79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.08.09 Справа № 17/140-3571(9/56-1492)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Теркурій-2” від 06.04.2009 р. вих. № 06-04/юр.
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2009 р.
у справі № 17/140-3571 (9/56-1492)
за позовом ТзОВ “Горизонт маркетинг-фінанси-логістика” (Horizont marketing-finance-logistika, s.r.o), м.Острава-Моравська Острава, Чеська республіка
до ТзОВ “Теркурій-2”, м.Тернопіль
про стягнення 7 720 ЄВРО за поставлену продукцію
За участю представників сторін:
від позивача -Брик О.М. (представник, довіреність від 22.01.2008 р. без номера в матеріалах справи, а.с.9, Том 1);
від відповідача -Гринчак М.О. (представник, довіреність від 11.08.2009 р. без номера в матеріалах справи)
Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2009 р. у справі № 17/140-3571 (9/56-1492) (суддя Андрусик Н.О.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо його зобов”язань перед фірмою “Ostacolor A.S.” фінансового характеру, що є похідним від рахунку-фактури № 110211643 від 18.12.2003 р., а також не містяться дані щодо згоди уповноваженого представника ТзОВ “Теркурій-2” на умови договору купівлі-продажу товару; в матеріалах справи не знаходиться оригінал СМR № 1781818, а на її копії відсутні підписи та печатка фірми “Ostacolor A.S.”, а з даних документів неможливо встановити вартість товару, який нібито поставлявся; господарський суд безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо неотримання товару вагою 1 776 кг за невідомою ціною та щодо невідправлення листа від 04.03.2005 р. про визнання боргу, оскільки такий взагалі не готувався і ним не відправлявся; судом першої інстанції порушено вимоги ст.1 Конвенції 1961 р. в частині легалізації адміністративних документів; Господарський суд Тернопільської області безпідставно покликався на платіж відповідача в розмірі 1 507, 5 ЄВРО на користь фірми “Ostacolor A.S.” як на підставу задоволення позову, оскільки його підставою був контракт № Е036379 від 06.10.2003 р.; в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення відповідача щодо уступки вимоги боргу на користь позивача; суд першої інстанції безпідставно не застосував позовну давність, оскільки її перебіг починається від дня, коли мало місце порушення договору.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Як встановлено судом першої інстанції, за умовами рахунку-фактури № 110211643 від 18.12.2003 р. АТ “OSTACOLOR” (продавець) зобов”язується передати товар (фарбу) вартістю 9 227, 5 ЄВРО вагою 1 600 кг нетто (1 776 кг брутто) (64 ящики по 25 кг на 4 піддонах) у власність “Теркурій-2” ЛТД, а останній -прийняти товар і сплатити за нього аванс у розмірі 1 500 ЄВРО, решта суми -протягом 45 днів від дати оформлення рахунку-фактури, тобто до 01.02.2004 р. (а.с.14, Том 1).
Здійснення завантаження товару підтверджується міжнародною транспортною накладною SK 1781802 від 18.12.2003 р. (а.с.108, Том 1), згідно з якою відправником товару - органічної фарби вагою 1776 кг була чеська фірма “Ostacolor AS”, Чеська республіка, м. Пардубіце (графа 1 CMR), перевізником - Міхал Табака, а отримувачем - "Теркурій -2 ЛТД", м. Тернопіль, вул. Карпенка, 14/18 (графа 2 CMR).
Здійснення розвантаження товару й отримання останнього відповідачем підтверджується відбитком печатки ТзОВ “Теркурій-2” на міжнародній транспортній накладній SK 1781818 від 19.12.2003 р. (а.с.93, Том 1), оригінал якої долучений до матеріалів справи.
Факт оплати ТзОВ “Теркурій-2” авансу в розмірі 1 507, 5 ЄВРО підтверджується банківською квитанцією Тернопільської філії АТ “Кредит Банк (Україна)” (а.с.103, Том 1), авізо платежу, який надійшов з-за кордону (а.с.17-18, Том 2), витягом щоденним при руху на рахунку від 17.12.2003 р. (а.с.19-21, Том 2).
