21 серпня 2009 р. Справа № 2а-18021/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі Польовій М.М.,
з участю представника позивача Мартинець Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про зобов'язання вчинити дії щодо включення до актів щомісячної звірки та стягнення витрат на виплату державної адресної допомоги, допомоги на поховання, виплату і доставку пенсій у зв'язку із втратою годувальника,
Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки та стягнення з відповідача витрати на виплату державної адресної допомоги в розмірі 553756 грн. 88 коп., витрати на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім'ї потерпілого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 1291 грн. 60 коп. та витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 3987 грн. 41 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за період з травня по грудень 2008 року проводив виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та допомогу на поховання, які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні відшкодуватися у разі настання страхового випадку Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України. Щомісяця по таких виплатах позивач проводив з відповідачем звірку витрат по особових справах потерпілих, яка оформлялась актом відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
При цьому відповідач прийняв до заліку не всі виплачені позивачем суми, зокрема, не включив до акту звірки зі своєї сторони витрати на виплату державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», в розмірі 553756 грн. 88 коп., витрати на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім'ї потерпілого або особі, які здійснили поховання особи, яка отримувала пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 1291 грн. 60 коп., витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 3987 грн. 41 коп., що, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства.
Позивач свою правову позицію обґрунтував вимогами ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якою передбачено виплату страхових сум тим страховиком, до якого звернулася застрахована особа, при цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат; ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає, що потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України, при цьому між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки; ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка містить аналогічні норми.
Крім того, позивач покликається на положення Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, які на думку позивача, передбачають обов'язок відповідача відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, незалежно від сплати страхових платежів. Позивач просить зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки та стягнути з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги в розмірі 553756 грн. 88 коп., витрати на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім'ї потерпілого або особі, які здійснили поховання особи, яка отримувала пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 1291 грн. 60 коп. та витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 3987 грн. 41 коп.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю та пояснив, що згідно з Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відшкодування витрат здійснюється виключно на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рахунок Пенсійного фонду України, а на рівні управлінь Пенсійного фонду України в районах і містах та відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проводиться лише звірка сум витрат, про що складається відповідний акт. Крім того, представник відповідача пояснив, що виплати допомоги на поховання відповідач здійснює лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин страхового випадку, передбаченого соціальним страхуванням громадян від нещасного випадку на виробництві, а позивачем не дотриманні умови і порядок відшкодування вказаних витрат. Порядком встановлено вичерпний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відшкодування витрат адресної допомоги, яку здійснював позивач, Порядком не передбачено. Щодо витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання представник відповідача пояснив, що для цього відсутні праві підстави для такого відшкодування та немає документів (особових справ) на підтвердження права працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги. Відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, або іншим ушкодженням здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення передбачено виплата пенсій за законодавством держави, на території якої вони проживають, але взаєморозрахунків між Пенсійним фондом України та відповідачем не передбачено. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В подальшому представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неприбуття до суду не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття не перешкоджає розгляду справи, тому справу розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що позивач протягом квітня-грудня 2008 року проводив щомісяця звірку з відповідачем по особах, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Розбіжності виникли по виплаченій позивачем державній адресній допомозі в сумі 553756 грн. 88 коп., витратах на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім'ї потерпілого або особі, яка здійснили поховання особи, яка отримувала пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 1291 грн. 60 коп. та витратах на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 3987 грн. 41 коп. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копіями актів щомісячної звірки за травень - грудень 2008 року, а факт виплати зазначених пенсій та допомоги громадянам - копіями списків осіб, яким проведені такі виплати за квітень - грудень 2008 року.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську проводило виплати пенсій громадянам України, призначені внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Крім того, позивач здійснював виплату адресної допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», пунктом 2 якої було визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги, зокрема, інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Відповідно до пункту 4 зазначеної постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідно до ст. ст. 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Разом з тим, статтями 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань» передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати шкоду, яка заподіяна працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або у випадку його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, що знаходилися на його утриманні, пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та пенсію у зв'язку з утратою годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та статей 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Згідно зі ст. 12 Основ спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
За пенсійним страхуванням згідно зі ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до п. 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім того, в статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 ст. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001 року, встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу XI цього ж Закону встановлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Разом з тим, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697).
Згідно із п. 2 вказаного Порядку він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду), виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію. Таким чином, зазначеною нормою передбачено, чіткий перелік виплат, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розбіжності при складанні актів звірок органами Пенсійного фонду України та відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення можуть бути вирішені лише центральними органами - Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Неприйняття міським відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сум по акту звірки не позбавляє права направити неповністю узгоджений акт звірки та відповідну довідку до центральних органів, а відповідні центральні органи визнати ці суми та провести їх відшкодування, а в разі незгоди - вирішити спір у судовому порядку між собою. Таким чином, обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права в частині зобов'язання відповідача включити до актів суми окремих виплат, суд вважає таким, що не відповідає змісту прав позивача щодо відшкодування понесених ним витрат.
Крім того, вимога щодо стягнення виплаченої пенсії та допомоги на поховання не може бути заявлена Управлінням Пенсійного фонду України в місті Нововолинську до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську, оскільки Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 року, чітко передбачено, що виключно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі відповідної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України. Таким чином, у даній справі позовні вимоги про стягнення коштів заявлені до неналежного відповідача, заміну якого в порядку ст. 52 КАС України провести неможливо, оскільки це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.
Крім того, не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення витрат на поховання, виходячи також з наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).
Згідно з абзацом 2 ч. 9 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Таким чином, відшкодовування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачених іншими страховиками суми допомоги на поховання можливе лише щодо тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, яким зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії. Оскільки позивач доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інвалідів з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я не надав, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених витрат на поховання інвалідів за рахунок відповідача.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постанови правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, суд
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в місті Нововолинську до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про зобов'язання вчинити дії щодо включення до актів щомісячної звірки та стягнення з відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги в сумі 553756 грн. 88 коп., витрат на виплату допомоги на поховання в розмірі 1291 грн. 60 коп. та витрат на виплату і доставку пенсій у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 3987 грн. 41 коп. відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 26 серпня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх