Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
27.04.2009 р. № 2а-37229/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Зінченко А.В.
при секретарі - Макогон Н.О.
за участю представників сторін:
позивача -Савві Л.Є.
представників відповідача -Лутая О.Г., Науменка А.М.
прокурора -Сузий О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-КЛАСІК»
до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства у Харківської
області України в особі Управління державного казначейства у м. Харкові, з участю
прокурора Харківської області
про скасування рішення ,
Позивач, ТОВ «БРОКЕР-КЛАСІК», звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд, з врахуванням наданих уточнень до позову від 27.04.2007року, скасувати Картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України за № 800000001/2009/000051 від 30.01.2009 року; скасувати Рішення Харківської митниці № 80000000017/2009/00238/1 від 30.01.2009 року про визначення митної вартості товарів; стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-КЛАСІК» надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 246083,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.01.2009 року позивачем надано до Харківської митниці вантажну митну декларацію ВМД № 800000001/9/108421, а також декларацію митної вартості ДМВ № 800000001/9/108421 у зв'язку із переміщенням через митний кордон України товарів (тканини).
Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною угоди, на підтвердження обґрунтованості застосування методу оцінки товару за ціною угоди, позивач надав відповідачеві наступні документи: накладна СМR 1/11 від 22.01.2009 року, рахунок-фактура (інвойс) SP1234 від 22.01.2009 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 01.08.2008 року; доповнення до зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 05.12.2008 року; ВМД № 800000001/9/108421.
Відповідач не погодився із визначенням митної вартості за ціною угоди та 30.01.2009 року склав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України за № 800000001/2009/000051 та виніс Рішення № 80000000017/2009/00239/1 про визначення митної вартості товарів згідно ч.1 п.6 ст. 266 Митного кодексу України, тобто із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
В зв'язку з тим, що позивачу необхідно було терміново отримати можливість вільного розпорядження товаром, він був вимушений здійснити митне оформлення на вкрай незручних для нього умовах, внаслідок чого товар був оформлений 02.02.2009 року за митною вартістю визначеною відповідачем в Рішенні № 80000000017/2009/00239/1 від 30.01.2009 року у розмірі 1305375,23 грн. (ВМД ІМ-40 та ДМВ за № 800000001/9/108422). Митна вартість була збільшена митним органом із використанням методу №6 (резервного методу)
Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки при декларуванні вартості тканини, перелічені у ст. 267 МК України підстави неможливості застосування першого методу відсутні. Крім того контрактна вартість імпортованого товару відповідає ринковій вартості.
Вважаючи, що митна вартість була збільшена митним органом неправомірно, позивач зазначив, що неможливість чи можливість застосування першого методу визначення митної вартості товару регламентується ст. 267 Митного кодексу України. Зокрема перший метод застосовується, якщо немає обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання товарів, що оцінюються, за винятком тих, які вводяться або вимагаються законом, обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно), або неістотно впливають на ціну товару (у законодавстві України не існує будь-яких обмежень щодо імпорту вказаних у декларації товарів); продаж (відчуження) та ціна угоди не залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати (митний орган на назвав будь-яких умов, які б унеможливлювали визначення вартості цих товарів); жодна частина прибутку від будь-якого наступного перепродажу, реалізації чи використання товарів покупцем не буде надходити прямо чи побічно на користь продавця (у контракті № 05/2008 від 01.08.2008 року не передбачено будь-яких додаткових відрахувань на користь продавця за контрактом, єдине, що позивач повинен сплатити - це ціну, визначену за згодою сторін у відповідній специфікації); учасники угоди не є взаємозалежними особами.
Отже, відповідач неправомірно відмовився від використання методу митної вартості товару №1 (за ціною угоди) та натомість використав резервний метод №6, а тому Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України за № 800000001/2009/000051 від 30.01.2009 року та Рішення № 80000000017/2009/00238/1 від 30.01.2009 року про визначення митної вартості товарів слід скасувати та повернути позивачу надмірно сплачений ПДВ у розмірі 246083,15 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з врахуванням уточнень.
Представники Харківської митниці в судовому засіданні проти позову заперечували та надали письмові заперечення на позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, при цьому вказавши, що Харківська митниця зобов'язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази оподаткування на підставі Закону України 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» На підтвердження позиції вказав, що згідно з ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення. У відповідача виникли сумніви, щодо заявленої декларантом вартості товару. Також позивачем не були надані на вимогу відповідача додаткові документи, які перелічені в п.п.7-11 «Порядку декларування і товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766. У зв'язку з відсутністю додаткових документів та інформації про вартість зазначених товарів, відповідач прийняв рішення про неприйняття методу визначення.
Другий відповідач проти позову заперечував та надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, які наведені Харківською митницею.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі враховуючи наступні обставини.
30.01.2009 року позивачем надано до Харківської митниці вантажну митну декларацію ВМД № 800000001/9/108421, а також декларацію митної вартості ДМВ № 800000001/9/108421 у зв'язку із переміщенням через митний кордон України товарів (тканини).
Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною угоди, на підтвердження обґрунтованості застосування методу оцінки товару за ціною угоди, позивач надав відповідачеві наступні документи: накладна СМR 1/11 від 22.01.2009 року, рахунок-фактура (інвойс) SP1234 від 22.01.2009 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 01.08.2008 року; доповнення до зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 05.12.2008 року; ВМД № 800000001/9/108421.
Відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю і здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару із застосуванням передбаченого ст.273 Митного кодексу України методу № 6 (резервний метод визначення митної вартості).
Як підставу прийняття рішення зазначено: наявність сумніву у зазначеній в ВМД вартості, законна вимога у наданні додаткових документів та відмова декларанта надати додаткові документи на підтвердження митної вартості. За таких підстав відповідач зробив хибний висновок, який призвів до порушення прав позивача.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Статтею 11 Митного кодексу України встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Відповідно до статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Згідно з статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 88 цього ж Кодексу на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Базою (основою) оподаткування митними платежами є митна вартість товару. Митна вартість товару - це величина розрахункова. Порядок її розрахунку регламентований ст. 259-273 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України від 11.07.02 митною вартістю товарів, які перемішуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товару через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Позивач визначив митну вартість у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами специфікації від 05.12.2008 року до зовнішньоекономічного контракту № 05/2008 від 01.08.2008 року, якої передбачено, що покупець сплачує постачальнику за товар 0,75 доларів США за 1 кг товару.
Відповідно до ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;
4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що відсутні документи щодо підтвердження відсутності впливу взаємозалежності та можливе перерахування прибутку; ціна угоди залежить від дотримання умов, вплив яких неможливо врахувати; використані декларантом відомості не підтверджені документально.
Але в матеріалах справи містяться докази надання позивачем всіх необхідних документів, за допомогою яких можливо визначити митну вартість товару за першим методом, а саме: накладна СМR 1/11 від 22.01.2009 року, рахунок-фактура (інвойс) SP1234 від 22.01.2009 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 01.08.2008 року; доповнення до зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 05/2008 від 05.12.2008 року; ВМД № 800000001/9/108421.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надані: висновок спеціаліста-товарознавця ДП фірми «Універсал-експерт» за № 16 від 14.04.2009 року, який підтверджує вартість товару для митного оформлення; експортний прайс-лист виробника від 01.12.2008 року, в якому оптова вартість товару (кардована вовняна тканина 53% вовно, 47% штапельне волокно) визначена в розмірі 0,31 доларів США; Калькуляція собівартості виробника, відповідно до якої собівартість даного товару становить 0.63 долара кілограм; експортна митна декларація на «MORESUS TRADE INC.», в якої ціна товару визначена 0,73 долара США за один кілограм; Рахунок-фактура виробника надана «MORESUS TRADE INC.», засвідчена Шанхайським Бюро Ввізного-Вивізного контролю й карантину КНР, в якої ціна товару вказана в розмірі 0,73 долара США.
Відповідно до п.1.20.1. ст. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги), передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари, а також ціни, які склалися на ринку таких товарів. Звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання. Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» - контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозицій, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Також суд зазначає, що рішення відповідача - митна оцінка товару була прийнята не у спосіб, передбачений законодавством з огляду на наступне.
По-перше відповідачем не надано доказів неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, як того вимагає ст. ч.2 ст. 266 МК України.
У відповідності до ст. 273 Митного Кодексу України, резервний метод оцінки товарів, що імпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним кодексом України.
При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.
Ця норма не допускає використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньоконтрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів.
Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати.
У відповідності до п.7 ч.3 ст. 273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.
Для визначення митної вартості тканини не були враховані різниця в виробниках, торговельних марках, розмірах партії товару, характеристиках товару, не враховано, що позивачем в 2009 році придбалась тканина колекції 2006 року, що безумовно є фактором, який впливає на ціну товару.
Також Відповідачем не надано доказів виконання основного правила, закріпленого у ч.3 ст. 266 Митного кодексу України, а саме доказів проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Таким чином суд встановив, що зазначені відповідачем підстави неможливості застосування першого методу необґрунтовані, а тому Картка відмови та Рішення про митну оцінку товару № 80000000017/2009/00239/1 від 30.01.2009 року до вантажної митної декларації № 800000001/9/108421 від 30.01.2009 року є незаконними.
Враховуючи, що позивачем надані чисельні докази, які підтверджують реальну ціну товару за контрактом, в специфікації до зовнішньоекономічного контракту № 05/2008 від 01.08.2008 року між «MORESUS TRADE INC.» (Сент-Вінсент і Гренандіни) та ТОВ «БРОКЕР-КЛАСІК» зазначена контрактна ціна товару 0,75 доларів США за 1 кг товару, По даним видам товарів державне регулювання цін не здійснюється, тобто відсутні будь які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.
Внаслідок збільшення відповідачем митної вартості товару у Рішенні № 80000000017/2009/00239/1 від 30.01.2009 року, митну вартість збільшено з 74959,5 грн.(митна вартість за ціною контракту) до 1305375,23 грн., тобто значно збільшено базу для визначення податку на додану вартість.
Так позивачем фактично сплачено 261075,05 грн. ПДВ, що підтверджується довідкою відповідача, а у разі визначення митної вартості за ціною контракту позивач повинен був сплатити лише 14991,9 грн., тобто розмір надмірно сплаченого ПДВ складає 246083,15 грн.
Відповідно до ч.6 ст.264 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування надмірної сплати позивачем податку на додану вартість, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-КЛАСІК» до Харківської митниці та Головного управління Державного казначейства уХарківської області України в особі Управління державного казначейства у м. Харкові, з участю прокурора Харківської області про скасування рішення -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати Картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України за № 800000001/2009/000051 від 30.01.2009 року.
Скасувати Рішення Харківської митниці №80000000017/2009/00238/1 від 30.01.2009 року про визначення митної вартості товарів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРОКЕР-КЛАСІК»(62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Квартальна, буд. 9, кв. 71, п/р26007996105789 у філії ЗАТ «ПУМБ», м. Харків, МФО 350385, код ЄДРПОУ 35971265) надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 246083,15 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена 28 квітня 2009 року.
Суддя Зінченко А.В.