33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"09" липня 2013 р. Справа № 918/789/13
Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (далі - ТОВ "ДПЗКУ - МТС", позивач )
до відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (далі - ПСП "Княгинин")
про стягнення 306 073 грн. 12 коп.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 130Д - 4 від 21 січня 2013 року);
від відповідача: не з'явився.
Позивач - ТОВ "ДПЗКУ - МТС" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ПСП "Княгинин" про стягнення в сумі 306 055 грн. 29 коп. заборгованості за виконані роботи за договором № КО-РВ-03/12 від 11 червня 2012 року (далі - Договір), з яких 279 900 грн. 00 коп. сума основного боргу, 20 992 грн. 50 коп. пеня та 5 162 грн. 79 коп. 3 відсотки річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по збиранню врожаю сільськогосподарських культур, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робі, в свою чергу відповідач взятий на себе обов'язок по розрахунку в повному обсязі та належним чином за виконані роботи виконав частково чим порушив умову договору.
Відтак керуючись ст. 837, 903, 193, 546, 549, 625, 231 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить суд позов задоволити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 28 травня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 червня 2013 року.
11 червня 2013 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме, збільшення їх розміру в частині розрахунку пені та, відповідно, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 010 грн. 33 коп.. Вказане вище уточнення прийняте судом до розгляду. Також у судовому засіданні представником позивача була подана довідка, якою останній повідомив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський суд, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.
Ухвалою господарського суду від 11 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2013 року.
Ухвалою господарського суду від 25 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 09 липня 2013 року.
В судовому засіданні 09 липня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги підстав зазначених у позовній заяві.
У судові засідання, призначені на 11 червня 2013 року, 25 червня 2013 року та 09 липня 2013 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень рекомендованої кореспонденції (а.с. 25, 36).
Враховуючи ті обставини, що відповідач про розгляд справи у судовому засіданні повідомлявся належним чином, розгляд справи у судовому засіданні відкладався; в останнього було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати відзив на позовну заяву, докази, клопотання тощо), які він вважав за необхідне, щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
11 червня 2012 року між ТОВ "ДПЗКУ - МТС" (далі - виконавець) та ПСП "Княгинин" (надалі - замовник) було укладено договір № КО-РВ-03/12, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника- за кількістю, якістю, в строки, визначені договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Вказаний договір підписаний повноважними представниками виконавця та замовника і скріплений відтисками печаток останніх.
Відповідно до п. 1.3. договору загальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню врожаю) складає 2000 (дві тисячі) га. Сторони не вправі відмовитися від обсягу робіт передбаченого цим пунктом.
Згідно з п. 2.1. договору виконавець здійснює збиральні роботи із застосуванням комбайну марки КЗС - 1218 з подрібнювачем в кількості 4 одиниці в режимі роботи, яка прийнятна для обох сторін.
Пунктами 3.1. та 3.2. договору визначено, що ціна робіт за 1 (один) гектар зазначається в договорі в п. 1.2. договору. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду. Загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.
Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт (пункт 3.3. договору).
Відповідно до п. 4.1.5. договору замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату робіт виконавця відповідно до умов договору.
Згідно п. 4.2.1. договору виконавець зобов'язується виконувати обумовлені предметом договору роботи якісно та своєчасно, виходячи з технічних характеристик комбайна.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору виконавець виконав роботи на загальну суму 325 200 грн. 00 коп.
Зазначене вище підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1558 від 27 липня 2012 року на суму 88 800 грн. 00 коп. (а.с. 11), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1730 від 02 серпня 2012 року на суму 162 900 грн. 00 коп. (а.с. 12), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 73 500 грн. 00 коп. (а.с. 13), що разом в сумі дорівнюють 325 200 грн. 00 коп.
Вказані вище акти здачі приймання підписані повноважними представниками виконавця та замовника і скріплені відтисками печаток останніх.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виконавець виконав взяті на себе зобов'язання, покладені на нього згідно договору в повному обсязі.
В свою чергу замовник, в порушення умов договору не виконав належним чином взятий на себе обов'язок по розрахунку в повному обсязі за виконані роботи, частково сплативши вартість виконаних робіт в сумі 45 300 грн. 00 коп., що підтверджується доказами які знаходяться в матеріалах справи, в результаті чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 279 900 грн. 00 коп.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки заявлений виконавцем до стягнення борг підтверджується матеріалами справи є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 279 900 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5.3. договору за прострочення оплати виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.
На підставі зазначеного вище виконавець нарахував замовнику за період з 07 серпня 2012 року по 06 лютого 2013 року на суму боргу 43 500 грн. 00 коп. пеню у розмірі 3 280 грн. 33 коп., та за період з 10 серпня 2012 року по 08 лютого 2013 року на суму боргу 162 900 грн. 00. грн. пеню у розмірі 12 217 грн. 50 коп., також за період з 14 серпня 2012 року по 12 лютого 2013 року на суму боргу 73 500 грн. 00 коп. пеню у розмірі 5 512 грн. 50 коп. Відтак загальна сума нарахованої пені становить 21 010 грн. 33 коп.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим на підставі статті 549 ЦК Країни та 238, 232 ГК України він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 5.3.), у вигляді сплати пені, що становить 21 010 грн. 33 коп.
Оскільки розмір пені, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 21 010 грн. 33 коп. пені підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору за період з 07 серпня 2012 року по 22 березня 2013 року на суму боргу 43 500 грн. 00 коп. 3 відсотки річних у розмірі 815 грн. 18 коп., за період 10 серпня 2012 року по 22 березня 2013 року на суму боргу 162 900 грн. 00 коп. 3 відсотки річних у розмірі 3 012 грн. 53 коп., а також за період з 14 серпня 2012 року по 22 березня 2013 року на суму боргу 73 500 грн. 00 коп. 3 відсотки річних у розмірі 1 335 грн. 08 коп.
Відтак загальна сума нарахованих 3 відсотки річних становить 5 162 грн. 79 коп.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем невчасно виконані умови договору щодо оплати виконаних робіт, а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, розмір яких становить 5 162 грн. 79 коп.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір 3 відсотків річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної сум також підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 сільськогосподарського підприємства "Княгинин" (35213, Рівненська область, Демидівський район, село Княгинине, ідентифікаційний код 31259435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37702357) 279 900 (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 21 010 (двадцять одна тисяча десять) грн. 33 коп. пені, 5 162 (п'ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 79 коп. три відсотки річних та 6 121 (шість тисяч сто двадцять одну) грн. 11 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено "11" серпня 2013 року.
Суддя Торчинюк В.Г.