79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.08.09 Справа № 2/32
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Еталон», м. Рівне б/н і без дати
на рішення господарського суду Рівненської області від 07.04.2009 року
у справі № 2/32
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон», м. Рівне
про стягнення суми боргу, штрафних санкцій за користування товарним кредитом та індексації по договору купівлі-продажу № 410-Д в сумі 1 854 844 грн. 06 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: Цюпик О.В. (довіреність № 61 від 03.01.2009 року);
від відповідача: не з'явився,
Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Савченко Г.І.) від 07.04.2009 року у справі № 2/32 позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", м. Рівне на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ 656384 грн. 84 коп. основного боргу, 633667 грн. 01 коп. проіндексованої суми платежу, 47228 грн. 32 коп. пені, 71826 грн. 41 коп. процентів по товарному кредиту, 18548 грн. 44 коп. витрат по державному миту, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті суми основного боргу провадження у справі припинено.
Відповідач -ТзОВ «Еталон»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення проіндексованої суми платежу, пені та процентів по товарному кредиту та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки вважає дане рішення незаконним і таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що внаслідок повернення в ході розгляду справи частини товару, вартість товару, отриманого відповідно до договору на момент прийняття рішення зменшилась на 401285,88 грн. і становить 1290548,63 грн., а тому відповідачем не повинна проводитись оплата повернутого товару на умовах укладеного договору і нарахування індексації на цю суму. Зазначає, що визначення суми індексації на майбутнє, тобто на суму боргу, неоплаченого на момент прийняття рішення, не ґрунтується на договорі та законі, а тому вважає, що нарахування суми індексації повинно проводитись відповідно до договору лише по тих сумах оплати, які були здійснені до прийняття рішення і по яких є відомими дата платежу, сума платежу та офіційний курс долара на дату платежу. Крім того, посилається на те, що в договорі купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року сторони встановили, що строк сплати нарахованих процентів визначається датою погашення (сплати) товарного кредиту, однак на момент винесення місцевим господарським судом рішення товарний кредит не погашено, а тому до настання встановленого в договорі строку сплати процентів відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача.
03.07.2009 року ТзОВ «Еталон»подало уточнення до апеляційної скарги, в якому
скаржником уточнено резолютивну частину апеляційної скарги. Поряд з цим, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що сума індексації, розрахованої відповідно до умов договору на дату пред'явлення позову, становить 55325,59 грн., але в договорі відсутній строк сплати індексації внаслідок зміни офіційного курсу долара США до гривні.
Позивач -ТзОВ «Агросфера»у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 59-Л від 02.06.2009 року) зазначає, що порушені відповідачем умови оплати, встановлені договором та специфікаціями до нього, передбачають відповідальність та тягнуть за собою зміну процентної ставки за користування товарним кредитом. Покликається також на те, що передбачені п. 7.2 договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є процентами за користування товарним кредитом, які встановлені ч. 5 ст. 694 ЦК України та п. 7.2. договору купівлі-продажу і стягуються незалежно від наявності вини відповідача. Крім того, вважає, що коли стягуються штрафні санкції, які заздалегідь визначені договором, кредитор не повинен доводити розмір завданих йому збитків, а суд не може виходити з оцінки розмірності збитків і штрафних санкцій. Звертає увагу суду апеляційної інстанції також на те, що фінансовий стан боржника не може розглядатись як підстава для зменшення неустойки. На підставі наведеного просить рішення господарського суду Рівненської області від 07.04.2009 року у справі № 2/32 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (вих. № 80-Л від 11.08.2009 року) позивач, заперечуючи доводи апеляційної скарги, посилається також на те, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару у встановлений договором термін, позивач вправі вимагати оплату товару і після спливу терміну платежу, визначеного договором. Окрім того, зазначає, що факт зміни ціни на товар передбачений ч. 3 ст. 691 ЦК України, а п. 4.6 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар, а тому фактично нарахована позивачем індексація за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу відповідача не підлягає.
Розгляд справи було відкладено з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 року, та за клопотанням сторін строк вирішення апеляційної скарги було продовжено.
Відповідач явку уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Водночас, представником відповідача були надані всі необхідні для розгляду апеляційної скарги пояснення в судовому засіданні 03.06.2009 року.
Враховуючи наведене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, уточнення до неї, а також відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, а також представника відповідача, дані в судовому засіданні 03.06.2009 року, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 07.04.2009 року у справі № 2/32 -залишити без змін, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 12 березня 2008 року між ТзОВ “Агросфера” (Продавець) та ТзОВ “Еталон” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 410-Д, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Пунктами 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 укладеного договору передбачено: конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною даного договору; загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору; умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (специфікаціях) до договору; товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань позивач згідно специфікацій до договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року (а. с. 13-19) передав у власність відповідача товар на загальну суму 1 691 834,51 грн.
Відповідно до специфікацій № 1 від 12.03.2008 року, № 2 від 21.03.2008 року, № 3 від 14.04.2008 року, № 4 від 23.04.2008 року, № 5 від 23.04.2008 року, № 7 від 07.05.2008 року та № 8 від 30.05.2008 року відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача попередню оплату в розмірі, вказаному у специфікації (20% вартості поставленого товару).
На залишок заборгованості Продавець надавав Покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу до 25 листопада 2008 року. Предметом спору не є стягнення боргу по специфікації № 6 від 06.05.2008 року на суму 62877,68 грн. (а. с. 20).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий у позивача товар на момент звернення останнього до господарського суду розрахувався лише частково в сумі 526834,51 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а. с. 21-68).
Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково оплатив суму основного боргу (згідно виписок з банківського рахунку позивача -а. с. 125-144), а частина боргу була задоволена шляхом повернення позивачеві товару згідно видаткових накладних № ВП-0000003 від 19.03.2009 року на суму 364812 грн. 00 коп., № ВП-0000002 від 19.03.2009 року на суму 15889 грн. 61 коп. та № ВП-0000001 від 19.03.2009 року на суму 20584 грн. 27 коп., в результаті чого провадження у справі в цій частині основного боргу було припинено.
Враховуючи вищенаведене, слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент постановлення рішення у даній справі становила 656 388 грн. 84 коп. Розмір цього боргу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідає дійсним обставинам справи та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 3 ст. 692 цього Кодексу, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України (продаж товару в кредит), якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати; договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року передбачено, що у
разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з
дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач прострочив оплату товару, наданого в кредит, на суму існуючої заборгованості з моменту виникнення прострочення (25.11.2008 року) до дня її фактичної оплати, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування товарним кредитом у розмірі 71826,41 грн., які є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.
Покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в договорі купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року сторонами встановлено, що строк сплати нарахованих процентів визначається датою погашення (сплати) товарного кредиту, однак на момент винесення місцевим господарським судом рішення товарний кредит не погашено, а тому до настання встановленого в договорі строку сплати процентів відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача, не приймаються колегією до уваги з огляду на те, що сторони у специфікаціях до договору чітко визначили дату погашення товарного кредиту, але відповідач у встановлений строк оплату товару та процентів за користування товарним кредитом не здійснив, що призвело до настання наслідків, встановлених п. 7.2 договору. Водночас, господарським судом вірно зауважено, що порушені відповідачем умови оплати товару, передбачені договором та специфікаціями до нього, передбачають зміну процентної ставки за користування товарним кредитом у випадку прострочення Покупцем його оплати.
Поряд з цим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 624 цього Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Пунктом 7.1 договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікації (специфікаціях) до договору, Покупець сплачує Продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.
В результаті аналізу поданого позивачем розрахунку колегією встановлено, що розмір пені, нарахованої позивачем внаслідок прострочення відповідачем оплати товару, наданого в кредит, станом на 28 січня 2009 року становить 47228,32 грн.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу; зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 691 цього Кодексу, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Таким чином, факт (можливість) зміни ціни на товар передбачений ч. 3 ст. 691 ЦК України, а пунктом 4.6 договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар (у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2 % від його офіційного курсу, встановленого НБУ на момент підписання договору).
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На підставі поданого позивачем розрахунку колегією встановлено, що проіндексована сума боргу, яку відповідач зобов'язаний згідно договору сплатити позивачу, станом на 28.01.2009 року становить 633667,01 грн.
Поряд з цим, слід визнати безпідставними доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірності нарахування позивачем індексації на суму 401285,88 грн. (вартість товару, який було повернуто відповідачем) з огляду на наступне. З аналізу поданих відповідачем видаткових накладних на повернення товару та специфікацій до договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року вбачається, що товар було повернуто відповідачем вже в процесі розгляду даної справи, але за ціною, вказаною у специфікації, згідно якої цей товар було придбано у позивача та виходячи з офіційного курсу долара США, який існував на момент підписання договору. Окрім того, нарахування індексації на суму повернутого відповідачем товару ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору та не суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює дані правовідносини.
Покликання скаржника на незаконність постановлення місцевим господарським судом рішення у даній справі до вирішення господарським судом Рівненської області справи № 2/56 за позовом Ничипорука М.Д. до ТзОВ «Еталон»та ТзОВ «Агросфера»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року, не заслуговують на уваги з огляду на те, що розгляд справи № 2/56 не унеможливлює розгляд даної справи, а клопотання відповідача про зупинення у зв'язку з цим провадження у даній справі було вирішено колегією в судовому засіданні 03.06.2009 року.
Не підлягає задоволенню і вимога скаржника про зменшення розміру санкцій, нарахованих позивачем за порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу № 410-Д від 12.03.2008 року, оскільки згідно вимог ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити лише розмір штрафних санкцій, а передбачені у п. 7.2 цього договору проценти за користування товарним кредитом не є штрафом або пенею і стягуються незалежно від наявності вини боржника, а отже зменшення їх розміру на вимогу відповідача є неможливим. Не передбачено чинним законодавством і право суду зменшувати нараховану позивачем індексацію, яка за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу відповідача не підлягає, а наявність встановлених ст. 233 ГК України підстав для зменшення розміру пені відповідачем не обґрунтовано та не доведено.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією встановлено, що скаржником не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з позивачем.
За таких обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 656388, 84 грн. боргу по товарному кредиту, 633667,01 грн. проіндексованої суми боргу, 47228,32 грн. пені та 71826,41 грн. процентів, нарахованих за прострочену заборгованість по товарному кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 07.04.2009 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Еталон», м. Рівне б/н і без дати відмовити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.04.2009 року у справі № 2/32 залишити без змін.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Рівненської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.