ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.08.2015Справа №910/16313/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Медтехніка»
До Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка
Національної академії наук України»
Про стягнення 403 667,91 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Преснякова І.В, - по дов. № б/н від 01.06.2015
від відповідача Сорокопуд О.П. - по дов. № 378 від 20.07.2015
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Медтехніка» про стягнення з Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії наук України» 403 667,91 грн., з яких: 288 800,00 грн. основного боргу, 102 708,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 12 159,72 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1013/1ЛОР від 29.10.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі № 910/16313/15 та призначено справу до розгляду на 13.08.2015.
Позивач в судовому засіданні 13.08.2015 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 13.08.2015 та у поданому 29.07.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву зазначає наступне. Відповідачем, в межах наявних бюджетних призначень на капітальні видатки на своєму реєстраційному рахунку, було подано необхідні документи до Управління ДКСУ Шевченківського району м. Києва для здійснення розрахунково-касового обслуговування по оплаті вартості обладнання, але по невідомим причинам оплата не була здійснена, хоча було здійснено реєстрацію бюджетного зобов'язання. Таким чином, прострочення оплати вартості обладнання виникло не через вину відповідача, останній вжив усіх заходів щодо недопущення виникнення порушення. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» № 65 від 01.03.2014 призупинено оплату капітальних видатків і тому дана заборгованість не може бути оплаченою в даний час. Зважаючи на дію зазначеної постанови, кошторис відповідача на 2014 - 2015 р.р. складався відповідно до її вимог, а саме не передбачав фінансування ані на погашення заборгованості по капітальним видаткам за 2013 рік, ані фінансування капітальних видатків протягом 2014- 2015 p.p. Власних грошових коштів на погашення такої заборгованості відповідач не має, а також враховуючи дію постанови, не має права здійснювати таку оплату. Відповідач не погоджується з розрахунком позивача в частині стягнення інфляційних витрат, оскільки вірною сумою вважає 102 697,28 грн. На підставі викладеного вище, відповідач визнає, що заборгованість в сумі 288 800,00 грн. перед позивачем існує, але грошових коштів на даний час не має та й не має правового дозволу на здійснення їх оплати, а також просить зменшити розмір інфляційних витрат відповідно до наведеного розміру.
В судовому засіданні 13.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
29.10.2013 між Державною установою «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії наук України» (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Медтехніка» (позивач, постачальник) укладено договір № 1013/1ЛОР (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовникові «Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні, Код ДК 016-2010 - 32.50.1» (далі - товар), зазначені в специфікації (додаток 1 до договору) і є його невід'ємною частиною, а замовник прийняти і оплатити такі товари.
Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) зазначені в специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною. Кількість зазначена в специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) поставці підлягає наступний товар, загальною вартістю 288 800,00 грн.:
1. Оптика ENDOCAMELEON для ЛОР, діаметр 4 мм, довжина 18 см, із змінним кутом огляду від 15 до 90 градусів у кількості 2 штук, вартістю 179 600,00 грн.;
2. лампа хірургічна EMALRD 300 F, мобільна, без батареї, у кількості 2 штук, вартістю 109 200,00 грн.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 10.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 288 800,00 грн. без ПДВ.
Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору за видатковими накладними, які зазначені нижче, поставив відповідачеві товар на загальну суму 288 800,00 грн.:
№ РН-0000247 від 24.12.2013 на суму 109 200,00 грн.,
№ РН-0000278 від 30.12.2013 на суму 179 600,00 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата за товари і послуги, які надані постачальником, проводиться за фактом поставки у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з п. 6.1.1. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 288 800,00 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 288 800,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 102 708,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 12 159,72 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 102 708,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 12 159,72 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Стосовно зазначених відповідачем у відзиві обставин слід зазначити наступне
У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Несплата поставленого товару за відсутності бюджетних коштів у відповідача є необґрунтованою, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (Даної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.05.2012).
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Медтехніка» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії наук України» (03680, м. Київ, вул. Зоологічна, 3, код ЄДРПОУ 02011870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топсервіс-Медтехніка» (01011, м, Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 37102340) 288 800 (двісті вісімдесят вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 102 708 (сто дві тисячі сімсот вісім) грн. 20 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 12 159 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 72 коп. - 3% річних, 8 073 (вісім тисяч сімдесят три) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 20.08.2015.
СуддяВ.В.Сівакова