донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.08.2009 р. справа №31/4
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
За участю представників сторін:
Від позивача
Від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу
Василенко В.О., за довіреністю; Щєглова І.П., за довіреністю
Вечірня Н.М., за довіреністю
Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднанна вантажно-транспортна компанія", м.Єнакієве Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
09.04.09 року
у справі
№ 31/4 (суддя Ушенко Л.В.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лювер-Антрацит", м.Антрацит Луганської області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднанна вантажно-транспортна компанія", м.Єнакієве Донецької області
про
стягнення заборгованості в сумі 17 578,20 грн.
У січні 2009 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лювер-Антрацит", м.Антрацит Луганської області (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднанна вантажно-транспортна компанія", м.Єнакієве Донецької області (відповідач) про стягнення 17 578,20 грн. заборгованості за Договором Поставки нафтопродуктів №10 від 21.11.07 року, а саме: за поставлену продукцію у сумі 17 345,64 грн. та пені у сумі 232,56 грн.
В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу та просив стягнути з відповідача лише заборгованість у розмірі 15 940 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.04.09 року позовні вимоги позивача задоволено.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки на відпуск нафтопродуктів споживачам №10 від 21.11.2007 року (далі - Договір), окремі його умови були узгоджені внаслідок складання протоколу розбіжностей.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався в 2007 році здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорт відповідача згідно з відомостями на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: м. Антрацит, вул. Ростовська, 15-Г, у межах попередньо отриманих позивачем від відповідача коштів.
Згідно з п. 2.3 Договору, відповідач здійснює оплату протягом 3-х банківських днів, з часу отримання рахунку.
Пунктами 2.4, 2.5 Договору встановлений обов'язок відповідача провадити звірку розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця, у разі виявлення заборгованості за розрахунками, відповідач не пізніше п'яти днів після проведення звірки має перерахувати суму заборгованості на розрахунковий рахунок позивача. При заборгованості більш ніж 5-ти банківських днів відповідачу нараховуються штрафні санкції в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день затримки.
Між сторонами 01.08.2008 р. та 19.09.2008 р. були укладені додаткові угоди до Договору щодо зниження вартості дизельного палива.
Відповідачем станом на 01.11.08 р. була перерахована передплата в розмірі 11049,66 грн.
В період з 10.11.2008 р. по 01.12.2008 р. відповідачу було відпущене дизельне паливо за расходними накладними: №14 від 10.11.08 р., №23 від 21.11.08 р., №34 від 30.11.08 р., №16 від 01.12.08 р.
Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.08 р., підписаний уповноваженими особами обох сторін та скріплений печатками, сума боргу відповідача склала 16 284,63 грн.
Крім того, 01.12.2008 р. відповідачу було відпущене дизельне паливо у кількості 200л. на суму 1060 грн.
Відповідач свої зобов”язання за Договором виконав частково на суму 345,64 грн., в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла сума основного боргу у розмірі 15 940 грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.
Предметом позовних вимог позивача є стягнення суми основного боргу за Договором у розмірі 15 940 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В апеляційній скарзі заявник посилається на той факт, що відповідно до видаткових накладних постачання нафтопродуктів (дизельне паливо) здійснювалось на підставі договору № ДП0019 від 02.09.2005 р.
В судовому засіданні позивач надав пояснення, що при підготовці видаткових накладних було помилково зазначено Договір № ДП0019 від 02.09.2005 р. замість Договору №10 від 21.11.2007 р. через що до документів бухгалтерського обліку було внесено виправлення та виправлені документи були направлені відповідачу.
Відповідач підтвердив факт отримання виправлених видаткових накладних, однак вважає виправлення позивачем документів у такий спосіб неналежним, а Договір № ДП0019 від 02.09.2005 р. є продовженим на невизначений термін, тому саме за ним здійснювались поставки на відпуск нафтопродуктів.
Судова колегія, дослідивши зміст зазначених Договорів №10 від 21.11.2007 р. та №ДП0019 від 02.09.2005 р. вважає їх предмет ідентичним, отже с укладенням наступного договору дія попереднього припиняється автоматично.
За встановлених обставин доводи позивача щодо технічної описки в видаткових накладних за 2008 рік стосовно посилання на Договір № ДП0019 від 02.09.2005 р. замість Договору №10 від 21.11.07 р. є обґрунтованими.
Крім того, ця обставина не впливає на обов'язок відповідача сплатити спірну заборгованість позивачу, оскільки вимоги цих договорів щодо строку та порядку оплати також є аналогійними.
Судова колегія вважає доведеним факт поставки нафтопродуктів саме за Договором №10 від 21.11.2007 р., що підтверджено сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.
Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставлених нафтопродуктів.
Отже висновок суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 15 940 грн. є вірним.
Разом з тим, судом першої інстанції при обґрунтуванні висновку щодо настання строку оплати товару помилково застосована ч. 1 ст.692 ЦК України, оскільки ця норма передбачає порядок оплати товару, а не строк оплати.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Вимогами даних норм таке поняття як «після прийняття товару»щодо визначення строку виконання зобов'язання не застосовується.
Однак таке посилання суду першої інстанції не призвело до прийняття неправильного рішення по справі, отже це не є підставою для зміни або скасування вищевказаного рішення суду.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 09.04.09 року у справі №31/4 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаютья на відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднанна вантажно-транспортна компанія", м.Єнакієве Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 09.04.09 року у справі №31/4 -залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС