Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"08" вересня 2009 р. № 2а- 38146/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Панченко О.В.
за участю секретаря судового засідання Лишняк І.В.,
за участю:
представників позивача - Шкирида Л.Ю., діє за дорученням № 07-328/656 від 06.04.2009р.
Снєжко Ю.М., діє за дорученням № 07-528/656 від 06.04.2009р.
представника відповідача - Дмітрієва І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Харківський завод «Електропобутприлад» про стягнення адміністративно - господарських санкцій, - ,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило сягнути з Відкритого акціонерного товариства Харківський завод «Електропобутприлад»(надалі відповідач) адміністративно -господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом у 2008 році.
В обґрунтування позовних вимог ХОВФСЗІ вказало, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач повинен був самостійно сплатити до 16.04.2009 року до Фонду адміністративно -господарські санкції у розмірі 11503, 85 грн. -за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2008 році. Вказана сума заборгованості по адміністративно -господарським санкціям підтверджується звітом за формою 10-ПІ № 6366 від 27.02.2009 р. за 2008 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно -господарських санкцій. Вказана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 11503, 85 грн. Несплата адміністративно -господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі з підстав, викладених вище, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач, проти позову заперечував, надав суду заперечення, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до вимог ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»робоче місце для працевлаштування інвалід на ВАТ Харківський завод «Електропобутприлад»було створене. Кожного місяця у продовж 2008 року відповідач повідомляв Червонозаводський районний центр зайнятості м. Харкова про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується копіями звітів по формі № 3-ПН, поданий у 2008 році. Проте, ні позивачем, ні іншими компетентними органами інваліди для працевлаштування на ВАТ Харківський завод «Електропобутприлад»не направлялися. Крім того, безпосередньо інваліди до ВАТ Харківський завод «Електропобутприлад»самостійно з метою для працевлаштування не зверталися та їм не було відмовлено в працевлаштуванні. За таких підстав, на відповідача не може покладатись відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів центром зайнятості та іншими компетентними органами, а тому відповідач просив відмовити в позові ХОВФСЗІ про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов, просив в позові відмовити, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що згідно поданій державній звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»(форма № 10-ПІ) за 2008 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ВАТ Харківський завод «Електропобутприлад»складає 26 осіб. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2008 році -1 робоче місце для працевлаштування інваліда.
Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. із змінами та доповненнями, для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про Порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1995 р. № 314, із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування -підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ поштова-річна) середньорічна заробітна плата на його підприємстві у 2008 р. становила 11503,85 грн.
Згідно п.4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У запереченнях на позов відповідач та його представник у судовому засіданні стверджували, що на підприємстві відповідача було створене робоче місто для інваліда ВАТ Харківський завод «Електропобутприлад». Відповідач у 2008 році щомісяця подавав статистичну звітність по формі № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках»до Червонозаводського районного центру зайнятості м. Харкова.
Даний факт підтверджується копіями звітів, наданих відповідачем та не спростований позивачем.
Відповідно до ст. 71 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем у 2008 році вчинялись заходи щодо повідомлення органів, визначених частиною першою статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів, які здійснюють працевлаштування інвалідів.
Оскільки відповідач виконав встановлений законом норматив щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда, інформував районний центр зайнятості по формі № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках», доказів відмови відповідачем працевлаштувати інвалідів суду не надано, підстав для накладення на нього адміністративно-господарських санкцій за 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2008 році, не вбачається.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку про не доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позову до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст. 6-14, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства Харківський завод «Електропобутприлад»про стягнення адміністративно -господарських санкцій - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку
Повний текст постанови виготовлено 14.09.2009 року.
Суддя Панченко О.В.