Україна
06 травня 2009 р. справа № 2а-4622/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Аржанові А.С.
за участю:
представника позивача Родіної І.С.,
представника відповідача Молчанової Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Антарес» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2009 № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10, -
ТОВ «Фірма Антарес» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2009 № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.02.2009 відповідачем на підставі п. 4 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» направив позивачу запрошення № 1494/10/15-013 на проведення невиїзної документальної перевірки 26.02.2009 у приміщенні податкової інспекції з питань достовірності нарахувань податку на прибуток за 2008 рік. У запрошенні вказав, що у ході проведення доперевірочного аналізу податкової звітності виникли питання по правильності відображення загальної суми скоригованих валових витрат за звітний період по рядку 05.3 податкової декларації, по податку на прибуток вказано суму 32307,00 грн., а також, що відсутні документи згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до додатку К4, що підтверджують правомірність віднесення цієї суми на валові витрати.
Позивач 20.02.2009 направив відповідачу відповідь на запрошення, у якій позивач наголосив на помилковість даних, вказаних у запрошенні, та невірному застосуванні норм закону, оскільки п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають подання разом зі звітністю копій документів, що підтверджують валові витрати, а вказують на випадки не включення витрат до складу валових, у т.ч. по витратам, не підтвердженим відповідними документами, передбаченими правилами ведення податкового обліку. Також позивач у відповіді зазначив, що згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, вказаних у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших перевірок платника податків.
ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, не враховуючи позицію підприємства, 26.02.2009 провела невиїзну документальну перевірку декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року, за результатами якої склала акт № 668/15-011/20381470 від 26.02.2009. За наслідками перевірки 12.02.2009 ДПІ у Будьоніському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 про донарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 8077,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 808 грн., яке позивач отримав 13.03.2009 рекомендованою кореспонденцією.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки в його діях відсутні порушення вимог законодавства. Надання підтверджуючих документів одночасно із декларацією по податку на прибуток не передбачено діючим законодавством, зокрема п. 1.6 п. 1, п. 3 Порядку оформлення декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2003. Також позивачем не було порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки він не передбачає подання разом зі звітністю копій документів, що підтверджують валові витрати. Згідно з п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено вимоги до порядку віднесення витрат до валових, у зв'язку з чим відсутність доданих первинних документів до декларації не дає законних підстав працівникам податкової інспекції визнавати, що позивач порушив даний порядок. Також позивач не порушував п.п. 12.1.2 та п.п. 12.1.5 вказаної статті, оскільки попередньо до складу валових витрат по операції підприємство не включало, а також являється продавцем.
Посилаючись на порушення відповідачем ст. 13 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», п. 1.7, п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового і валютного законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 за № 925/11205, ст. 19 ГК України, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 від 12.03.2009 (а.с. 2-6).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що згідно з п.п. 1.6 п. 1 Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 № 271/7592, платником податку дані, відображені в декларації, повинні бути підтверджені первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера та завіряється печаткою підприємства. Згідно з п. 3 цього Порядку, порядок заповнення додатків до декларації здійснюється згідно з формами цих додатків.
Позивачем надано додаток К4 до рядків 02.3, 05.3 та 23 декларації «Урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості», де відображена сума по рядку 05.3 «сума збільшення валових витрат», коригування здійснюється на підставі п.п. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4, 12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з ліквідацією ПП «Мирор», але відповідні документи відсутні. До складу валових витрат відноситься тільки та вартість товарів, яка у свій час була віднесена до складу валових доходів. Крім того, для віднесення до валових витрат цих сум повинна бути дотримана одна з таких вимог: звернення платника податку до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсації) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Фактично до додатку К4 копій документів не надано, тобто підприємство до р. 05.3 декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року помилково перенесло з додатку К4 суму 32307 грн., що привело до завищення валових витрат на 32307 грн. У результаті на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4, 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1.6 п. 1, п. 3 Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства позивач до складу валових витрат включив суму у розмірі 32307 грн. без надання первинних документів, що призвело до заниження об'єкту оподаткування в декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року на 32307 грн. Зазначені порушення призвели до заниження податку на прибуток за 2008 рік у розмірі 8077 грн. При встановленні факту заниження податку на прибуток в сумі 8077 грн. було складено акт невиїзної документальної перевірки від 26.02.2009 № 668/15-011/20381470 та застосовані штрафні санкції згідно з п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи ат перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Антарес» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.10.1994, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 309339. Згідно з довідкою Управління статистики у місті Донецьку № 101-3226 від 05.06.2007 підприємство включено до ЄДРПОУ за № 20381470.ТОВ «Фірма Антарес» здійснює діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого протоколом Загальних зборів учасників товариства від 09.06.2005, щодо надання послуг із перевезення, виробництва листового скла, скловолокна та ін.
09.02.2009 позивач подав до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період - 2008 рік. У рядку 05.3 позивач вказав валові витрати у вигляді врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 32307 грн. (а.с. 8-9). Також, до декларації позивач додав додаток К4, у якому вказав, що сума збільшення валових витрат на 32307 грн. зроблена у зв'язку з невиконанням умов договору з ПП «Мирор» б/н від 01.03.2007 у зв'язку із ліквідацією ПП «Мирор» (а.с. 10).
Відповідач 11.02.2009 надіслав на адресу ТОВ «Фірма Антарес» запрошення до податкової інспекції на 25.02.2009 для проведення невиїзної документальної перевірки у зв'язку із виникненням питань щодо правильності відображення загальної суми скоригованих валових витрат за звітний період. У запрошенні вказується, що по рядку 05.3 декларації з податку на прибуток зазначена сума 32307 грн., але відсутні копії документів до додатку до декларації К4, які підтверджують правомірність віднесення цієї суми до валових витрат (а.с. 15).
ТОВ «Фірма Антарес» листом від 20.02.2009 вих. № 29 надало відповідь на запрошення, у якій зазначив, що на підприємстві у період з 22.12.2008 по 22.01.2009 проводилася планова виїзна перевірка, у ході якої були надані усі первинні бухгалтерські документи, а також вказав із посиланням на п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на відсутність підстав надання бухгалтерської документації (а.с. 17).
26.02.2009 відповідачем ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Фірма Антарес» на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року з додатками, зареєстрованої у ДПІ за № 47806 від 09.02.2009, за результатами якої складено акт № 668/15-011/20381470 (а.с. 12-13).
Згідно з висновком цього акту перевіркою податкової звітності встановлено на порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1.6 п. 1 та п. 3 Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592, занижено податок на прибуток за 2008 рік на 8077 грн.
На підставі цього акту та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 від 12.03.2009, яким ТОВ «Фірма Антарес» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 8885,00 грн., у т.ч. за основним платежем 8077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 808,00 грн. (а.с. 11).
Суд вважає дане податкове повідомлення-рішення незаконним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, в тому числі, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Підпункт 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Отже, підставами для проведення камеральної перевірки є виключно дані, які містяться у податковій декларації.
Як вбачається з акту перевірки, відповідач провів її 26.02.2009 на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2008 року з додатками, зареєстрованої у ДПІ за № 47806 від 09.02.2009 (а.с. 12), тобто така перевірка є камеральною (документальною невиїзною) перевіркою у розумінні підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні».
Разом із тим, в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками цієї перевірки, відповідач посилається на п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як на підставу нарахування позивачу податкового зобов'язання, що у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки мала місце камеральна перевірка даних декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, а не перевірка результатів діяльності платника податку.
За змістом акту камеральної перевірки від 26.02.2009 відповідач встановив завищення валових витрат позивача у звітному періоді, тобто порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині правомірності віднесення витрат позивача до складу валових, що фактично не є перевіркою даних декларації, а є встановленням певних порушень податкового законодавства (іншим видом перевірки).
У акті від 26.02.2009 відповідач взагалі не виявив арифметичних або методологічних помилок, допущених у декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік. Також наявність таких помилок не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи. Порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 12.1.1, 12.1.2, 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1.6 п. 1 та п. 3 Порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271/7592, з огляду на вказані вище положення законодавства не може розцінюватися як допущення ним арифметичної або методологічної помилки під час заповнення декларації.
Крім того, пунктом 4 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» від 17 липня 2006 року N 416, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. за872/12746, встановлено, що акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків) не складається у таких випадках:
за відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку);
якщо до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платником податку подано нову звітну або уточнюючу декларацію (розрахунок) з виправленими показниками.
Отже, у даному випадку в відповідача взагалі були відсутні передбачені законом підстави для складання акту перевірки від 26.02.2009.
Також суд не погоджує висновок відповідача щодо необхідності підтвердження показників декларації з податку на прибуток наданням певних бухгалтерських документів, оскільки це суперечить як вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592.
Так, у відповідності до п. 1.3 цього Порядку декларація з податку на прибуток підприємства (далі - декларація) та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Згідно з п. 1.6 цього Порядку у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Отже, дійсно, вимогами Порядку передбачено, що дані, наведені у декларації, повинні бути підтверджені відповідними первинними документами, але при цьому подання таких документів до податкового органу у якості додатків до декларації чинним законодавством не передбачається, у зв'язку з чим в податкового органу відсутнє право вимагати у даному випадку від позивача надання таких документів для проведення камеральної перевірки щодо наявності в декларації арифметичних або методологічних помилок. Перелік додатків до декларації з податку на прибуток чітко визначається п. 3.1 вказаного вище Порядку, серед яких відсутні первинні документи обліку підприємства.
Враховуючи викладене, є неправомірним здійснення відповідачем нарахування сум податку на прибуток підприємства податковим повідомленням-рішенням № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 від 12.03.2009.
У відповідності до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.
Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Фірма Антарес» та визнає недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 12.03.2009 № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 на суму 8885,00 грн., у т.ч. основного платежу 8077,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 808,00 грн.
У відповідності до ст. 94 КАС України суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., які підтверджені документально (а.с. 7).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Антарес» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2009 № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 - задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька від 12.03.2009 № 0000811501/0/855/15-013/20381470/2784/10 на суму 8885,00 грн., у т.ч. основного платежу 8077,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 808,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Антарес» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 06 травня 2009 року. Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 11 травня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Христофоров А.Б.