03 вересня 2009 р.
№ 152/9-06/8/4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Грека Б.М. -(доповідача у справі),
суддів :
Подоляк О.А.,
Капацин Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Київської регіональної спілки споживчої кооперації
на рішення
господарського суду Київської області від 05.03.09
у справі
№ 152/9-06/8/4
господарського суду
Київської області
за позовом
Київської регіональної спілки споживчої кооперації
до
Виконавчого комітету Баришівської селищної ради,
Баришівського районного споживчого товариства
треті особи
Київська обласна спілка споживчих товариств,
Баришівський ринок Баришівської районної спілки споживчих товариств
про
визнання права власності
за участю представників від:
позивача
Мальчик Т. Ю. (дов. від 06.01.09)
відповідача
Самойленко Р.П. (дов. від 02.09.09)
Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Баришівської селищної ради та Баришівського районного споживчого товариства про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Баришівського ринку, що розташований за адресою: Київська область, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 71.
Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду господарський суд Київської області (суддя Щоткін О.В.) 05.03.09 виніс рішення, яким в позові відмовив за необґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на невірну оцінку судом обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.05.87 пунктом 2 спільної Постанови № 5 колегії управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки вирішено вивести обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків із підпорядкування управління торгівлі облвиконкому і передати її в підпорядкування облспоживспілці з дня підписання акту приймання-передачі.
Актом передачі-приймання 16.06.87 проведено приймання-передачу ринку. При цьому Баришівський ринок передано Баришівській райспоживспілці, а не Київській облспоживспілці.
Постановами правління Київської облспоживспілки від 12.03.02 (протокол засідання №5.п.1) та від 20.05.03 (протокол засідання №6.п.1) прийнято рішення про передачу до статутного фонду Київської регіональної спілки споживчої кооперації (позивач) цілісного майнового комплексу Баришівського ринку, розміщеного за адресою: смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 71 та, відповідно, по акту передачі-приймання основних засобів від 08.07.03 на баланс позивача передано цілісний майновий комплекс первісною вартістю 42795,00грн., які розташовані на земельній ділянці 1,186 га, за адресою: смт. Баришівка, Київської області, вул. Жовтнева, 71 і вул. Жовтнева, 15. За таких обставин, вважаючи що вона є належним власником даного майна Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до суду з позовом про визнання права власності за нею на цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: смт. Баришівка, Київської області, вул. Жовтнева, 71 і вул. Жовтнева, 15.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до акту приймання-передачі від 16.06.87, який підписано Управлінням торгівлі Київського облвиконкому та Київською облспоживспілкою, Баришівський ринок передано Баришівській райспоживспілці, а не Київській облспоживспілці.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою позицією місцевого суду з огляду на наступне.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи об'єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об'єднання), функціонування кооперативного руху та споживчої кооперації в Україні визначаються Законами України “Про кооперацію” та “Про споживчу кооперацію”, ГК України.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій, зазначені Закони виділяють споживчі кооперативи (споживчі товариства) як організації споживчої кооперації -первинну ланку у системі споживчої кооперації. Відокремлені поняття “організації споживчої кооперації” та їх “спілки ”і в законодавстві УРСР, зокрема в ЦК УРСР (ст. 35 визначає окремо кооперативні об'єднання (спілки) та кооперативні організації, що входять до його складу; ст.ст. 395-401 визначає організацію споживчої кооперації безпосереднім виконавцем за договором комісії), в Постанові Центрального Комітету Компартії України та Ради Міністрів УРСР №124 від 14.04.87 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” (що розрізняє як окремі Укоопспілку, облспоживспілки та організації споживчої кооперації).
Як визначено у пункті 4 статті 9 Закону України “Про споживчу кооперацію”, власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (п. 6 ст. 9 Закону України “Про споживчу кооперацію”).
Власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна.
Відповідно до п. 2 Постанови Центрального Комітет Компартії України та Ради Міністрів УРСР № 124 від 14.04.87 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” було доручено Міністерству торгівлі УРСР безоплатно передати в установленому порядку протягом другого кварталу 1987 колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації.
Отже, згідно з цією постановою, колгоспні ринки на безоплатній основі мали бути передані не Укоопспілці, чи облспоживспілкам, а саме організаціям споживчої кооперації, тобто, місцевим споживчим товариствам. Міністерство юстиції України листом від 16.09.92 №6-5-1330 підтвердило дію постанови Ради Міністрів УРСР і визнало, що право власності і розпорядження її майном, належить виключно місцевим спілкам.
Саме така передача і мала місце по акту від 16.06.87. Так, із зазначеного акту вбачається, що Баришівський ринок прийнято не Київською облспоживспілкою, а Баришівською райспоживспілкою, оскільки приймання-передача ринку здійснювалась комісією за участю посадових осіб райспоживспілки, а сам акт приймання передачі скріплено печаткою Правління Баришівської райспоживспілки.
Тому висновки місцевого господарського суду про те, що вимоги Київської регіональної спілки споживчої кооперації про визнання за нею права власності на зазначений об'єкт є необґрунтованими, оскільки не отримавши це майно у власність, облспоживспілка, відповідно, не могла його передати позивачу, як внесок до статутного фонду.
Доводи скаржника про те, що до передачі йому майна, воно належало Київській обласній спілці споживчих товариств правомірно відхилені місцевим господарським судом. Так, на виконання зазначеної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСУ від 14.04.87 №124 виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів прийняв рішення №143 від 05.05.87 “Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків”, відповідно до пункту 2 якого управлінню торгівлі Київського облвиконкому було доручено протягом її кварталу 1987 року передати Київській обласній споживчій спілці в установленому порядку об'єднану дирекцію ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які входять до її складу.
На виконання наведеного вище рішення була прийнята спільна постанова колегії управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки №5 від 21.05.87, пунктом 2 якої передбачено вивести обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків з підпорядкування управління торгівлі облвиконкому й прийняти її в підпорядкування обласної споживчої спілки з дня підписання акту передачі - прийому. Отже, з цього часу до Київоблспоживспілки повинна була надійти у визначеному порядку об'єднана дирекція ринків із структурними підрозділами саме у підпорядкування (під керівництво).
Згідно з положеннями ст. 86 ЦК УРСР правомочності щодо володіння, користування і розпорядження майном належать саме власнику такого майна. Зазначені правомочності розкриваються через право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. За таких обставин, суд вважає, що у особи, в підпорядкуванні якої знаходиться певний суб'єкт, відсутнє право власника щодо володіння, користування, розпорядження майном цього суб'єкта. За таких обставин, твердження позивача, щодо наявності у Київської облспоживспілки права власності на Баришівський ринок на підставі перелічених постанови №124, рішення №123, постанови №5, є помилковими.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, а тому, рішення слід залишити без змін, так як воно ухвалене при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 05.03.09 у справі № 152/9-06/8/4 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді О. Подоляк
Н. Капацин