61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
22 вересня 2009 р.
Справа № 2-а-3082/08/1813
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Охтирського районі на постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 03.12.2008р. по справі № 2-а-3082/08/1813
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фоду України в м. Охтирка Сумської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
ПозивачОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008рр..
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.12.2008р. позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі протиправною; зобов'язано УПФ України в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; зобов'язано УПФ України в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008р. по 03.12.2008р., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області, не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом при прийнятті рішення не було враховано, що протягом 2007р.на виконання вимог Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р.за №6-рп\2007 та ст.6 ЗУ„Про соціальний захист дітей війни”, не було прийнято жодного нормативного акту. Таким чином, на думку відповідача, на законодавчому рівні залишилось невизначеним питання щодо органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст.28 ЗУ„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Також вказує, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАСУкраїни строк звернення до адміністративного суду та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у позові відмовити.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Доводів щодо позовних вимог , які не задоволенні судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 ЗУ“Про Державний бюджет на 2007 рік”щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, а також суд виходив з Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п.61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд. 3 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд. 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 ЗУ“Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розд.2 ЗУ“Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України УПФ України в Охтирському районі з 9.07.2007 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. повинен був діяти у відповідності з нормою ст.6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”та здійснювати позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року.
Між тим, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”від18.11.2004№ 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за 6-рп/2007року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст.66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст.71 ЗУ“Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Охтирському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”з 09.07.2007року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.12 ст.71 ЗУ “Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до п.п.41 розд.2 ЗУ “Про Державний бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”текст ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”викладено в наступній редакції.Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ“Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п. 61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд.3 ЗУ“Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд.1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 ЗУ“Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розд.2 ЗУ“Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі також має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розд.2 ЗУ “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача здійснити нарахування доплати до пенсії з 09.07.2007р.по 31.12.2007року та з 22 травня 2008 року.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання УПФ України в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”чітко визначений розмір підвищення пенсії - 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, для захисту прав позивача слід зобов'язати УПФ України в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії позивача саме в цьому розмірі, а виплати провести з урахуванням виплачених сум доплати в 2008 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дія Законів про бюджет на 2007 та 2008 роки закінчується 31.12.2007 року та 31.12.2008 року відповідно.
Таким чином, колегія суддів, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального права, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині зобов'язання УПФУкраїни в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року з прийняттям в цій частині нової постанови.
Колегія суддів зазначає , що позивачем в позові заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду з посиланнями на те, що про порушення його прав йому стало відомо на початку серпня 2007року.
Суд першої інстанції вважає, що порушення прав позивача тривало з 09.07.2007року по 31.12.2007року і припинилось після внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», тому не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.
Проте, колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з урахуванням положень ч.1 ст.195 та ч.1ст.196 КАС України вважає за необхідне розглянути дане клопотання та задовольнити його.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи вищенаведене, похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно, перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, колегія суддів дійшла висновку щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду , що в свою чергу є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами 1,2 ст.8 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначено, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто, майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині змінити постанову суду першої інстанції відповідно положень п.1 ч.1 ст.201 КАС України, доповнивши резолютивну частину постанову словами : «Поновити строк звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.»
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з наступних підстав.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до ЗУ“Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058-IV та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 “Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, колегія суддів зазначає наступне .
Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за №530 “Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус “дитини війни”, а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни", встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУкраїни в Охтирському районі та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус “дитина війни”та відповідно до ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни” позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України “Про соціальний захист дітей війни”реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії. Відповідно до ч. 2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002року за №12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та м.Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням -забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 ЗУ“Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV покладено на Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі, за місцем проживання позивача.
Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУкраїни, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Колегія суддів дійшла висновку, що в іншій частині рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 201, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Охтирського районі задовольнити частково.
Постанову Охтирський міськрайонний суд Сумської області від 03.12.2008р. скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1з підвищенням її на 20 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 р..
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі здійснити перерахунок ОСОБА_1підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести виплати недоплачених сум за 2008 рік з 22.05.2008 року з урахуванням виплачених сум у 2008 році.
Доповнити резолютивну частину постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.12.2008р. словами : «Поновити строк звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.»
В іншій частині постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.12.2008р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Мельнікова Л.В.
Судді
Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 28.09.2009 р.