79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.09.09 Справа № 30/70
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Мурської Х.В.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ “Львівський холодокомбінат” від 23.04.2009 р. без номера
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2009 р.
у справі № 30/70
за позовом ПП “Бірюза”, м.Львів
до ВАТ “Львівський холодокомбінат”, м.Львів
про стягнення 269 794, 73 грн., у т.ч. 215 400 грн. основного боргу, 13 256, 16 грн. пені, 4966, 45 грн. 3 % річних, 36 172, 12 грн. інфляційних втрат, за поставлений товар
За участю представників сторін:
від позивача -Підбірний М.Я. (юрист, довіреність № 15/05-08/3 від 15.08.2008 р. в матеріалах справи);
від відповідача -не з”явився
Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови суду від 08.09.2009 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).
Заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2009 р. у справі № 30/70 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, стягнуто з відповідача на користь позивача 269 794, 73 грн., у т.ч. 215 400 грн. основного боргу, 13 256, 16 грн. пені, 4966, 45 грн. 3 % річних, 36 172, 12 грн. інфляційних втрат, за поставлений товар, 2 697, 95 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення з підстав порушенння норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги грунтуються в основному на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні документально обгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи; відповідачем проведено часткову оплату, яка не врахована при винесенні оскаржуваного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, 28.01.2008 р. між ПП “Бірюза” (постачальник за договором, позивач у справі) та ВАТ “Львівський холодокомбінат” (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір постачання № 4 (а.с.11-12), за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти й оплатити товар - олію кокосову рафіновану у кількості і за ціною, зазначених у даному договорі або в специфікаціях до договору. Кількість товару, асортимент та загальна вартість товару, що постачається визначається у специфікаціях до договору (п.1.2).
Відповідними додатками до договору сторонами було підписано специфікації № 1 від 28.01.2008 р., № 2 від 24.03.2008 р. (анульована), № 3 від 12.11.2008 р. і № 4 від 17.11.2008 р. (а.с.13-16).
Згідно з п.5.1 договору постачальник поставляє товар покупцю в термін до 5-ти робочих днів з моменту надання замовлення покупцем відповідно до п.5.2 договору чи в термін, визначений специфікаціями. Відповідно до п.5.2 договору товар поставляється на умовах ДДР (склад покупця).
На виконання умов договору на підставі накладних № 4 від 18.02.2008 р., № 7 від 11.03.2008 р., № 11 від 17.03.2008 р., № РН-000063 від 12.11.2008 р. та № РН-000064 від 17.11.2008 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 797 400 грн. (а.с.17, 19, 20, 21, 24).
Одержання товару від імені покупця здійснювалось уповноваженими особами ВАТ “Львівський холодокомбінат”, які діяли від його імені згідно з пред”явленими документами та довіреностями (а.с.18, 19, 20, 22, 25).
Відповідно до п.4.1 договору оплата за товар здійснюється протягом 20-ти банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Моментом поставки товару є прийняття товару складом покупця. Відповідно до п.4.3 договору моментом оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Як вбачається з банківських виписок (а.с.27-38) покупець за отриманий товар провів лише часткову оплату в сумі 582 000 грн.
Тому станом на момент подання позовної заяви розмір основного боргу становить 215 400 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2009 р. у справі № 30/70 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Львівський холодокомбінат” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ВАТ “Львівський холодокомбінат” товару та виникнення обов”язку його оплати.
Крім того, в акті звіряння взаєморозрахунків від 01.02.2009 р. відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 215 000 грн. (а.с.39).
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором.
Покликання апелянта на проведення ним часткової оплати, яка не врахована при винесенні оскаржуваного рішення, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних доказів у спростування доводів позивача (в т.ч. доказів, які свідчать про повне чи часткове погашення заборгованості за договором), на підставі яких господарський суд міг би прийняти рішення про безпідставність і необгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до п.9.3 договору у разі недотримання термінів оплати згідно з п.п.4.1-4.3 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченого товару. Так, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму 13 256, 16 грн. за період з 03.12.2008 р. по 10.03.2009 р. (а.с.8), яка і підставно стягнута судом першої інстанції.
Пункт 2 статті 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За весь період прострочення платежів з 10.03.2008 р. по 10.03.2009 р. позивачем нараховано відповідачу 4 966, 45 грн. 3 % річних і 36 172, 12 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2008 року по лютий 2009 року відповідно до поданого розрахунку (а.с.9-10), який як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій визнаний правильним.
Покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв”язку невідкладенням розгляду справи за наявності його документально обгрунтованого клопотання є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Проте, відповідач був повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що і свідчить подане клопотання.
У разі нез”явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст.77 ГПК України), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК України або статтею 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (ст.75 ГПК України), таким правом і скористався господарський суд, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами згідно з ст.75 ГПК України. Вищенаведене узгоджується з положеннями п.3.6 Роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями.
Крім того, в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов”язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.
Оскільки в матеріалах справи знаходяться докази оплати послуг адвоката в сумі 2000 грн. на момент розгляду справи (договір № 03-03/09 від 03.03.2009 р. про надання правової допомоги з підготовки та ведення судової справи - а.с.42, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю -а.с.48, платіжне доручення № 85 від 05.03.2009 р. про сплату адвокатських послуг - а.с.43), що є підставою для їх відшкодування, а згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, зокрема, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача, то місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 2 000 грн. витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2009 р. у справі № 30/70 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Львівський холодокомбінат” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Х.В.Мурська
Суддя Г.Г.Якімець