01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.09.2009 № 15/69
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Неділько Ж.В. (за дов.),
від відповідача: Жук О.В. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009
у справі № 15/69 (суддя
за позовом ТОВ "Едвєртайзінг Авеню"
до ТОВ "НК Альфа-Нафта"
про стягнення 331475,12 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2009р. у справі №15/69 задоволено позов: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвєртайзінг Авеню” 322 463,40 грн. - основного боргу, 1 709,06 грн. - пені, 5 897,96 грн. - інфляційних, 1 404,70 грн. - три проценти річних та судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „НК Альфа - Нафта” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009р. у справі №15/69 скасувати та постановити нове, яким зменшити розмір штрафних санкцій.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що ним не оспорюється сума основного боргу, однак судом першої інстанції не було враховано положення ст. 233 Господарського кодексу України, тобто судом першої інстанції не було взято до уваги ступінь виконання зобов'язань відповідача перед позивачем та не з'ясовано майновий стан сторін.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а в апеляційній скарзі наведено необ'єктивні та недостовірні обставини, що суперечать нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
Ухвалою від 27.05.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.09.2009р.
Представники сторін 02.06.2009 у судове засідання з'явилися, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа - Нафта”, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю „Едвєртайзінг Авеню” до Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” про стягнення 331 475,12 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до Договору №1-09/08 від 01.09.2008 про рекламне обслуговування ним було виконано в повному обсязі зобов'язання, однак відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 322463,40 грн.
Представником відповідача 18.03.2009р. було подано до суду першої інстанції заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Судова колегія повністю підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з наступних підстав:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Едвєртайзінг Авеню” та Товариством з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” був укладений Договір № 1-09/08 від 01.09.2008 про рекламне обслуговування (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язувався надавати на замовлення відповідача послуги по виготовленню та/або поширенню реклами, а відповідач - надавати позивачу рекламу або рекламні матеріали та оплачувати передбачену додатком грошову суму.
Пунктом 1.2. Договору передбачено порядок та терміни надання відповідачем реклами або рекламних матеріалів, поширення та/або виготовлення реклами, її обсяги, види рекламних засобів та вартість послуг позивача сторони домовились узгоджувати в додатках, які після підписання їх сторонами є невід'ємною частиною Договору.
Розрахунок за виконані по Договору роботи повинен був проводитися в наступному порядку: відповідно до п. 2.5. Договору позивач протягом п'яти днів після отримання заявки на послуги зобов'язався надавати відповідачу рахунки-фактури, а відповідач відповідно до п. 3.3.3. Договору протягом п'яти банківських днів після отримання рахунку-фактури зобов'язався оплачувати послуги позивача.
Відповідно до п. 2.11. Договору відповідач повинен здійснити кінцевий розрахунок на протязі 3 банківських днів з моменту підписання двостороннього Акту приймання-передачі виконаних послуг, тобто не пізніше 4 грудня 2008 року.
Вартість послуг та терміни оплати відповідно до п. 4.1. Договору узгоджуються сторонами в додатках до Договору.
Сторони погодили у Додатковій угоді № 6 від 20 жовтня 2008 року до Договору, що позивач взяв бере на себе зобов'язання розмістити рекламні матеріали відповідача в жовтні 2008 року в рекламних носіях: „Бізнес”, „Кореспондент”, „Деловая столица”, „Власть денег”, „Контракты”, „Контракты за месяц”, „Статус”, „Деньги.ЮА”, „Сегодня”, „Футбол”, „Команда”, „Автоцентр”, „Автобазар”, „Авто и цены”, „Автомир”, „Украина за рулем”. Вартість даних послуг позивача була визначена в сумі 148140,46 грн.
Позивачем 20.10.2008 відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 2008/593.
Відповідно до Акту приймання-передачі робіт по рахунку № 2008/593 від 20 жовтня 2008 року згідно Додатку № 6 до Договору щодо публікації в жовтні 2008 рекламних матеріалів відповідача на суму 148140,46 грн., підписаного сторонами 01 грудня 2008 року, претензій по термінам та якості розміщеної реклами до позивача не було.
Сторонами була підписана Додаткова угода № 7 від 04.11.2008 до Договору, згідно якої позивач взяв на себе зобов'язання здійснити роботи (ПР обслуговування) для продукту АЗС ТОВ „НК Альфа-Нафта”. Вартість даних послуг позивача була визначена в сумі 12600,00 грн.
Позивачем 04.11.2008 відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 2008/624.
Відповідно до Акту приймання-передачі робіт по рахунку № 2008/624 від 04 листопада 2008 року послуги для відповідача по ПР обслуговуванню на суму 12600,00 грн. прийняті відповідачем. Акт приймання-передачі робіт підписаний сторонами 01 грудня 2008 року, претензій по термінам та якості ПР обслуговування до позивача не було.
