01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.07.2009 № 4/88-30/25
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Котик Д.І. (дов. №143 від 15.06.2009р.);
від третьої особи: Юрченко О.В. (дов. від 09.07.2008р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2009
у справі № 4/88-30/25 (суддя
за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
третя особа Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"
про стягнення 26781,04 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. у справі № 4/88-30/25 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Пролог Лайт Імпекс” на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області 25975,55 грн. основного боргу, 704,04 грн. пені, 266,79 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджуту.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою від 18.05.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу до провадження.
Від третьої особи надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою від 02.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2009р.
Згідно розпорядження Заступника Голови суду від 16.06.2009р. здійснення апеляційного провадження у справі № 4/88-30/25 доручено колегії суддів у складі: головуючий - Сотніков С.В., судді: Сулім В.В., Зубець Л.П. у зв'язку з виходом суддів Дикунської С.Я. та Дзюбка П.О. у щорічну відпустку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. розгляд справи відкладено на 07.07.2009р.
Розпорядженням Заступника Голови суду від 06.07.2009р. здійснення апеляційного провадження у справі № 4/88-30/25 доручено колегії суддів у складі: головуючий - Сотніков С.В., судді: Сулім В.В., Мартюк А.І.
В судовому засіданні представник відповідача уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в іншій частині рішення залишити без змін.
В судовому засіданні представник третьої особи просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштового відправлення), колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2002 р. позивач та відповідач уклали Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) (далі - Договір оренди).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору оренди позивач (орендодавець) передає через балансоутримувача, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, в тому числі виробничі приміщення цеху № 8, площею 4571 м2 для виробничих потреб орендаря.
Згідно п. 3.1 Договору оренди, орендна плата встановлюється на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та становить за базовий місяць (травень 2002 року) 4834 грн. (без ПДВ).
Сторони у п. 3.3 Договору оренди погодили наступний порядок сплати орендної плати, яка щомісячно коригується на індекс інфляції: не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, 70 відсотків орендної плати без ПДВ перераховується до державного бюджету, 30 відсотків орендної плати з ПДВ сплачується балансоутримувачу (третій особі).
Відповідно до п. 5.2 Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно п. 10.1 договір укладено строком на 5 років з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення.
03.02.2003 р. Державне підприємство “Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів” (балансоутримувач) та відповідач підписали акт приймання-передачі орендованих приміщень.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умовам договору систематично порушував договірні зобов'язання, а саме, не сплачував орендну плату позивачу, що в свою чергу призвело до утворення у нього заборгованості по орендній платі перед позивачем на суму (з урахуванням індексації) 25975,55 грн.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором оренди відповідач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Колегією суддів визнаються необґрунтованими посилання відповідача на невикористання орендованого приміщення з незалежних від нього причин, що на думку скаржника звільняє його від плати за оренду, оскільки зазначена причина - відключення електроенергії у зв'язку з несплатою, не є підставою для звільнення від плати в розумінні змісту ст. 762 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог чинного законодавства України, балансоутримувач направляв на адресу відповідача попередження про часткове припинення постачання електроенергії у зв'язку зі значною заборгованістю відповідача за послуги по спільному використанню технологічних мереж балансоутримувача.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення орендаря від слати орендної плати, оскільки, згідно п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Підстави звільнення наймача від орендної плати встановлено ч. 6 ст. 762 ЦК України, та яка передбачає звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використано через обставини, за які він не відповідає.
На думку колегії суддів, визначення в якості таких обставин результатів господарської діяльності відповідача за його правовідносинами з третіми особами (за договором про постачання електричної енергії) суперечить ст. 286 ГК України, а інших обставин, які б не залежали від діяльності відповідача та позбавляли б його можливості користуватися орендованим майном, останнім не наведено.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі згідно Договору оренди (з врахуванням індексу інфляції) в розмірі 25975,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 3.5 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120 % річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем обраховано розмір неустойки з порушенням строку позовної давності в один рік, отже обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені в сумі 704,04 грн. за період з 16.01.2007р. по 21.12.2007р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пролог Лайт Імпекс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. у справі № 4/88-30/25 - без змін.
Матеріали справи № 4/88-30/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді