137/1102/15-ц
19.08.2015
Літинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Білик Н. В.,
з участю секретаря Хижук Л.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом приватного підприємства «Автотранском» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
До суду звернувся представник ПП «Автотранском» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позові зазначає, що 15.11.2012 року між ПП «Автотранском»та ОСОБА_1 було укладено Договір №7/2-4-12/72 безпроцентної позики. Згідно п.2.1 договору позикодавець - ПП «Автотранском» надає позичальнику - ОСОБА_1 безпроцентну грошову позику в розмірі 18944,00 грн. Позичальник зобов'язаний повернути суму безпроцентної позики в повному обсязі не пізніше 15 листопада 2014 року. Позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, надавши відповідачеві позику в сумі 18944,00 гривень, що підтверджується касовим ордером від 16.11.2012 р. Згідно графіку погашення позики, позичальник ОСОБА_1 мав здійснити черговий платіж 15.04.2013 року, однак він прострочив термін здійснення цього платежу і сплатив кошти 29.04.2013 р., таким чином, згідно п.3.6 договору позичальник втратив право на розстрочення погашення суми позики, і був зобов'язаний повернути всю суму отриманої позики 22.04.2013 р. Проте, і цей строк був порушений позичальником, а отже він порушив свої зобов'язання щодо повернення позики. Таким чином, станом на дату написання позовної заяви відповідач повернув лише частину суми позики в сумі 13204,21 грн. Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 13568,46 грн., яка складається з наступного: сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 9917,16 грн., суму 3% річних, згідно ст.525 ЦК України - 497,56 грн., суму штрафних санкцій по договору - 3153,74 грн. а також відшкодувати судові витрати на користь позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовільнити. Пояснив, що договір позики укладено з дотриманням вимог закону. Відповідач щомісячно здійснював платежі на повернення позики, однак без пояснення причини припинив повертати позику, що змусило звернутись до суду.
Відповідач ОСОБА_1, позов не визнав. Суду пояснив, що він ніякої позики в ПП «Автотранском» не отримував і вказаний договір № 7/2-4-12/72 був вимушений підписати під загрозою звільнення з роботи, через, нібито, заподіяння ним матеріальної шкоди. А саме, що він ОСОБА_1, являючись водієм ПП «Автотранском» 28.10.2012 року на автомобілі-бензовозі перевозив нафтопродукти на АЗС компанії ОККО м.Одеси. І при зливі пального на АЗС-4 оператор переплутав резервуари, змішавши бензин з дизпаливом. Після чого, змішане пальне було закачане знову в бензовоз, яке він завіз на Вінницьку нафтобазу, де його злили в окремий резервуар, а в послідуючому ще й реалізували. За даний факт керівник Вінницької філії ПП «Автотранском» Даниловський зобов'язав ОСОБА_1 на заміщення пального сплатити неіснуючий борг в розмірі 18944 грн. або ж негайно звільнятись з роботи.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. Пояснив,що даний договір позики не можна визнати дійсним, оскільки відповідач жодних коштів від позивача не отримував.
Дослідивши докази, які є в матеріалах справи, взявши до уваги думку сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Копія договору (а.с.7-8) підтверджує, що 15.11.2012 року між ПП «Автотранском» та ОСОБА_1 було укладено договір безпроцентної позики №7/2-4-12/72. Згідно умов даного договору, ПП «Автотранском» надало ОСОБА_1 безпроцентну грошову позику в сумі 18944,00 гривень, визначено розмір щомісячних платежів та кінцевий термін повернення позики 15.11.2014 року. Крім того, з даного договору встановлено, що договір набирає чинності в день його підписання сторонами і підтверджує факт передачі позикодавцем позичальникові грошової суми позики вказаної в п.2.1 цього Договору. Копія видаткового касового ордеру від 16.11.2012 (а.с.9) свідчить, що 16.11.2012 із кореспондуючого рахунку субрахунок 377.7 видано кошти в сумі 18944, 00 грн, наявні підписи директора та головного бухгалтера, а також стоїть підпис особи отримувача коштів. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив , що підпис у договорі позики та на видатковому касовому ордері здійснений ним особисто. Крім того, копія касової книги (67-70) також підтверджує, що 16.11.2012 року на номер кореспондуючого рахунку №377.7 на ім'я ОСОБА_1 видано грошові кошти в сумі 18944,00 гривень. Із довідки про погашення заборгованості (а.с.12) встановлено, що ОСОБА_1 дійсно погашав заборгованість згідно договору безпроцентної позики, дев'ять разів здійснено оплату з відрахувань із його заробітної плати і сім разів ОСОБА_1 здійснював оплату самостійно. Даний факт також підтверджується копією виписки із банківського рахунку ПП «Автотранском» (а.с.58-62) . Із копії заяви ОСОБА_1С.(а.с.13) встановлено, що останній звертався із заявою до директора ПП «Автотранском», з проханням здійснювати відрахування із його заробітної плати грошових коштів в розмірі і з періодичністю, передбаченій графіком погашення позики, що вказаний у договорі безпроцентної позики №7/2-4-12/72 від 15.11.2012, у разі звільнення його з займаної посади ОСОБА_1 зобов'язується повністю повернути суму позику у визначений графіком строк .
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а і факту передачі грошової суми позики. Відповідач, заперечуючи проти позову , посилається на те, що грошей за договором позики не отримав. Однак на час розгляду справи договір позики є дійсним, він відповідачем не оспорювався. Крім того, той факт, що відповідач повернув більшу частину позики, а саме 13 204,21 грн. із 18 944,0 грн. , а також те, що частину платежів було відраховано із заробітної плати, а частину він вносив самостійно, свідчить не на користь позиції відповідача.
Стаття 1051 ЦК України передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Відповідач не скористався правом на оспорення договору позики, жодного доказу на підтвердження своєї позиції суду не надав. Доказів позивача не спростував.
Згідно ст. ст. 10 та 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 1050 ЦК України передбачає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позов підлягає частковому задоволенню так, як позивачем невірно розраховано суму штрафу. Наводячи свій розрахунок , позивач виходив із загальної суми заборгованості 15768,72 грн., в той час коли сума неповерненої позики становить 5739,79 грн. 5739,79 грн.Х 100% : 20% = 1148 грн.
На підставі ст. 526, 549, 550,1054 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3,10,15,60,213-215, 224-227 ЦПК України суд, -
Позов задовільнити частково.
Cтягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Автотранском»
-сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 9917,16 грн.,
-суму 3% річних - 497,56 грн.,
-суму штрафних санкцій по договору - 1148 грн.
Cтягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Автотранском» 243,6 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду Вінницької області через райсуд на протязі 10 днів.
Суддя: Білик Наталія Володимирівна