Однак зобов”язання по оплаті решти суми в розмірі 7 720 ЄВРО відповідач у встановлений термін не здійснив.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2009 р. у справі № 17/140-3571 (9/56-1492) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Теркурій-2” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
27.08.2004 р. фірма “Остаколор” була реорганізована (шляхом злиття) в АТ „АЛІАХЕМ” (а.с.34-36, 39-40, Том 1), який є структурним підрозділом фірми “Сінтезіа”. Дана фірма стала правонаступником всіх прав та обов'язків фірми “Остаколор”, у тому числі і даного боргового зобов'язання.
На підставі договору від 10.05.2007 р. (а.с.44-46, Том 1) фірма “Сінтезіа” відступила грошову вимогу товариству "Горизонт маркетинг-фінанси-логістика", про що відповідач був повідомлений листом від 10.05.2007 р. (отримано представником відповідача Чубак 29.05.2007 р. (а.с.10-12, Том 2) та повторно листом від 16.01.2008 р. (а.с.21-22, Том 1).
Оскільки відповідач 04.03.2005 р. (а.с.60-61, Том 1) визнав борг перед фірмою “Сінтеза” шляхом електронного листування, відповідно своїми діями ТзОВ “Теркурій-2” перервав перебіг позовної давності, який за Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу від 14.06.1974 р. становить 4 роки, а відтак, враховуючи, що позов подано у квітні 2008 року, то згідно з ст.20 Конвенції строк позовної давності не пропущений.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, письмовий договір поставки між сторонами не укладався.
Однак відсутність договору в письмовій формі як окремого документа ще не свідчить про відсутність факту укладення між сторонами договору поставки, виникнення спірних правовідносин.
Так, документами, які підтверджують поставку спірного товару, є рахунок-фактура № 110211643 від 18.12.2003 р. (а.с.14, Том 1), в якому встановлені умови поставки товару, які слід розцінювати як істотні умови договору, що є підставою для виникнення у її сторін прав і обов”язків, визначених ним; міжнародними транспортними накладними SK 1781802 від 18.12.2003 р. і SK 1781818, які підтверджують факт виконання поставки товару, зокрема, отримання відповідачем товару та виникнення обов”язку його оплати.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року), до якої 01.08.1983 р. приєднався СРСР, а Україна згідно з ст.ст.6, 7 Закону “Про правонаступництво України” стала правонаступником прав та обов'язків Союзу РСР за міжнародними договорами, які не суперечать Конституції України, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. За відсутності у накладній обґрунтованих перевізником зауважень існує презумпція того, що вантаж та його пакування були зовнішньо у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, а також кількість вантажних місць, їх маркування та номера відповідали вказівкам у накладній.
Вантажна накладна, як передбачено у ч.1 ст.5 Конвенції, складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій - залишається у перевізника.
Таким чином, міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 1781802 є лише доказом укладення договору перевезення між відправником та перевізником. Разом з тим, слід визнати, що незважаючи на двосторонній характер договору перевезення, цей договір здійснюється на користь третьої особи - отримувача вантажу, адже після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку, а також, якщо виявлена втрата вантажу чи якщо вантаж не прибув після закінчення терміну, одержувач може від свого імені пред'явити перевізнику вимоги, засновані на праві, що випливає з договору перевезення (ч.1 ст.13 Конвенції).
Про те, що вантаж отримано відповідачем свідчить відбиток печатки товариства на міжнародній автомобільній накладній SK 1781818. Доводи відповідача стосовно того, що міжнародна автомобільна накладна не містить підпису отримувача вантажу, як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій не беруться до уваги, оскільки порядок заповнення міжнародної автомобільної накладної законодавчо не встановлений.
Між тим, оцінюючи докази в їх сукупності, суди обох інстанцій вважають, що передача товару від продавця, тобто чеської фірми “Ostacolor AS”, покупцю (відповідачу у справі), відбулася на замовлення останнього, адже товар був доставлений перевізником отримувачу, вказаному у міжнародній автомобільній накладній, на що вказують як відмітки на CMR, так і електронні документи - листування між фірмою “Ostacolor AS” та відповідачем у справі.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як суду першої, так і суду апеляційної інстанції відповідачем не подано доказів належного виконання взятих на себе зобов”язань.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.03.2009 р. у справі № 17/140-3571 (9/56-1492) залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Теркурій-2” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин