грн. 20 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємця про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Товариство, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 7 травня 2014 року, просило суд стягнути з відповідача 11 197 грн. 80 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу з серпня 2011 року по березень 2014 року, а також три проценти річних в сумі 25 777 грн. 43 коп., нарахованих у період з 1 серпня 2011 року по 7 травня 2014 року на відповідні суми основного боргу по кожній спірній видатковій накладній окремо згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 121-124).
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).
Оскільки позовна вимога Товариства (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 7 травня 2014 року) про стягнення з Підприємця грошових коштів у загальному розмірі 357 901 грн. 43 коп. носить майновий характер, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 7 158 грн. 03 коп.
Водночас з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 1 квітня 2014 року № 111, від 22 квітня 2014 року № 341 та від 5 травня 2014 року № 544 (а.с. 5, 36, 76) вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 7 160 грн. 00 коп.
Відтак, переплачена сума судового збору в розмірі 1 грн. 97 коп. підлягає поверненню позивачу.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35400, Рівненська область, селище міського типу Гоща, вулиця Анастасії Карп'юка, будинок 8, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (34700, Рівненська область, місто Корець, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний код: 33852673) 320 926 (триста двадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 20 коп. основного боргу, 11 197 (одинадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 80 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 25 777 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 43 коп., а також 7 158 (сім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Агро" (34700, Рівненська область, місто Корець, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний код: 33852673) 1 (одну) грн. 97 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 1 вересня 2014 року
Суддя Є.В. Павленко