20 травня 2009 р.
Справа № 2-а-333/08/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Холодній Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2, 12-ї Харківської державної нотаріальної контори міста Харкова про визнання дій тап рішення незаконними, -
У серпні 2007 року позивач ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (подалі -Фрунзенський ВДВС), ОСОБА_2, 12-ї державної нотаріальної контори м. Харкова яким, з урахуванням змін, просить: визнати неправомірними дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС Кравцової Р.Є.; визнати недійсною постанову державного виконавця Фрунзенського ВДВС від 01.03.2005 про передачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна, що видане ОСОБА_2 28.03.2008 року 12-ю державної нотаріальної конторою м. Харкова.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що при виконанні вироку апеляційного суду Харківської області від 25.04.2003 року в частині стягнення на користь цивільних позивачів сум у відшкодування, заподіяної шкоди, відповідачем Фрунзенським ВДВС порушені вимоги Закону України “Про виконавче провадження” щодо звернення стягнення наАДРЕСА_1.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року провадження у справі закрито з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що між сторонами по справі позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 існує спір про право власності на жиле приміщення -АДРЕСА_1.
Будучи незгодним з вказаною судовим рішенням, позивач в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.
В запереченнях на апеляційну скаргу та в засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 зазначає про необґрунтованість вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року слід частково скасувати відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження”, - у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 01 вересня 2005 року, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (тобто Цивільного процесуального кодексу України в редакції закону від 2004 року, що набрав чинності з 01 вересня 2005 року), порушено їх права чи свободи.
01 вересня 2005 року набрав чинності КАС України.
Частиною 1 ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З матеріалів справи вбачається, що вироком апеляційного суду Харківської області від 25.04.2003 року з позивача ОСОБА_1 стягнуті суми відшкодування заподіяної шкоди на користь цивільних позивачів, в тому числі -відповідачки ОСОБА_2
На виконання вироку суду (щодо стягнення сум) видані виконавчі листи, які надійшли до Фрунзенського ВДВС для примусового виконная.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського ВДВС щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС Кравцової Р.Є. та визнання недійсним постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС від 01.03.2005 про передачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 такою, яку не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 4 ст. 50 КАС України визначені випадки, коли відповідачем в адміністративній справі може бути громадянини або юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо того, що приватноправовий спір не підпадає під визначення адміністративної справи, наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, що, таким чином, виключає розгляд цієї справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та 12-ї державної нотаріальної контори м. Харкова в порядку адміністративного судочинства.
Інші доводи та заперечення сторін по справі висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 199 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2, 12-ї Харківської державної нотаріальної контори міста Харкова про визнання дій тап рішення незаконними скасувати в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фрунзенського ВДВС щодо визнання неправомірними дії державного виконавця Фрунзенського ВДВС Кравцової Р.Є. та визнання недійсним постанови державного виконавця Фрунзенського ВДВС від 01.03.2005 про передачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, з прийняттям нового судового рішення про направлення справи в цій частині для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді: (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25 травня 2009 року.
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Мельнікова