Сторонами була підписана Додаткова угода № 8 від 11.11.2008 до Договору, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов'язання розмістити рекламні матеріали відповідача в листопаді 2008 року в регіональних виданнях „Афіша Волині”, „КІА”, „Рекламне поле”, „Ехо”, „Привоз”, „Афіша Закарпаття”, „Афіша Прикарпаття”, „Експрес”, „Все про все”, „Флагман-Н”, „Автобазар”, „Жовта газета”, „Ого”, „Панорама”, „КІА+”, „Авто Прем'єр”, „Гривна”, „Е!”, „Вечірні Черкаси”, „З перших рук”, „Від і до”, „Звезда 4”, „Все для всіх”, „Слава Севастополя”, „РИО”. Вартість даних послуг позивача була визначена в сумі 29407,15 грн.
Позивачем 11.11.2008 відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 2008/651.
Відповідно до Акту приймання-передачі робіт по рахунку № 2008/651 від 11.11.2008 згідно Додатку № 8 до Договору щодо публікації в листопаді 2008 року в регіональних виданнях рекламних матеріалів відповідача на суму 29407,15 грн., підписаного сторонами 01 грудня 2008, послуги були прийняті відповідачем в повному обсязі, претензій по термінам та якості розміщеної реклами до позивача не було.
В подальшому сторони підписали Додаткову угоду № 11 від 11.11.2008 до Договору, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов'язання розмістити рекламні матеріали відповідача в листопаді 2008 року в пресі: „Власть денег”, „Контракты”, „Контракт за месяц”, „Гвардія корпорацій”, „Экономические известия”, „Топ-100”, „Деньги.UА”, „Футбол”, „Команда”, „Автоцентр”, „Автомир”, „Украйна за рулем”, „Комсомольська правда”. Вартість даних послуг склала 132315,79 грн.
Позивачем 05.11.2008 відповідачу було виписано рахунок-фактуру № 2008/634.
Відповідно до Акту приймання-передачі робіт по рахунку № 2008/634 від 05.11.2008, згідно Додатку № 11 до Договору щодо розміщення в листопаді 2008 року в пресі рекламних матеріалів ТОВ „НК Альфа-Нафта” на суму 132315,79 грн., підписаного сторонами 01 грудня 2008, послуги були прийняті відповідачем в повному обсязі, претензій по термінам та якості розміщеної реклами до позивача не було.
Зважаючи на вищезазначене, відповідно до Додаткових угод №№ 6, 7, 8, 11 до Договору, позивачем для відповідача було виконано робіт на загальну суму 322 463,40 грн.
Сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.12.2008р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 322463,40 грн.
2 грудня 2008 позивач отримав від відповідача гарантійний лист вих. № 360, відповідно до якого відповідач гарантував оплату до 1 квітня 2009 року по рахункам №593 від 20 жовтня 2008 року на суму 148140,46 грн., № 624 від 04 листопада 2008 року на суму 12600,00 грн., № 651 від 11 листопада 2008 року на суму 29407,00 грн. та № 634 від 05 листопада 2008 року на суму 132315,79 грн.
Однак, в порушення умов Договору відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зважаючи на вищезазначене та в зв'язку з тим, що відповідач порушив умови Договору, не оплатив виконані позивачем роботи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення суми основного боргу в розмірі 322463,40 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за порушення строків оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення.
Зважаючи на вищезазначене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1709,06 грн., інфляційних у розмірі 5897,96 грн. та трьох процентів річних у розмірі 5897,96 грн., розрахунок яких відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер з огляду на те, що відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У цій нормі під „іншими учасниками господарських відносин” слід розуміти третіх осіб, які не беруть участі у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання боржником не потягло за собою відшкодування збитків кредитора перед цією третьою особою, то боржник сплачує, відповідно, менші збитки кредиторові; крім того, він може клопотати перед судом про зменшення штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, судова колегія дійшла висновку, що жодного доказу виконання договірних зобов'язань відповідачем надано не було. Також, як вбачається з матеріалів справи, розмір неустойки по даній справі не перевищує розмір збитків завданих відповідачем позивачу.
Необхідно також звернути увагу на те, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати розмір неустойки, але лише за виняткових обставин, а посилання на тяжкий фінансовий стан боржника як на підставу для зменшення неустойки, дана стаття не містить.
Посилання скаржника на скрутне матеріальне становище є голослівним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що на його рахунки накладено арешт і у даному випадку не є дійсно винятковою обставиною.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009р. у справі №15/69 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2009р. у справі №15/69 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа - Нафта” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 15/69 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді